Блискавиці Ваїру

by Генрієта Кацер

Понад двісті років королівство Ваїр залишалося осередком миру. Але ті, хто не готові обороняти свій спокій, зрештою його втрачають. Віра, що об’єднувала країну, поступово перетворилася на диктатуру, яка винищила королівську родину.

Посеред небезпек, що причаїлися в кожній тіні, несподівано перетинаються дороги мандрівного вигнанця Мирта та юної травниці Ірі. Разом вони вирушають у подорож, що приведе їх до нових союзників, таємних змов і забутих істин, здатних вплинути на долю всього королівства.

Давні ордени, приховані знання та зброя, що здатна змінити перебіг війни — у цьому світі кожен вибір має свою ціну. І час її сплатити настав.

320 pages, Hardcover

Published January 1, 2026

Reviews

[Anastasiia · Rating 4 out of 5]

3.5/5
Дуже добре для дебютного роману, з радістю прочитаю продовження, коли зʼявиться

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

Для дебютної книжки це дуже добре. Якщо відкинути те, що перед нами дебют, — зовсім непогано. Зокрема книжка мене вельми здивувала тим, що змусила себе полюбити попри ті недоліки, які зазвичай мене від книжок відвертають. І тепер я чекатиму продовження і взагалі з цікавістю слідкуватиму за розвитком авторки. А тепер — докладніше.
Ваїр — це країна, яку свого часу заснували миролюбні вихідці з вкрай мілітаризованої держави. Вони прагнули жити в мирі, тому замість намагатися переконати своїх саіввітчизників жити інакше (що, ясна річ, не мало б шансів на успіх) просто зібралися й пішли геть. Знайшли інших людей, теж миролюбних, і непогано зажили разом. Місіонерствували потроху, бо мали власну релігію, але нікому нічого не нав’язували, жили собі. А потім щось змінилося, і потроху прибульці почали перебирати владу. Суспільство поступово ставало дедалі більш теократичним, і зрештою церковники посунули вбік навіть світську владу (з представників їхнього ж народу), а королівська династія частково загинула, частково відступилася. Це прикро (для церковників), що не вся вона загинула, бо тепер спадкоємець заручився іноземною підтримкою та намагається відвоювати престол. Час він обрав вкрай невдалий для країни: закручування гайок призвело до внутрішніх суперечок.
Утім, головні герої начебто не мають стосунку до всієї цієї високої політики. Хлопець Мирт — вигнанець, бо скоїв якийсь злочин. До злочинців у Ваїрі ставляться вкрай кепсько, тож йому ведеться не надто. Він мандрує, не маючи, здається, особливої мети: просто намагається вижити, а оскільки таким, як він, мало хто погоджується надати прихисток, змушений постійно рухатися. Дівчина Ірі — з народу горян, іще більш миролюбного, ніж колись були ті прибульці, про яких я казала. Вона травниця, як і її батьки, але прагне більшого: вивчитися на справжню лікарку, для чого і вирушила у небезпечну подорож. Небезпечну, бо про доволі похмуре життя у сучасному Ваїрі вона не знає нічого. Наївна, відкрита до людей Ірі звикла жити серед гостинних і привітних односельців. Випадково зустрівшись із Миртом, вона воліє іти разом із ним, бо він вочевидь досвідчений мандрівник.
Прибившись до каравану, вони зустрічають дивну парочку: брата і сестру (зовсім не схожих одне на одного). Брат — привітний юнак, що прагне потоваришувати з Миртом та Ірі, сестра — його повна протилежність: пихата, лиха і недовірлива. Так станеться, що доля пов’яже їх і змусить пережити разом справді дивовижні пригоди.
Авторка розповість нам про:
— так звані «вільні ордени» — осередки зокрема науки, — та про те, як і чому вони стали владі поперек горла;
— загадкових тілоохоронців, у яких утворюється особливий зв’язок із тими, кого вони охороняють;
— заплутані стосунки народів, що живуть у Ваїрі та поблизу.
Але важливо, що це перша частина серії, тож багато питань будуть хіба поставлені, а до відповідей там іще далеко. Я не сказала б, що події (як це буває) розвиваються надто повільно, зовсім ні. Просто обставин справді багато.
Тепер до недоліків. Як на мене, у книги дві основні вади, які насправді зникнуть із часом, коли авторка набереться майстерности. Перша вада — персонажі потребують більшої глибини. Ні, не подумайте лихого, вони не картонні якісь. Але дещо недовиписані. Їхнім окремим вчинкам бракує мотивації, десь виникає враження, що вчинки йдуть урозріз із заявленими характерами персонажів. Причому насправді все це прекрасно можна було б обґрунтувати і нормально подати, але для цього треба було б трохи докрутити цих самих персонажів. Друга вада працює у зв’язці з першою: багато обставин, пов’язаних із персонажами, авторка не показує, а розповідає про них, і то доволі стисло. Тобто буквально прямо пише: «Персонажці належало зараз вчинити отак, але вона насправді не надто того хотіла, бо виростала за таких обставин, мала отакі стосунки з батьками та осякі невтілені мрії, тож тепер вона наважилася піти проти свого обов’язку і зробити, як хотілося». Я розумію, навіщо це зроблено: бо інакше довелося б писати значно більше сторінок 🙂 Ще й, мабуть, не про те, що авторці цікаво. Але мені це трохи муляло.
Загалом ця книжка передовсім не для тих, хто цінує глибокий психологізм персонажів, а для поціновувачів пригод, політичних протистоянь, таємниць минулого, які поступово розкриваються. Тут будуть зрадники, агенти ворога (і подвійні агенти), друзі та вороги, закохані та ті, хто не помічає чужого кохання. Буде зайва жорстокість і несподіване милосердя. І, що важливо, навіть у найскрутніші для героїв миті залишатиметься надія на краще. Гадаю, нам зараз таке потрібне.

[Валерія Малахова · Rating 4 out of 5]

Перша книга фентезійної серії. Події відбуваються на архіпелагу, де співмешкає кілька народів. Один з цих народів – кеа – відмовляється вбивати інших людей: радше ці люди помруть самі, аніж нашкодять комусь іще. Звісно, вижити з такими переконаннями важко, тож кеа уклали угоду з чужоземцями, які припливли, рятуючись від релігійних чвар у власній країні. Чужоземці сповідують релігію Наднеба – начебто, мирну, але багато релігій починались з мирних проповідей (якщо ви побачили якісь натяки – вони є 😉). Десь двісті років чужоземці й кеа поважали звичаї й традиції одне одного. Крім того, войовничі королі Ваїру відігнали інших завойовників – народ їзів. Та зараз Лазурова Рада – вищий релігійний орган – прагне захопити владу, а останні з королівської династії таємничим чином зникли... щоб потім з’явитися, заявляючи права на владу за підтримки тих же їзів. Та все це начебто не стосується вигнанця Мирта, який усього лише хоче знайти сяку-таку роботу, і травниці Ірі з народу кеа, яка бажає стати лікаркою. Чи все ж таки стосується?..
Сюжет закручений майстерно. Звісно, це перша частина, яка, до того ж, закінчується кліфханґером, тож я не знаю, чи зуміє авторка розкрутити те, що закрутила в першій книзі, але читати це було цікаво. Цілковито білопухнастих чи, навпаки, залізобетонно поганих персонажів тут майже немає, хіба що Ірі, але в цілому добро від зла відрізнити можна. Досить добре показано, що для багатьох очільників тих сил, які зійшлися в бійці, головним є не переконання, а жага влади, багатства тощо. Хоча переконання теж важать багато. І добре показано, як задля власних переконань деякі з персонажів паплюжать, а то й взагалі знищують чужі життя.
Але (як на мене: ви краще прочитайте книгу й самі зробіть висновки!) трохи тойво... видно, що це дебютний роман. В багатьох місцях авторка не показує, а саме розповідає: в житті персонажа було те й се, тому він подумав оце, відреагував так. Не діями, а саме описами, до того ж досить розлогими. Хоча хтозна: чула, багатьом це подобається.
Мова досить проста. Мені вона на початку книги здалася навіть надто простою. Але не збіднена – чого нема, того нема 😉
Читати довелось дуже обережно: на жаль, в місцях зшивки книжка почала розклеюватися просто в руках ☹ Сподіваюсь, це одиничний випадок, а іншим не так «пощастило».
В цілому, раджу книгу поціновувачам фентезі із закрученим сюжетом і неоднозначними персонажами (хоча тим, кому не подобаються кліфханґери, можливо, варто дочекатися виходу всієї серії).

[Yul · Rating 5 out of 5]

це було шикарно! із нетерпінням чекаю продовження, бо все так закрутилося...
світ цікавий, об'ємний та доволі затишний (попри релігійну диктатуру, ага:), а сюжет затягнув. люблю суміш роуд-сторі, боїв та політичних інтриг.
персонажі класні та дуже виразні, навіть антагоністи. із головних поки найбільше захоплена Ірі, така вже вона солодка булочка, обожнюю :) та Тіллою... то взагалі крашиха, цікаво, як вона розкриється далі, бойові сцени з нею - одні із найулюбленіших.
хоча чоловічі персонажі не менш цікаві, переживаю за хлопців, як за рідних.

п.с. ви бачили цю мапу світу????