Від одного з найсильніших голосів сучасної української прози. Його книжки вже перекладені на вісім мов та потрапляють до коротких списків престижних премій.
Новий роман Артема Чапая «Т-щастя» про світ, де реальність — ілюзія і це, можливо, єдине, що в тебе є.
Віктор живе відлюдником і вправно уникає людоловів. Звісно, така зав’язка обманює очікування читачів, бо «світ, що горить і звужується» навколо героїв книги, радикально відрізняється від нашого. Чи не так і радикально?
Короткий роман Артема Чапая поєднує галюциногенну фантастику з психологічним реалізмом, сюжетні стрибки з питаннями життєвого вибору, співвідношення реальності й фантазії, можливості щастя навіть у важкі часи. Зрештою, що таке щастя? І чому «Т»?
Коли я читала перші 40 сторінок, я ще не могла зрозуміти, що відбувається. Але потім сюжет так закрутився, я почала розуміти і почала дуже переживати, а від цього не могла відірватись від книжки.
Читання цієї книжки нагадало мені ніби я хапаю повітря між тим, як довгий час пливу. Бо переживання в тому, що відбувається в тексті, а також не можливо відірватись.
В нас є головний герой військовий, який бʼється з окупантами, але в книжці дрони стали потужніші. Є одна модифікація, яка робить це ще краще і краще. Але при цьому інші проблеми залишаються такими як ми знаємо. Я б сказала, що це дуже реалістично прописано з невеликими вигадками, як художній прийом. Алееее, мені здається, що все може бути )
Головний герой сумує за своєю родиною. Сімʼя, яка переїхала в іншу спокійну країну і батько, який захищає нашу країну. Ми відчуваємо як йому боляче і важко Мені було дуже шкода постійно головного героя і його побратимів
Від початку і до середини я намагалась зрозуміти цей світ, що відбувається навколо, а потім стала переживати та відчувати бажання підтримати героя в цій історії
Мені здається важко виміряти в балах цю книгу, просто скажу, що таке дуже важливо прочитати
На жаль( Очікувала від цього твору тієї ж цільності і стилю, як і від Вивітрювання, але тут інший стиль, мені так відчулося- він більш простий, грубуватий і неоднорідний. Для мене- це були явні перекоси в сторону еротизму і не тільки. Було забагато пафосу, патетики і шаблонності. Не дивлячись на актуальну тему, яка мала б викликати в мене співчуття і співпереживання хоч якомусь герою- цього не сталося, тексту було і забагато (геть пафос і патетику) і замало, щоб я встигла прониклася долею персонажів. Та і загалом я так і не зрозуміла, що я мала зрозуміти) - прочитавши цю історію, та і ніякої проблеми вибору тут не побачила. Тож на жаль