What do you think?
Rate this book
Куб
Зло суне з усіх боків. І не всі подужають йому опиратися.
Посеред спекотних канікул друзям трапляється чудернацька знахідка. Чорний, мов сажа, гладенький, як скло, куб не горить і не тоне, його неможливо подряпати чи розбити. А ще він впливає на свідомість та показує моторошні речі.
Це обтяжує і без того непросте життя дітей. Катя ходить у синцях, бо росте в сім’ї алкоголіків. Тато Сашка три дні тому вийшов із дому й досі не повернувся. А ще в місті об’являється Андрій, який відсидів п’ятнадцять років за вбивство і хоче позбутися привидів минулого… у вкрай незвичний спосіб.
Посеред спекотних канікул друзям трапляється чудернацька знахідка. Чорний, мов сажа, гладенький, як скло, куб не горить і не тоне, його неможливо подряпати чи розбити. А ще він впливає на свідомість та показує моторошні речі.
Це обтяжує і без того непросте життя дітей. Катя ходить у синцях, бо росте в сім’ї алкоголіків. Тато Сашка три дні тому вийшов із дому й досі не повернувся. А ще в місті об’являється Андрій, який відсидів п’ятнадцять років за вбивство і хоче позбутися привидів минулого… у вкрай незвичний спосіб.
360 pages, Hardcover
First published August 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
September 17, 2026
темна-темна й класна книжка.
September 13, 2026
Дейлайт горор з дрібкою містики та вайбом «Тореадорів з Васюківки», який далеко не такий світлий та безтурботний. А поєднання підліткових пригод з похмурим депресивним сюжетом та містичною складовою додає відчуття неправильності, дискомфорту та напруги.
Про що ж роман «Куб» — Євгена Товстонога:
Насолоджуючись розвагами, які пропонує дітям вільна від уроків пора, Ігор та Женя знаходять на березі ідеально гладку дивну кубічну конструкцію, походження якої невідоме і до біса моторошне.
Відчувши щось лихе, вони вирішили спробувати знищити куб, але що важке каміння, що нищівне полумʼя зазнали поразки.
Ситуація погіршилась, коли їх подруга Катя, випадково торкнувшись куба, побачила видіння, силует з якого незабаром спіткала загибель.
Розгадати таємниці, що приховує жаска знахідка, наважиться не кожен читач, але якщо ви вже почали, відірватись від тексту неможливо.
Роман жорстко, без прикрас, висвітлює речі, на які суспільство звикло закривати очі, замовчувати, абстрагуватися, водночас підкреслює щемку та крихку людську сутність, додаючи певного затишку та безтурботності.
Описи відвертих сексуальних сцен, домашнє насилля (фізичне та психологічне), детальні описи фізіологічних процесів, пристрасть до алкоголю, зневага до особистих кордонів та вбивства, звісно, куди ж без них — ті тригери, що змусять дихання збиватись, а серце битись частіше.
Декілька ліній сплітаються в одну, формуючи моторошну картину реальності, в яку темними спогадами протікають таємниці минулого, руйнуючи і до того безпросвітну повсякденність.
Круто на прикладі історії розкривається причинно-наслідковий звʼязок та «спадковість» помсти, що нутрує всередині, вичікує та набирає сили.
Авторський стиль вже безперечно впізнаваний тим, хто читав оповідання: увага до деталей, відверті шокуючі повороти сюжету, діалоги приправлені говіркою та соковитою лайкою, що добре розкривають персонажів, дозволяють їм співпереживати та перейматись історією.
Шикарні описи та порівняння (вважаю їх взагалі головною родзинкою авторського стилю) роблять світ таким впізнаваним, близьким, але водночас моторошним.
Як же це в біса майстерно написано! Моментами аж сироти виходили від «смачних» сцен.
Поки писала це, захотілось перечитати 🤌🏻🤌🏻
Про що ж роман «Куб» — Євгена Товстонога:
Насолоджуючись розвагами, які пропонує дітям вільна від уроків пора, Ігор та Женя знаходять на березі ідеально гладку дивну кубічну конструкцію, походження якої невідоме і до біса моторошне.
Відчувши щось лихе, вони вирішили спробувати знищити куб, але що важке каміння, що нищівне полумʼя зазнали поразки.
Ситуація погіршилась, коли їх подруга Катя, випадково торкнувшись куба, побачила видіння, силует з якого незабаром спіткала загибель.
Розгадати таємниці, що приховує жаска знахідка, наважиться не кожен читач, але якщо ви вже почали, відірватись від тексту неможливо.
Роман жорстко, без прикрас, висвітлює речі, на які суспільство звикло закривати очі, замовчувати, абстрагуватися, водночас підкреслює щемку та крихку людську сутність, додаючи певного затишку та безтурботності.
Описи відвертих сексуальних сцен, домашнє насилля (фізичне та психологічне), детальні описи фізіологічних процесів, пристрасть до алкоголю, зневага до особистих кордонів та вбивства, звісно, куди ж без них — ті тригери, що змусять дихання збиватись, а серце битись частіше.
Декілька ліній сплітаються в одну, формуючи моторошну картину реальності, в яку темними спогадами протікають таємниці минулого, руйнуючи і до того безпросвітну повсякденність.
Круто на прикладі історії розкривається причинно-наслідковий звʼязок та «спадковість» помсти, що нутрує всередині, вичікує та набирає сили.
Авторський стиль вже безперечно впізнаваний тим, хто читав оповідання: увага до деталей, відверті шокуючі повороти сюжету, діалоги приправлені говіркою та соковитою лайкою, що добре розкривають персонажів, дозволяють їм співпереживати та перейматись історією.
Шикарні описи та порівняння (вважаю їх взагалі головною родзинкою авторського стилю) роблять світ таким впізнаваним, близьким, але водночас моторошним.
Як же це в біса майстерно написано! Моментами аж сироти виходили від «смачних» сцен.
Поки писала це, захотілось перечитати 🤌🏻🤌🏻
July 29, 2026
Написала рецензію на цей роман для Читомо. Закінчується вона ось таким висновком: «Куб» вийшов захопливим, безкомпромісним, з матюччям й суржиком – справжнім, наскільки можна так сказати про містичний трилер 🫶🏻
September 14, 2026
Це той випадок, коли відкриваєш книжку з думкою «ну окей, подивимося, що там за куб», а потім виявляєш себе десь о 1 ночі з абсолютно хворим бажанням дочитати ще хоча б розділ. А потім ще один. І ще 🫠 І в якийсь момент розумієш, що ця історія вже міцно тримає тебе за горло і просто не відпускає.
Мене вразило те, як Євген дуже точно прописує жіночі думки, реакції та поведінку підлітки. В мене не раз виникало питання: «А ти точно не підглядав у чужі голови?» 😄 Катя - не картонна «дівчинка для сюжету», а жива людина зі своїм болем, страхами, характером і способом реагувати на те, що відбувається. Та й взагалі головні герої тут дуже круто прописані. А другорядні - окрема любов 🥰 У кожного є характер, своя історія, свої дрібні деталі - і саме це робить історію такою об’ємною.
Сюжет… Ох. Він емоційний, темний, жорстокий, тригерний, вибуховий і дуже реалістичний, хоча містики тут вистачає. І це той текст, який не просто лякає - він б’є під дих. Боляче, сильно і дуже влучно. Деякі моменти настільки жорсткі, що хочеться на секунду відкласти книжку, перевести подих і тільки потім читати далі.
Особливо кайфово працюють кілька часових ліній і різні оповідачі. Вони переплітаються, наче змії, створюючи небезпечне кубло сюжету. І деякі сцени не просто залазять під шкіру - вони там залишаються надовго.
Євген - майстер деталей. Якийсь момент читаєш, не надаючи йому особливого значення, а через десятки сторінок він раптом повертається - і ти сидиш з круглими очима: «А-А-А, ОСЬ ВОНО ЩО!» Люблю історії, в яких автор грається з уважністю читача.
Фінал - вогонь🔥 Дочитавши останній рядок, у голові залишається питання, але водночас розумієш, що картина домальована. І мені дуже подобається, коли автор не розжовує все до стану каші. Після такого фіналу ще якийсь час просто сидиш і прокручуєш усе в голові.
Однозначно мастхев і мастрід. «Куб» - сильний, темний, дуже чіпкий і напрочуд емоційний текст, який лякає, чіпляє за живе та мацаками лізе просто під шкіру.
А я вже з нетерпінням чекаю наступні твори Євгена. Романи, будь ласка 🥹
Дуже бажано романи! 😏
Мене вразило те, як Євген дуже точно прописує жіночі думки, реакції та поведінку підлітки. В мене не раз виникало питання: «А ти точно не підглядав у чужі голови?» 😄 Катя - не картонна «дівчинка для сюжету», а жива людина зі своїм болем, страхами, характером і способом реагувати на те, що відбувається. Та й взагалі головні герої тут дуже круто прописані. А другорядні - окрема любов 🥰 У кожного є характер, своя історія, свої дрібні деталі - і саме це робить історію такою об’ємною.
Сюжет… Ох. Він емоційний, темний, жорстокий, тригерний, вибуховий і дуже реалістичний, хоча містики тут вистачає. І це той текст, який не просто лякає - він б’є під дих. Боляче, сильно і дуже влучно. Деякі моменти настільки жорсткі, що хочеться на секунду відкласти книжку, перевести подих і тільки потім читати далі.
Особливо кайфово працюють кілька часових ліній і різні оповідачі. Вони переплітаються, наче змії, створюючи небезпечне кубло сюжету. І деякі сцени не просто залазять під шкіру - вони там залишаються надовго.
Євген - майстер деталей. Якийсь момент читаєш, не надаючи йому особливого значення, а через десятки сторінок він раптом повертається - і ти сидиш з круглими очима: «А-А-А, ОСЬ ВОНО ЩО!» Люблю історії, в яких автор грається з уважністю читача.
Фінал - вогонь🔥 Дочитавши останній рядок, у голові залишається питання, але водночас розумієш, що картина домальована. І мені дуже подобається, коли автор не розжовує все до стану каші. Після такого фіналу ще якийсь час просто сидиш і прокручуєш усе в голові.
Однозначно мастхев і мастрід. «Куб» - сильний, темний, дуже чіпкий і напрочуд емоційний текст, який лякає, чіпляє за живе та мацаками лізе просто під шкіру.
А я вже з нетерпінням чекаю наступні твори Євгена. Романи, будь ласка 🥹
Дуже бажано романи! 😏
Displaying 1 - 4 of 4 reviews