Я однозначно очікувала від цієї книги більше. Скоріше за все, більше про самі нічні польоти, ніж філософські роздуми на тему мети і жертв заради досягнення цієї мети. Очевидно, що Екзюпері нічого не знав про екологічні стосунки в колективі. Але, але...
Тут у нас Аргентинська поштова служба і перші спроби доставляти пошту літаками. А конкретно, як не важко здогадатися, доставляти саме вночі.
Директор служби Рівʼєр відсторонений і контролюючий. Весь світ вважає, що нічні польоти дуже небезпечні. Йому доводиться ризикувати всім, щоб довести всьому світу можливість цих польотів.
Він змушує інспектора виписувати догани і нараховувати штрафи за речі, які пілоти не можуть контролювати. Рівʼєр вважає, що саме це робить команду уважнішою і змушує її працювати краще, коли ж добре, лагідне ставлення розбещує.
Але один з літаків потрапляє в непередбачуваний циклон. Жодна телеграма не повідомляла про погану погоду. Екіпаж залишається на самоті, без звʼязку і можливості вижити у нічному небі.
В літаку залишилося пального всього на 30 хвилин польоту. Звʼязок обривається. Перед директором важке рішення: чи продовжувати нічні польоти після страшної трагедії. І Рівʼєр оговтується, він продовжує.
Наступний нічний політ відбувся. Отже, чи була виправдана ця жертва? Чи, якби не Рівʼєр і його сміливість, ніхто б досі не наважився спробувати?
This entire review has been hidden because of spoilers.