What do you think?
Rate this book
Добло і зло
У книжці «Добло і зло» вміщено дві дуже різні повісті, проте кожна написана з гумором, іронією та відвертістю.
«Привиди моєї школи» — це шкільні історії про кроки на шляху до дорослішання, перші закоханості й драми, маленькі дитячі радощі, про дружбу, яка, здавалося, триватиме усе життя. Тут дитинство просте й справжнє, воно постає саме таким, яким було у невеликому містечку в 1990-ті роки. Друга повість — «Планета тьолок» — має дещо іншу, уже дорослу й часом провокативну оптику: це погляд на жіночий досвід, стосунки з чоловіками, тілесність. Тут пошук себе у світі, де можна все, відлунює самотністю й викличністю водночас.
Ця книжка — про дорослішання та самоствердження, про пам’ять без фільтрів і про привиди минулого, які часто залишаються з нами надовго.
«Привиди моєї школи» — це шкільні історії про кроки на шляху до дорослішання, перші закоханості й драми, маленькі дитячі радощі, про дружбу, яка, здавалося, триватиме усе життя. Тут дитинство просте й справжнє, воно постає саме таким, яким було у невеликому містечку в 1990-ті роки. Друга повість — «Планета тьолок» — має дещо іншу, уже дорослу й часом провокативну оптику: це погляд на жіночий досвід, стосунки з чоловіками, тілесність. Тут пошук себе у світі, де можна все, відлунює самотністю й викличністю водночас.
Ця книжка — про дорослішання та самоствердження, про пам’ять без фільтрів і про привиди минулого, які часто залишаються з нами надовго.
- GenresUkraine
400 pages, Hardcover
First published January 1, 2008
About the author
Irena Karpa
33 books104 followersIrena Karpa (Ірена Карпа) graduated from the Kyiv National Linguistic University, majoring in English and French. Since 1997 she has been the front woman of the Qarpa band, specializing in a fusion of industrial music, punk-rock, hardcore and psychedelic trip-hop. Her first novel Znes Palionogo was published in 2000. After a long trip to the Southern Asia, she published another novel Freud would weep which was nominated for a prestigious prize. Since 2005 Irena has been working as a host at several major Ukrainian TV-channels and acting as a model for Playboy and Penthouse.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
June 29, 2026
4,5/5⭐️ Писати так, ще й у 2008 році, могла собі дозволити тільки Ірена Карпа.
Хоч це і чужі мені історії (я занадто боягузлива, аби жити так легко), все одно ловила кайфи від тексту і пригод.
Перша повість, про дитячі роки, мені не дуже сподобалася, бо не було конекту. Це все не моє, хоч я теж виросла на Прикарпатті. Читала, моментами сміялася, шукала подібні моменти у своєму житті, але не знайшла.
Друга повість мені сподобалася значно більше — це уже доросла Ірена, яка живе у столиці і працює на «тєлєку». Мені було прикольно «жити» в цій квартирі з її «влажними розами», фарбувати спальню у чорничний, а ванну — у червоний. Надувати кожного вечора Дарта Вейдера, а вранці прокидатися на підлозі, бо пан-диван дірявий. У якийсь момент я зрозуміла, що не хочу виходити з квартири, мені дуже комфортно. Дайте ще канфєтку на пластмасовій паличці і +100 сторінок цієї книжки!
Манера оповіді — золото! Цей вічний стьоб, іронія, перекривлювання росязика. Часом книжка звучала у моїй голові голосом авторки!
Якщо під час читання гуглити «Ірена Карпа 2008», то можна знайти багато відео з авторкою-ведучою, авторкою на червоному кабріолеті, авторкою на сторінках «Плейбой». Чудовий ілюстративний матеріал, хоч у книжку ліпи. Обовʼязково подивіться на цю матьору Карпу на Білочці!
Хоч це і чужі мені історії (я занадто боягузлива, аби жити так легко), все одно ловила кайфи від тексту і пригод.
Перша повість, про дитячі роки, мені не дуже сподобалася, бо не було конекту. Це все не моє, хоч я теж виросла на Прикарпатті. Читала, моментами сміялася, шукала подібні моменти у своєму житті, але не знайшла.
Друга повість мені сподобалася значно більше — це уже доросла Ірена, яка живе у столиці і працює на «тєлєку». Мені було прикольно «жити» в цій квартирі з її «влажними розами», фарбувати спальню у чорничний, а ванну — у червоний. Надувати кожного вечора Дарта Вейдера, а вранці прокидатися на підлозі, бо пан-диван дірявий. У якийсь момент я зрозуміла, що не хочу виходити з квартири, мені дуже комфортно. Дайте ще канфєтку на пластмасовій паличці і +100 сторінок цієї книжки!
Манера оповіді — золото! Цей вічний стьоб, іронія, перекривлювання росязика. Часом книжка звучала у моїй голові голосом авторки!
Якщо під час читання гуглити «Ірена Карпа 2008», то можна знайти багато відео з авторкою-ведучою, авторкою на червоному кабріолеті, авторкою на сторінках «Плейбой». Чудовий ілюстративний матеріал, хоч у книжку ліпи. Обовʼязково подивіться на цю матьору Карпу на Білочці!
November 13, 2012
Карпу часто критикують за надмір автобіографічності, але саме автобіографічні штуки їй вдаються найкраще. В них стільки самоіронії. І якихось штук також і з твого власного дитинства... Читаєш, регочеш і думаєш: ну які ж ми дурні були!
October 15, 2025
Ранню Карпу певно треба було читати раніше, десь до 23-х, в період бурної, скаженої і безвідповідальної молодості, десь тоді коли вона й накатувала всі ці тексти. Зараз це здається дуже далеким, забутим і щось зовсім з іншого життя.
І ні, це не погано, тут та Карпа, яку я полюбила ще в школі, просто цю історію я вже переросла, і зараз можу читати лиш її нові твори, в яких і авторка дуже змінилась, хоча й впізнаваний стиль залишився.
І ні, це не погано, тут та Карпа, яку я полюбила ще в школі, просто цю історію я вже переросла, і зараз можу читати лиш її нові твори, в яких і авторка дуже змінилась, хоча й впізнаваний стиль залишився.
January 19, 2026
«Добро і зло» Ірена Карпа 8,5/10
Фактично зшиті разом нотатки і спогади, які в книжці діляться на дві частини:
Привиди моєї школи - сирі спогади про такі ж сирі шкільні роки у характерному стилі, які гарно відбивають і тло доби в якій писались і реалії яремчівських девʼяностих. Читались вони мені легко і в задоволення, трохи прояснили як виглядали шкільні будні моїх батьків, тож можуть слугувати історичним документом, штибу велесової книги.
Планєта тьолок - вже трохи інша штука, бо головна героїня вже зріла того і проблеми в неї не тю-тю, доповнює це яскравий букет дійових осіб (Медвідь виїбав всіх) у не менш цікавій вервиці подій з фльором нью-йорківського «сексу і міста» (не дарма він згадується) але в жестокіх гламурних реаліях шоубізнесового києва.
Такий грайливий потік жизнєних історій, які Ірена прикрашає смачним слівцем і ригачками. Хоч і з не всім був я згодний у міркуваннях оповідачки, але кайфу від читання це не забирало, а скоріше підживлювало внутрішній діалог, тож однозначно рекомендую!
Фактично зшиті разом нотатки і спогади, які в книжці діляться на дві частини:
Привиди моєї школи - сирі спогади про такі ж сирі шкільні роки у характерному стилі, які гарно відбивають і тло доби в якій писались і реалії яремчівських девʼяностих. Читались вони мені легко і в задоволення, трохи прояснили як виглядали шкільні будні моїх батьків, тож можуть слугувати історичним документом, штибу велесової книги.
Планєта тьолок - вже трохи інша штука, бо головна героїня вже зріла того і проблеми в неї не тю-тю, доповнює це яскравий букет дійових осіб (Медвідь виїбав всіх) у не менш цікавій вервиці подій з фльором нью-йорківського «сексу і міста» (не дарма він згадується) але в жестокіх гламурних реаліях шоубізнесового києва.
Такий грайливий потік жизнєних історій, які Ірена прикрашає смачним слівцем і ригачками. Хоч і з не всім був я згодний у міркуваннях оповідачки, але кайфу від читання це не забирало, а скоріше підживлювало внутрішній діалог, тож однозначно рекомендую!
August 20, 2025
Карпу люблю, і вже розумію, що чим далі, тим цікавіше вона пише, тим краще розкриває свій талант письменниці.
Ця книга була написана у 2008му році. Мені вона здалася місцями нуднуватою. "Привиди моєї школи" взагалі ледь не змусили відкласти книгу до ліпших часів. Але я дочитала.
Скоріше за все, після Добло, ранню творчість Карпи я перечитувати не буду, а от пізню - залюбки)
Ця книга була написана у 2008му році. Мені вона здалася місцями нуднуватою. "Привиди моєї школи" взагалі ледь не змусили відкласти книгу до ліпших часів. Але я дочитала.
Скоріше за все, після Добло, ранню творчість Карпи я перечитувати не буду, а от пізню - залюбки)
December 3, 2025
Як людина, яка родом з міста про, яке йшлось в цій книзі мені було дуже цікаво, бо багато дійових осіб, а саме згаданих вчителів я знала. Мені подобається мова автора, і я отримала масу задоволення від читання.
October 12, 2017
Було смішно :)
April 9, 2026
Після цього залишу Карпу в спокої, бо або я не розумію такої епатажності, або це просто набір історій здебільшого ні про що і максимально розтягнуті
April 14, 2016
ЦИТАТЫ
Не треба людей звинувачувати за те, що вони ставляться вороже до всього, чого не розуміють. Не треба їх ненавидіти, це людське. Їх треба знищувати.
Подружки в мене немає. Ну, такої, навіть не подружки, а падружкі, з якою можна обсуджувати моду, пацанів, інших толок і ходити по магазинах. Немає в мене такої істоти – говорючої пизди, одним словом. Щось не затримуються вони біля мене. Зазвичай кидаються на бабки чи просто підставляють і дєлают ногі. Або ногті.
Репутація – штука поновлювана.
Цікавіше пару місяців з ними позажигати-покататися-постраждати-посублімувати, ніж усе життя мучитися відрижкою на свого респектабельного і надьожного мущіну.
Янголятка з напіввідтуленим ротиком.
Так чувак старався і так припадає мені його тупо і поетично відщивати зараз. Ех, ну чого такі помірковані пропозиції завжди роблять люди, котрі нам глибоко до люфи, а тим, за кого ми ладні віддати життя і останню заколку-невидимку, глибоко до люфи ми?
В мене топографічний кретинізм, будь здоров. Навіть удень. А вночі, помножений на темряву та страх перед істотами, які в ній ховаються – русалки, мавки, упирі, мєнти – він буяв, немов цвіт папороті, що квітла десь там же, поряд.
When one does not have what one loves One must love what one has. Що по-нашому значить «не вийобуйся».
Я взагалі не знаю, як можна щиро вірити, що в тебе є начальник, окрім Господа, та й то – радше найстарший родич. Ліпше вже садити ріпу на городі і жити натуральним господарством, зате ніякий дядя не думає, що він над тобою главний. Нє, працювати в компаніях можна, звісно. Головне, ніколи не забувати, що ти – це ТИ. Це цінність. Шо твоя душа - фотографія Бога чи щось типу того. А те одоробало, який би пост воно не займало, явно не володіє твоїми думками і силою. Чому так багато людей, класних і розумних, несуть це гівно і парєво з роботи ще й додому, і сни їм сняться про роботу і начальників, і просинаються вони вже в стресі, а по п`ятницях йдуть з подружками в бар і набухуються в дупу…. Сука, піздєц. Коли ж книжки читати?
А взагалі-то життя надто коротке, щоби проживати його одним і тим же персонажем.
Как єбацца – всє друзья.
- А ще він радник президента якийсь…
- А.а..а – тоді ясно, чого він так класно підлизує.
Шоу маст гоу нах
Українська література в картинках – це журнал «Плейбой».
Одне я вас, толки, скажу: НІКОЛИ не економте бабло своїх мучачіків. Вони цього просто не здатні зауважити. Не треба вибирати собі найскромнішу страву в меню чи середньої вартості черевики або парфуми в магазині, коли чувак уже зібрався вам щось подарувати. Якщо вже чувак вирішив витратити гроші на тьолочку, він їх витратить. І буде нестерпно гордий собою, незалежно від суми. Тому згадайте мудрі слова ляпана в пуховичку й не економте на собі. Ваша жадібність лишиться такою ж непоміченою, як ваша бережливість – тільки не перегинайте патичок. В сенсі хуй. Мучачікам від цього боляче.
Не треба людей звинувачувати за те, що вони ставляться вороже до всього, чого не розуміють. Не треба їх ненавидіти, це людське. Їх треба знищувати.
Подружки в мене немає. Ну, такої, навіть не подружки, а падружкі, з якою можна обсуджувати моду, пацанів, інших толок і ходити по магазинах. Немає в мене такої істоти – говорючої пизди, одним словом. Щось не затримуються вони біля мене. Зазвичай кидаються на бабки чи просто підставляють і дєлают ногі. Або ногті.
Репутація – штука поновлювана.
Цікавіше пару місяців з ними позажигати-покататися-постраждати-посублімувати, ніж усе життя мучитися відрижкою на свого респектабельного і надьожного мущіну.
Янголятка з напіввідтуленим ротиком.
Так чувак старався і так припадає мені його тупо і поетично відщивати зараз. Ех, ну чого такі помірковані пропозиції завжди роблять люди, котрі нам глибоко до люфи, а тим, за кого ми ладні віддати життя і останню заколку-невидимку, глибоко до люфи ми?
В мене топографічний кретинізм, будь здоров. Навіть удень. А вночі, помножений на темряву та страх перед істотами, які в ній ховаються – русалки, мавки, упирі, мєнти – він буяв, немов цвіт папороті, що квітла десь там же, поряд.
When one does not have what one loves One must love what one has. Що по-нашому значить «не вийобуйся».
Я взагалі не знаю, як можна щиро вірити, що в тебе є начальник, окрім Господа, та й то – радше найстарший родич. Ліпше вже садити ріпу на городі і жити натуральним господарством, зате ніякий дядя не думає, що він над тобою главний. Нє, працювати в компаніях можна, звісно. Головне, ніколи не забувати, що ти – це ТИ. Це цінність. Шо твоя душа - фотографія Бога чи щось типу того. А те одоробало, який би пост воно не займало, явно не володіє твоїми думками і силою. Чому так багато людей, класних і розумних, несуть це гівно і парєво з роботи ще й додому, і сни їм сняться про роботу і начальників, і просинаються вони вже в стресі, а по п`ятницях йдуть з подружками в бар і набухуються в дупу…. Сука, піздєц. Коли ж книжки читати?
А взагалі-то життя надто коротке, щоби проживати його одним і тим же персонажем.
Как єбацца – всє друзья.
- А ще він радник президента якийсь…
- А.а..а – тоді ясно, чого він так класно підлизує.
Шоу маст гоу нах
Українська література в картинках – це журнал «Плейбой».
Одне я вас, толки, скажу: НІКОЛИ не економте бабло своїх мучачіків. Вони цього просто не здатні зауважити. Не треба вибирати собі найскромнішу страву в меню чи середньої вартості черевики або парфуми в магазині, коли чувак уже зібрався вам щось подарувати. Якщо вже чувак вирішив витратити гроші на тьолочку, він їх витратить. І буде нестерпно гордий собою, незалежно від суми. Тому згадайте мудрі слова ляпана в пуховичку й не економте на собі. Ваша жадібність лишиться такою ж непоміченою, як ваша бережливість – тільки не перегинайте патичок. В сенсі хуй. Мучачікам від цього боляче.
February 19, 2015
Дочитала таки її до кінця - це було щось схоже на мазохізм. Художня література повинна або розвивати, або приносити задоволення. Не говорячи вже про ідеальне поєднання цих двох функцій.
А тут одне - деградація. Не раджу нікому.
А тут одне - деградація. Не раджу нікому.
October 21, 2019
Читалася легко.
September 1, 2012
Made my several days. The best of Karpa I have ever read
Displaying 1 - 12 of 12 reviews