Вітер з Марса: Нова книга поезій Ліни Костенко

by Lina Kostenko, Ліна Костенко, Владислав Єрко (Illustrator)

Нова книжка Ліни Костенко «Вітер з Марса» — це найновіші, а також досі не друковані вірші, що охоплюють період від початків Незалежності до сьогоднішньої війни. З ра­ні­ше опублікованого — розділ «Коротко — як діаг­ноз» та окремі вірші переважно з воєн­ного циклу. У цій книзі в неповторному емоційному синтезі пере­тинаються трагічні пророцтва і пронизлива ніжність, нещадні афористичні скану­вання політичних реалій і ностальгійні виміри людського буття. Нинішня війна бачиться не лише як злочинний факт історичного вар­варства, а як глобальна загроза планеті.

«Вітер з Марса» — унікальна мапа України в душі Поета — України зболеної, але нескореної і вільної, з тими її духовними кордонами, що існують понад Часом.

Genres: Poetry

224 pages, Hardcover

Published May 5, 2026

About the author

Укр: Ліна Костенко

Kostenko was born in a family of teachers. In 1936, she moved from Rzhyshchiv to Kiev, where she finished her secondary education.

Lina graduated with distinction from the Maxim Gorky Literature Institute in Moscow in 1956. Following her graduation she published three collections of poetry in 1957, 1958, and 1961. These books became immensely popular among her Ukrainian readers, however they also forced her into publication silence as she was unwilling to submit to Soviet authorities.

It wasn't until 1977 (16 years later) that her next major collection was published. She followed this with several more collections and a children's book called The Lilac King. In 1979 she followed with one of her greatest works the historical novel in verse, Marusia Churai, about at 17th century Ukrainian folksinger. Her most recent collection is Berestechko, a book length historical poem.

Reviews

[Nadiika Pototska · Rating 4 out of 5]

Колись була я молода і рання
Тепер живу на грані вигорання
А втім…
та що там говорить?!
Не вигорає той
хто не горить!

Кайф же?!

Багато щемких моментів. Гострі влучні метафори. Але в цій книзі, на рівній лінії зі спостереженням (і. &) слова, багато де засудженням) реальності, побачила багато світлої туги за молодістю, рідними лісами Чорнобильщини, чоловіком і його рідними степами. Такі щемкі думки людини, яка прожила довге і насичене життя. Цікаво було пірнати в суміш думок: туги за минулим, болем теперішнього і праведного гніву на тих, хто його заслуговує

[Roman Zadorozhnii · Rating 5 out of 5]

Де градації деградації?
Від профанів до профанації. (2021)

Я живу окремо, а не осторонь.
Всім нелегко, знаю по собі.
Я живу у часі і у просторі, у хвилині, вічності й добі.
Я живу в мовчанні і у Слові, серед людства, як на самоті.
І в любові, у такій любові, що мені не холодно в житті.
(2025)

Подивилась Історія в люстро,
аж здригнулась, верне з душі, -
хто вирішує долю людства?
Комерсанти і торгаші.

Але це тимчасовий виторг,
поки ходять в чинах і рангах.

Історія - безжальний композитор,
вона їм пише танець з бумерангом.

(17.11.2025)

Альтернативи розуму нема,
бо він живий, з душею нерозлучний.
Хіба вже людство вижило з ума,
що так потрібно створювати штучний?
Та я, будь ласка,
я люблю прогрес.
Але щось людство пробирає трема.
У ШІ нема душі.
Ось в чому вся проблема.
(2024)

Ніхто не знає, що з ним станеться,
коли і як, чому і де.
Хто пробіжить свою дистанцію,
а хто до фінішу впаде.

Отож не варто й перейматись,
а бігти свій кілометраж.
І до останнього триматись.
Життя - це вищий пілотаж.
(2023)

Пам'ять - художник,
вона домальовує смутком.
(1995)

Душа ніяк не вийде із-під варти.
То культ особи, то культура мас.
Колись ми, кажуть, виникли від мавпи.
Надалі мавпа виникне від нас.
(1993)

І не надійся, все це не минеться,
допоки хам не схаменеться.
А хам не може схаменутись,
то як же може це минутись?!
(1993)

Всі проти всіх. Усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми. Але у бік безодні.
(2010)

Доборолися, добалакались.
Досварилися - аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить?

Від кайданів, що руки сковують.
Від копит, що у душу бʼють.
Від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають!
(2009)

[Nastia · Rating 5 out of 5]

Найбільше в таланті Ліни Костенко мене завжди вражало, як всього декількома рядками вона може висловити те, для чого іншим знадобилося б написати цілий роман. Як завжди - лаконічно, іронічно, а навколишню дійсність препаровано з хірургічною точністю: "Пишіть хоч в риму/ хоч верлібром/ аби слова/ були калібром".

І все ж, мене як читачку, не покидало відчуття, що людина-епоха потихеньку йде з цього життя тотально розчарованою в людях, політиці і сучасному світі. Але, врешті-решт, хіба є багато причин, щоб не бути?...

"Я відходжу в минуле,/ а дивлюся на вас із майбутнього./ Дай, Боже, вам жити, в такій Україні,/ яку мені так і не довелося побачити".

Дай, Боже, Ліно Василівно. Дай, Боже...

[Maksym Semybalamut · Rating 5 out of 5]

Ліна Костенко — літературна фігура феноменальної ваги, і ця — підозрюю — остання її прижиттєва збірка статус Великої Поетеси-державниці вкотре підтверджує.

Не кожен і не кожна може в такому поважному віці зберегти подібну ясність розуму і дотичність до контексту сучасності. Все коротко, мудро та максимально влучно. Виписуєш цитату за цитатою, афоризм за афоризмом. Топ!

Чи будуть в України колись іще такі ж героїні чи герої пера? Хотілося б. Але, на жаль, уже давно нема.

[Vlada · Rating 5 out of 5]

«Історія — безжальний композитор, вона їм пише танець з буремангом».

Вірші пані Ліни тверезять не гірше за відро крижаної води. Вони надихають, додають сили і опори. Але найголовніше — вони про нас і для нас.

Теми:
▫️ Війна та її вплив
▫️ Історична пам'ять і національна гідність
▫️ Свобода і людська стійкість
▫️ Любов та самотність

Мені більше сподобалися вірші про війну, а ніж ліричні. Звісно, я цим живу і мені вони надзвичайно відгукуються. Але це відчувалося, немов авторка забрала мої думки з голови і красиво їх описала. Залишу і вам:

«Нема дитинства. Дітям не до гри.
Ракети їм співають колискових.
Із дня на день державні прапори
ростуть, як ліс, на цвинтарях військових».

«О, знову виє та сирена.
Десь близько пролетіла смерть».

«Куди ж ти, молодість, поділась?
Іще ж і юність не пройшла».

«Піднялися на Говерлу.
Заспівали ще не вмерлу.

І сказала їм Говерла:
— Ви подбали, щоб не вмерла?
Бо таке щось вибираєте,
що й самі повмираєте».

[Dmytro Zozulia · Rating 3 out of 5]

Як і завжди, вірші в Ліни Костенко злободенні й афористичні. Головна класикиня української поезії гострим словом бореться, здається, проти всіх бід і трагедій, які сьогодні спіткали Батьківщину. А найактивніше, звісно, проти війни.

Утім, найбільше в новій книзі Ліни Костенко мені сподобалася лаконічність текстів.

[Yuliia · Rating 5 out of 5]

Це було дуже щемко, правдиво та прямолінійно, не дивлячись на таку красиву афористичність. Місцями – просто до сліз. А розділ "Коротко – як діаг­ноз", немов той правдоруб, кричить гаслами та заголовками, що могли б очолити нашу епоху.

Я не знаю, чи варто оцінювати творчість Ліни і як її оцінювати. Бо ці вірші мають читати всі – від малого до старого. Такі збірки просто мають бути в кожному домі та в кожній бібліотеці. Особливо в сьогоденні, коли примірники книжок палять ворожі ракети ще на шляху до свого читача, коли слово стає однією з основних цілей ворога.

Словом, читайте Ліну Костенко. "Вітер з Марса" йде на поличку до ще однієї улюбленої "Триста поезій". І наостанок останній вірш збірки:

За тих, хто в горі,
і за тих, хто в морі,
хто не злякався в ці часи суворі,
хто бій прийняв, хто впав на полі бою,
хто Україну затулив собою, –
Не забуваймо жодного з імен!
Хай буде їхній рід благословен!

[Dmytro Yuzvak · Rating 4 out of 5]

8/10 🐢
Я насправді радий, що Ліна Василівна має натхнення творити, її вірші завжди були для мене чимось важливим і особливим. Колись жартували, що Костенко — це подружка Лесі Українки і Тараса Шевченко, а тут ти читаєш вірші, які були написані буквально 2 місяці тому, вірші про ШІ і звісно ж, про війну.

[Alla.K · Rating 5 out of 5]

вірші Ліни Василівни >>>>>>>>>>>>>> все інше.
«не шукаймо досконалих ліній
у кривому дзеркалі опіній»

[V S · Rating 4 out of 5]

Не дуже вдала збірка через об'єднання розмежовуваних в часі і не споріднених віршів. Монументальний початок першого розділу

Копитом вдарив історичний кінь,
і на порозі блиснула підкова

що задає настрій, поступово змішується з сентиментальним і майже банальним, як-от

А не було коханішої муки
і щастя щасливішого в добі,
як після цілоденної розлуки
побути знов з Тобою, при Тобі.

А Сіракузи та Гелікон сусідствують з Чорнобилем та ШІ.

Всі наступні розділи відчутно цільніші та сильніші.

Хоча я не прихильник
 коротких віршів,
котрих в цій збірці
 більшість.

[АК-75 · Rating 5 out of 5]

Люблю творчість п. Ліни Костенко!
Але мені більше до душі її лірична поезія; про пори року; щось життєво-побутове.
Останній розділ мені - не дуже.
Також є нерозуміння розміщення віршів на сторінках: 1 вірш, на 4 рядки - на цілу сторінку? Реально, замість 215стор., там можна було оформити книгу на 100-115 стор.

[Juliet Outlander · Rating 5 out of 5]

Прекрасно

[Tetiana · Rating 5 out of 5]

Захват і величезна повага!

[Taisiia Villiers · Rating 5 out of 5]

немає в світі стільки зірок, щоб оцінити поезію Ліни Василівни! Вона справжня королева поезії, а її вірші надзвичайно надихають творити й жити!

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

Для мене написання тексту - огляду на цю книгу – це виклик, тому що неможливо оцінювати поезію Ліни Василівни, оскільки це еталон поетичної майстерності, як найвищого мистецтва Слова. Спробую поділитися своїми враженнями після прочитання книги, хоч, якщо бути цілком відвертим, то емоції переповнюють душу й складно передати словами те, що відчуваю.
На сторінках книги «Вітер з Марса» читач відкриє для себе раніше не публіковані вірші від початку Незале@жності України до сьогоднішньої кривавої, жорстокої війни росії в Україні. Читаєш книжку й усвідомлюєш, що написано про кожного з нас, тих, хто щодня живе в умовах обстрілів, втрат, лихоліття війни.
Більше моїх міркувань – в огляді на сайті Буквоїд за лінком: https://bukvoid.com.ua/reviews/books/...