Нова книжка Ліни Костенко «Вітер з Марса» — це найновіші, а також досі не друковані вірші, що охоплюють період від початків Незалежності до сьогоднішньої війни. З раніше опублікованого — розділ «Коротко — як діагноз» та окремі вірші переважно з воєнного циклу. У цій книзі в неповторному емоційному синтезі перетинаються трагічні пророцтва і пронизлива ніжність, нещадні афористичні сканування політичних реалій і ностальгійні виміри людського буття. Нинішня війна бачиться не лише як злочинний факт історичного варварства, а як глобальна загроза планеті.
«Вітер з Марса» — унікальна мапа України в душі Поета — України зболеної, але нескореної і вільної, з тими її духовними кордонами, що існують понад Часом.
Kostenko was born in a family of teachers. In 1936, she moved from Rzhyshchiv to Kiev, where she finished her secondary education.
Lina graduated with distinction from the Maxim Gorky Literature Institute in Moscow in 1956. Following her graduation she published three collections of poetry in 1957, 1958, and 1961. These books became immensely popular among her Ukrainian readers, however they also forced her into publication silence as she was unwilling to submit to Soviet authorities.
It wasn't until 1977 (16 years later) that her next major collection was published. She followed this with several more collections and a children's book called The Lilac King. In 1979 she followed with one of her greatest works the historical novel in verse, Marusia Churai, about at 17th century Ukrainian folksinger. Her most recent collection is Berestechko, a book length historical poem.
Де градації деградації? Від профанів до профанації. (2021)
Я живу окремо, а не осторонь. Всім нелегко, знаю по собі. Я живу у часі і у просторі, у хвилині, вічності й добі. Я живу в мовчанні і у Слові, серед людства, як на самоті. І в любові, у такій любові, що мені не холодно в житті. (2025)
Подивилась Історія в люстро, аж здригнулась, верне з душі, - хто вирішує долю людства? Комерсанти і торгаші.
Але це тимчасовий виторг, поки ходять в чинах і рангах.
Історія - безжальний композитор, вона їм пише танець з бумерангом.
(17.11.2025)
Альтернативи розуму нема, бо він живий, з душею нерозлучний. Хіба вже людство вижило з ума, що так потрібно створювати штучний? Та я, будь ласка, я люблю прогрес. Але щось людство пробирає трема. У ШІ нема душі. Ось в чому вся проблема. (2024)
Ніхто не знає, що з ним станеться, коли і як, чому і де. Хто пробіжить свою дистанцію, а хто до фінішу впаде.
Отож не варто й перейматись, а бігти свій кілометраж. І до останнього триматись. Життя - це вищий пілотаж. (2023)
Пам'ять - художник, вона домальовує смутком. (1995)
Душа ніяк не вийде із-під варти. То культ особи, то культура мас. Колись ми, кажуть, виникли від мавпи. Надалі мавпа виникне від нас. (1993)
І не надійся, все це не минеться, допоки хам не схаменеться. А хам не може схаменутись, то як же може це минутись?! (1993)
Всі проти всіх. Усі ні з ким не згодні. Злість рухає людьми. Але у бік безодні. (2010)
Доборолися, добалакались. Досварилися - аж гримить. Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить?
Від кайданів, що руки сковують. Від копит, що у душу бʼють. Від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають! (2009)
Найбільше в таланті Ліни Костенко мене завжди вражало, як всього декількома рядками вона може висловити те, для чого іншим знадобилося б написати цілий роман. Як завжди - лаконічно, іронічно, а навколишню дійсність препаровано з хірургічною точністю: "Пишіть хоч в риму/ хоч верлібром/ аби слова/ були калібром".
І все ж, мене як читачку, не покидало відчуття, що людина-епоха потихеньку йде з цього життя тотально розчарованою в людях, політиці і сучасному світі. Але, врешті-решт, хіба є багато причин, щоб не бути?...
"Я відходжу в минуле,/ а дивлюся на вас із майбутнього./ Дай, Боже, вам жити, в такій Україні,/ яку мені так і не довелося побачити".
Ліна Костенко — літературна фігура феноменальної ваги, і ця — підозрюю — остання її прижиттєва збірка статус Великої Поетеси-державниці вкотре підтверджує.
Не кожен і не кожна може в такому поважному віці зберегти подібну ясність розуму і дотичність до контексту сучасності. Все коротко, мудро та максимально влучно. Виписуєш цитату за цитатою, афоризм за афоризмом. Топ!
Чи будуть в України колись іще такі ж героїні чи герої пера? Хотілося б. Але, на жаль, уже давно нема.
Як і завжди, вірші в Ліни Костенко злободенні й афористичні. Головна класикиня української поезії гострим словом бореться, здається, проти всіх бід і трагедій, які сьогодні спіткали Батьківщину. А найактивніше, звісно, проти війни.
Утім, найбільше в новій книзі Ліни Костенко мені сподобалася лаконічність текстів.
8/10 🐢 Я насправді радий, що Ліна Василівна має натхнення творити, її вірші завжди були для мене чимось важливим і особливим. Колись жартували, що Костенко — це подружка Лесі Українки і Тараса Шевченко, а тут ти читаєш вірші, які були написані буквально 2 місяці тому, вірші про ШІ і звісно ж, про війну.
Люблю творчість п. Ліни Костенко! Але мені більше до душі її лірична поезія; про пори року; щось життєво-побутове. Останній розділ мені - не дуже. Також є нерозуміння розміщення віршів на сторінках: 1 вірш, на 4 рядки - на цілу сторінку? Реально, замість 215стор., там можна було оформити книгу на 100-115 стор.
Для мене написання тексту - огляду на цю книгу – це виклик, тому що неможливо оцінювати поезію Ліни Василівни, оскільки це еталон поетичної майстерності, як найвищого мистецтва Слова. Спробую поділитися своїми враженнями після прочитання книги, хоч, якщо бути цілком відвертим, то емоції переповнюють душу й складно передати словами те, що відчуваю. На сторінках книги «Вітер з Марса» читач відкриє для себе раніше не публіковані вірші від початку Незале@жності України до сьогоднішньої кривавої, жорстокої війни росії в Україні. Читаєш книжку й усвідомлюєш, що написано про кожного з нас, тих, хто щодня живе в умовах обстрілів, втрат, лихоліття війни. Більше моїх міркувань – в огляді на сайті Буквоїд за лінком: https://bukvoid.com.ua/reviews/books/...