Та, що читала зорі

by Наталія Довгопол, Анна Сурган (Illustrator)

Люди казали: непутяща, незграбна, причинна — не матиме дівка ні щастя, ні долі. От тільки вони не знали, що доля її вже давно прописана зорями на небесах. І Євка навчиться її читати, щоб пройти довгий шлях від своєї старої хатини на околиці села до панських маєтків, європейських академій, гетьманських світлиць і навіть покоїв короля.

Володіючи знаннями, не підвладними іншим, вона готова буде віддати душу, тіло і власне життя, аби зупинити велику війну. Та чи здатна ця жертва змінити хід історії? І чи дійсно зорі бажають, щоб хтось за них вирішував долі людей?

Genres: Fantasy

472 pages, Hardcover

Published May 1, 2026

About the author

Складаю букви в слова.
Живу в Афінах, пишу українською.
Авторка книг "Шпигунки з притулку "Артеміда", "Мандрівний цирк сріблястої пані", "Прокляте небо" та інших.

Роман "Шпигунки з притулку "Артеміда" відзначений сріблом на конкурсі "Коронація слова", увійшов у фінал BookPitch від Одеського кінофестивалю. Як найкраща підліткова книга року, опинився також у фіналі премій "Навиворіт" та "Барабука", а в премії "Еспресо. Вибір читачів" (підліткова номінація) посів перше місце".

"Мандрівний цирк сріблястої пані" отримав премію ім.Гоголя, нагороду "Найкраще підліткове фентезі року" від BaraBooka, відзнаку від "Еспресо. Вибір читачів".

Reviews

[Anna Dovgopol]

Захопливо настільки, що важко відірватися. Розумію, що вигадана історія, але так хочеться, щоб вона була правдою. Сильна, розумна жінка, яка займається астрологією в часи козацької України, а ще просто мудра і розрулює багато ситуацій. І може собі дозволити бути незалежної від чоловіків. І, звісно, кохання і все таке. Насолода.

[Maria Paschevska]

Читала довго, бо не хотіла, щоб книжка закінчилась. Читала ввечері, а вдень ловила себе на думці про героїв - як вони зараз, що відчувають, які випробування чекають на них попереду? Бо вони справжні, живі, фактурні, із запахом. Дякую авторці за це переживання!

[Ігор Антонюк]

Наталія Довгопол «Та, що читала зорі»
Пригодницький роман (2026)
«Охочого йти доля веде, а неохочого – тягне»
Атмосферно, динамічно та драматично…

Кажуть, що зорі знають про нас більше, ніж ми самі. Що вони бачать наперед наші втрати, любові, війни й смерті. Іноді — навіть шепочуть про них тим, хто здатен слухати.

У романі Наталії Довгопол «Та, що читала зорі» XVII століття постає живим і тривожним. Тут пахне димом селянських хат, церковним воском і мокрою землею після дощу. Тут жінку можуть назвати відьмою лише за надто пильний погляд чи дивні знання, а людський страх — страшніший за будь-яку нечисть.

Євка народилася «не такою», і світ від самого початку намагався зробити її меншою, тихішою, непомітною. Але деякі люди приходять у цей світ уже позначені небом. Її дар читати зорі стає не лише благословенням, а й важким хрестом, який доведеться нести крізь втрати, чужі двори, панські світлиці, академії та королівські покої. І що далі веде її доля — то сильніше відчувається: знання ніколи не дається без ціни.

Це історія про жіночу інакшість, страх перед невідомим і самотність людини, яка бачить трохи більше за інших. Але водночас — про любов. Ту саму, що здатна зігріти навіть у часи великої війни й людської жорстокості. Бо серед усіх астрологічних знаків, пророцтв і небесних символів саме людське серце тут залишається найбільшою загадкою.

І знаєте є книги, які просто читаєш заради розваги. А є ті, після яких ще довго дивишся в нічне небо трохи інакше. І сам намагаєшся зрозуміти, що вони приготували тобі...

[Sveta Gutsol]

"Прокляте небо" - роман, який проникає тобі в душу і залишає в ній помітний слід. У головну героїню Євку закохуєшся з перших сторінок. Хоча б, здавалося, і немає в ній нічого особливого. І на вроду аж надто не вдалася, і неповоротка, але є в ній щось таке, що тебе зачаровує. Це і її характер, і те, як вона реагує на певні обставини та події, її ставлення до інших. Вона є дійсно "Людиною". І ніколи не зрадить своїм почуттям та обов'язкам.
Події розгортаються у далекому сімнадцяьому столітті на Київщині. Але вже тоді, як виявляється, вирішуючи якісь важливі справи на державному рівні, вдавалися до допомоги астрології, запитували поради у зірок, "читали небо". І саме цим даром була наділена наша героїня. Дар, чи, може, прокляття?
Вигадка, чи, все-таки, правда?
Кожен хай уже вирішує сам. Саме такий вибір нам залишає письменниця.

[Olia]

Це було дуже добре😌

[Alina Zhurbenko]

Не беріть цю книжку з собою в ліжко! Є ризик читати всю ніч і проспати роботу, бо відкласти її просто неможливо. Головна героїня вражає своїми знаннями і силою, а історичний контекст - продуманістю до найменших деталей. Це і квест, і історія кохання, і пошук себе - і в кожній з цих граней Наталія Довгопол майстерно виточує зі своєї Євки діамант.

Перше видання цієї книги (а я сподіваюсь, будуть ще, з більшими накладами!) — це, на жаль, про діаманти в пилюці. Ні обкладинка, ні назва не відповідають потенціалу цієї книжки. Ризикніть - не пошкодуєте!

[Микола]

Насичений пригодами історичний роман. Крута суміш науки разом з астрологією у реалістичних декораціях того часу (авторка написала дисертацію про цю епоху) добряче приправлена реальними історичними постатями на кшталт Богдана Хмельницького чи короля польського, з якими головна героїня «на ти».

Здається мені у Василя Шкляра з’явилася потужна конкурентка.

[Oksana Nakonechna]

Надзвичайна книжка, що тримає інтригу і цікавість до останньої сторінки. Залишає солодкий присмак в душі.
Творчих ідей та літературних поривів авторці!

[HUTSOL]

Я, зазвичай, людина не дуже співчутлива, але початок цієї книги викликав в мене таке відчуття. Нестандартна, альтернативна історія, описана в творі, захопила мене напрочуд сильно. Цікаво було споглядати історичні події, які ти заучував до ЗНО у новому форматі - цікавому форматі. (спойлерів не буде) Всім хто не читав - раджу прочитати. Не пожалієте.

[Ольга Саліпа]

Така романтична, емоційна, цікава книжка, що аж ухххххххх))) В міру легка і проста. Скажу чесно - зачепило. Ну кому не сподобається історія про звичайну служку, яка виявляється обдарованою і може змінити історію країни?

[Σοφία Σπανού]

Читаючи цю історію я просто полюбила цю
Євку - ця героїня запала в моє серце і не один раз я плакала із за неї...
Я не хотіла щоб закінчувалася книга....

[Stacy Khara]

✨Євдокія, вона ж Дунька, звичайна сільська дівчина. З багатодітної родини, неписемна, нічим не примітна, не дуже зграбна та ще й наймолодша у сім'ї.

✨Мати віддає доньку у панський маєток, прислужувати єдиній дочці пана – розпещеній, вередливій та жорстокій дівчинці. Окрім доньки господар має трьох синів, один з яких байстрюк-напівкримець.

✨Дунька стає Євкою, служба дається їй нелегко, постійні кпини від панночки Марти й тяжка праця виснажують юну дівчину, та вона стоїчно витримує усі випробування бо не бажає повертатися у батьківський дім.

✨За освіту панських дітей відповідає молодий учитель Орест, Євка одразу захоплюється його розумом та вдачею й за можливості намагається схопити щось на уроках латини, біології та арифметики.
Одного разу, Євці випадає нагода проявити свої знання та здібності до арифметики й пан дозволяє їй вчитися на рівні з усіма.

✨Так починається шлях героїні, яка згодом дізнається що її призначення – читати зорі й прогнозувати майбутнє. Насуваються темні часи і покровителі молодої звіздарки вимагають неможливого – знайти спосіб зарадити жахливій війні, що з кожним днем стає все ближче.

✨Мова про війну Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої (вона ж Національно-визвольна війна) тривала з 1648 до 1657 року.
Почалася з козацького повстання на чолі з Хмельницьким, яке переросло у створення незалежної української козацької держави – Гетьманщини.

✨Амбітне завдання для юної дівчини, правда ж? Для досягнення мети Євка мусить пожертвувати усім що їй дорого, вдатися до обману, вести свою політичну гру і постаратись вижити.

✨ Під час читання мені жодного разу не довелося нудьгувати з цією книгою. Я щиро співпереживала головній героїні і навіть те що певні знання та досягнення давалися Євці аж надто швидко та легко не зіпсували мені враження. Скажу лиш, що любовна лінія під кінець книги видалась мені трохи затягнутою (ну дуже вже slow burn) але це вже смаковщина.

Моя щира рекомендація🌟

[Данило Депутат]

Книжка сподобалася загалом, хоча думок про неї мало в голові.

Це, виявляється, перевидання роману, що раніше виходив друком у КСД під іншою назвою.

Анотація в КСД трохи спойлерна, в Жоржа — набагато краще. Ще в Жоржа красивий дизайн палітурки, що трохи нагадує фентезі, однак це — історичний роман. І жовто-блакитний красивий зріз. І книжка великого формату з файним міжрядковим інтервалом.

Сюжету нема як такого: провідне — трансформація Дуні.

Минулі літа — це жах в будь-яких країнах, припускаю, бо те, що описано… зрозуміло, чому для Дуні було краще, щоб її била мама, а не панночка.

Сама манера оповіді теж оманлива. Ніби підліткова. З романтіком, аякже.

Але тільки на початку. Далі — страшні-страшні події. У відгуку прочитав про казку-притчу. Має сенс. Однак не можу сказати, що таку манеру вподобав цілком. Дедалі ближче до закінчення вона неслась як кобила, тому я казав собі «тпру!» — і останні 100 сторінок розтягнув навмисно, бо темп не наклався на мене: я ж на тікток бурчу, я вже старенький для такої карколомності попри те, що вона вся викликала емоцію «та за шо».

Закінчення викликало сум від того, що потрібно було так мучитися.

[А. Achell]

«Та, що читала зорі» має все те, за що я полюбила «Знайти країну амазонок» та «Витязя і вірлицю», але враз із тим ця історія здалася мені набагато дорослішою та глибшою. Я дуже люблю читати про сильних жінок та їхні нелегкі долі, тому сподобався фокус книги на звіздарці Євці й тому, як вона вибудовувала свою долю. Спостерігати за її становленням було почасти радісно, почасти болісно, але я щиро тішилася кожному вибору Євки, яким би той не був.

[Masha]

Ця книга відрізняється від інших книжок Наталії Довгопол, які я читала. Вона не така легка, а навпаки - дуже глибока. Із нею ніби занурюєшся в епоху, проживаєш всі негаразди з героїнею, згадуєш своїх батьків, свої стосунки, задумуєшся над місцем жінки в історії. Дуже рекомендую тим, хто любить історичну та романтичну (та пригодницьку!) літературу.

[мартуся :3]

дуууже зайшло, перенеслася в минула, така лексика підходяща і такі деталі описані що я прям відчула себе там. дуже цікавий сюжет, тримав до кінця зі всіма пригодами євки було дуже цікаво слідкувати, і те як вона з кожним братом мала роман мені сподобалося хахахаха. але гьорл павер крута дуже гг. трошки складно було зрозуміти в кінці момент під час війни, напевно через недостатні знання з історії🥲 але все одно всю атмосферу було передано неймовірно

[Oleksii Pedorenko]

Мені сильно зайшли перші 2/3 книги. Сподобались персонажі, історичні реалії, особливо про всі моменти соціальні для дівчат/жінок в 17 ст і яка то була жесть. Був такий захват, що закривав очі на астрологію (ух, краще б вже у героїні магічний дар був 😀). А от останні 80 ст йшли важко, гортав діагоналлю, щоб дізнатись фінал. Замість співпереживання персонажам було здебільшого роздратування.

[Khrystyna]

Це востаннє я вірю рейтингам і відгукам на "гудрідз". Є таке сучасне і новомодне слово "крінж" так от це про цю книгу. Фух, я зла сама на себе що це читала🫣

[Таля Винарська]

Дуже цікава книжка, несподівані повороти кожні 10 сторінок

[Daria Piskozub]

У моєму топі книг Наталі Довгопол разом з "Витязем і Вірлицею" і "Кубою-якої-не-було"