What do you think?
Rate this book
Повертаю собі себе. Як відпустити те, що руйнує і почати роботу з собою
В основу цієї книги лягли особисті щоденникові записи авторки - чесні, необроблені, написані в моменти болю, розгубленості, надії й поступового відновлення. Це дуже особиста історія, розказана без прикрас і без ролі «я вже все пройшла». Але саме тому вона так легко впізнається і відгукується багатьом жінкам.
«Повертаю собі себе» - це не вигаданий шлях і не теоретичні роздуми. Це жива хроніка внутрішніх змін: коли ти ще сумніваєшся, ще боляче, ще тягне назад, але вже починаєш повертати собі голос, тіло, межі і право бути собою.
Ця книга не обіцяє миттєвого зцілення і не замінює терапію. Вона пропонує інше: безпечний простір, у якому можна впізнати себе, дозволити собі бути чесною і почати повертатися до себе знов.
«Повертаю собі себе» - це не вигаданий шлях і не теоретичні роздуми. Це жива хроніка внутрішніх змін: коли ти ще сумніваєшся, ще боляче, ще тягне назад, але вже починаєш повертати собі голос, тіло, межі і право бути собою.
Ця книга не обіцяє миттєвого зцілення і не замінює терапію. Вона пропонує інше: безпечний простір, у якому можна впізнати себе, дозволити собі бути чесною і почати повертатися до себе знов.
272 pages, Paperback
Published January 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
August 24, 2026
Для мене ця книжка складається з двох частин.
Перша — мемуари авторки. Її історія, починаючи з дитинства. Коли читала її, було враження, що Хлої Волш нервово курить зі своїми драмами, а тут це ще й реальна історія. Написано цікаво, додані фрагменти щоденника. Добре розкриває мислення "жінок, які кохають до нестями" і дозволяють витирати об себе ноги.
Завершення першої частини для мене було не найвдалішим. Бо ти побачив, на якому дні була Ангеліна, а далі йде перехід до практичної частини. А слухати поради людини з таким життям... Не відчуваєш її експертом у порадах. Дуже не вистачило стандартного американського переходу до практики на зразок "а тепер я успішний у ..." і гарної картинки, щоб вона запалила твою мотивацію. Я читала з лицем недовірливої собаки. Вкінці отримала свою картинку "після", але... При цьому, розумію, що за креативною задумкою красивіший хронологічний порядок.
Друга частина — це настанови і практичні поради. Я читала багато self-care літератури. Тут авторка зібрала те, що допомагало їй, рефлексувала і адаптувала під себе. В більшості цих розділів є першоджерела, які не вказані, бо це більше вільна інтерпретація з прикладами. Але вони стосуються конкретно авторки. Для себе варто це підлаштовувати. Тому базової інформації про методику буде недостатньо, варто заглибитися в нон-фікшн без мемуарів.
Думаю, книжка підійде тим, кому цікава авторка як особистість. Або людям, які раніше майже не читали self-care літератури, не мають можливості звернутися до психолога, тому хочуть спробувати розібратися самостійно і почати з базових речей.
Перша — мемуари авторки. Її історія, починаючи з дитинства. Коли читала її, було враження, що Хлої Волш нервово курить зі своїми драмами, а тут це ще й реальна історія. Написано цікаво, додані фрагменти щоденника. Добре розкриває мислення "жінок, які кохають до нестями" і дозволяють витирати об себе ноги.
Завершення першої частини для мене було не найвдалішим. Бо ти побачив, на якому дні була Ангеліна, а далі йде перехід до практичної частини. А слухати поради людини з таким життям... Не відчуваєш її експертом у порадах. Дуже не вистачило стандартного американського переходу до практики на зразок "а тепер я успішний у ..." і гарної картинки, щоб вона запалила твою мотивацію. Я читала з лицем недовірливої собаки. Вкінці отримала свою картинку "після", але... При цьому, розумію, що за креативною задумкою красивіший хронологічний порядок.
Друга частина — це настанови і практичні поради. Я читала багато self-care літератури. Тут авторка зібрала те, що допомагало їй, рефлексувала і адаптувала під себе. В більшості цих розділів є першоджерела, які не вказані, бо це більше вільна інтерпретація з прикладами. Але вони стосуються конкретно авторки. Для себе варто це підлаштовувати. Тому базової інформації про методику буде недостатньо, варто заглибитися в нон-фікшн без мемуарів.
Думаю, книжка підійде тим, кому цікава авторка як особистість. Або людям, які раніше майже не читали self-care літератури, не мають можливості звернутися до психолога, тому хочуть спробувати розібратися самостійно і почати з базових речей.
August 17, 2026
Привіт усім «хорошим» дівчаткам! Навіть якщо ви вже давно дорослі.
Багатьох наших дівчат виховують «хорошими»: зручними, терплячими, уважними до потреб інших, готовими заслужити любов турботою та самопожертвою.
У психології для цього є поняття self-silencing — буквально «замовчування себе». Це звичка приглушувати власні бажання, думки й особливо злість, щоб уникнути конфлікту, не втратити стосунки та залишитися «хорошою» в очах іншої людини. Дослідження пов’язують таку поведінку не з якоюсь особливою жіночою рисою, а з традиційними гендерними ролями, нерівністю та уявленням, що жінка має ставити потреби інших вище за власні. Огляд досліджень про self-silencing — https://link.springer.com/article/10....
Мене теж не навчили, що я маю право злитися, відмовляти, бути незручною, довіряти власним відчуттям і не заробляти право на любов. Я вчилася цього п’ять років у терапії — і це настільки важко, що досі почуваюся десь посередині шляху.
Тому, хоча в мене не було співзалежних стосунків і спочатку книжка здавалася зовсім не моєю темою, після мені хотілося обійняти себе й кожну українську дівчинку. Бо у нашій культурній традиції "бути хорошою дівчинкою" є основою всіх основ.
«Повертаю собі себе» — це особистий щоденник жінки, яка поступово вчиться чути себе серед шуму чужих очікувань, сильного внутрішнього болю та звички погоджуватися на менше. Між щоденниковими записами є вправи, запитання й невеликі практики.
Саме формат щоденника допоміг мені побачити закулісся співзалежних стосунків: як людина поступово втрачає себе й чому вихід, який зовні здається таким очевидним, може потребувати величезної кількості сил. Особистий досвід авторки дозволяє пізнати те, чого я сама не переживала, і водночас показує, що зцілення можливе — хоча універсального сценарію «як зцілитися» не існує.
Одна з найважливіших думок книжки: якщо не можеш зробити крок — зроби половину. Якщо не можеш половину — зроби половинку від половинки. І продовжуй ділити, доки не знайдеш той розмір дії, на який сьогодні вистачає внутрішніх сил.
Мені дуже подобається ця відмова від насильства над собою. Іноді потрібна лише одна маленька дія, після якої завтра буде трохи легше зробити наступну половинку кроку.
У книжці також є вправи, більшість із яких дуже схожі на те, що я так чи інакше проходила в терапії: роботу з особистими кордонами, власними бажаннями й потребами, вмінням слухати, чути та розуміти себе. Я виконувала їх у свій спосіб, бо вже вмію адаптувати такі практики до власного стану.
Деякі вправи й формулювання здавалися мені надто знайомими або простими. Водночас я розумію їхнє призначення: те, що для мене вже стало терапевтичною базою, для іншої читачки може виявитися першим дозволом поставити себе на перше місце. Тому кожна шукатиме в цій книжці щось своє.
Раджу «Повертаю собі себе» всім «хорошим» дівчаткам.
Багатьох наших дівчат виховують «хорошими»: зручними, терплячими, уважними до потреб інших, готовими заслужити любов турботою та самопожертвою.
У психології для цього є поняття self-silencing — буквально «замовчування себе». Це звичка приглушувати власні бажання, думки й особливо злість, щоб уникнути конфлікту, не втратити стосунки та залишитися «хорошою» в очах іншої людини. Дослідження пов’язують таку поведінку не з якоюсь особливою жіночою рисою, а з традиційними гендерними ролями, нерівністю та уявленням, що жінка має ставити потреби інших вище за власні. Огляд досліджень про self-silencing — https://link.springer.com/article/10....
Мене теж не навчили, що я маю право злитися, відмовляти, бути незручною, довіряти власним відчуттям і не заробляти право на любов. Я вчилася цього п’ять років у терапії — і це настільки важко, що досі почуваюся десь посередині шляху.
Тому, хоча в мене не було співзалежних стосунків і спочатку книжка здавалася зовсім не моєю темою, після мені хотілося обійняти себе й кожну українську дівчинку. Бо у нашій культурній традиції "бути хорошою дівчинкою" є основою всіх основ.
«Повертаю собі себе» — це особистий щоденник жінки, яка поступово вчиться чути себе серед шуму чужих очікувань, сильного внутрішнього болю та звички погоджуватися на менше. Між щоденниковими записами є вправи, запитання й невеликі практики.
Саме формат щоденника допоміг мені побачити закулісся співзалежних стосунків: як людина поступово втрачає себе й чому вихід, який зовні здається таким очевидним, може потребувати величезної кількості сил. Особистий досвід авторки дозволяє пізнати те, чого я сама не переживала, і водночас показує, що зцілення можливе — хоча універсального сценарію «як зцілитися» не існує.
Одна з найважливіших думок книжки: якщо не можеш зробити крок — зроби половину. Якщо не можеш половину — зроби половинку від половинки. І продовжуй ділити, доки не знайдеш той розмір дії, на який сьогодні вистачає внутрішніх сил.
Мені дуже подобається ця відмова від насильства над собою. Іноді потрібна лише одна маленька дія, після якої завтра буде трохи легше зробити наступну половинку кроку.
У книжці також є вправи, більшість із яких дуже схожі на те, що я так чи інакше проходила в терапії: роботу з особистими кордонами, власними бажаннями й потребами, вмінням слухати, чути та розуміти себе. Я виконувала їх у свій спосіб, бо вже вмію адаптувати такі практики до власного стану.
Деякі вправи й формулювання здавалися мені надто знайомими або простими. Водночас я розумію їхнє призначення: те, що для мене вже стало терапевтичною базою, для іншої читачки може виявитися першим дозволом поставити себе на перше місце. Тому кожна шукатиме в цій книжці щось своє.
Раджу «Повертаю собі себе» всім «хорошим» дівчаткам.
September 12, 2026
Більше відгуків у моєму телеграм-каналі з книжковим клубом «КНИГИ й ЦІКАВИНКИ»: https://t.me/books_art_aesthetics
Терапевтична книга з особистою історією без прикрас, з практиками, списками, запитаннями та інструментами, які повертають до себе, з ритуалами турботи, роботою з внутрішньою дитиною, тілом і відчуттями.
Ангеліна Буковська — українська артистка, авторка віршів і пісень.
Книга народилася із щоденникових записів авторки і перша частина йде як історія-сповідь: тяжке дитинство, школа, втрата себе, перше кохання, у якому її не обрали, бо вона сама себе ніколи не обирала, й погоджувалася на менше.
Друга частина — внутрішня робота з конкретними практиками та інструментами, які допомогають знайти шлях до себе.
На сторінках є qr коди, які ведуть на поезію, пісні та монологи авторки🤩
Є згадки книги «Жінки, що біжать з вовками», яку ми плануємо на нашому клубі читати — детальніше тут🔥💃🏻
Відгукнулася ця історія й думки:
Жінки можуть все і найбільша сила — пам’ятати про це навіть тоді, коли здається що сил більше немає.
Мене не обирали тому, що я сама себе ніколи не обирала.
Я обираю себе.
Сьогодні.
І щодня знову.
Рішення треба приймати, коли ти в плюсі.
Минуле впливає, але не визначає.
Ви — будинок: тіло — це його стіни, дах, фундамент і те, що бачать інші. Душа — внутрішній простір, де живуть емоції, мрії, спогади, страхи, надії. Дух — це світло в цьому домі, яке наповнює сенсом усе інше,це глибинна ваша суть.
Кожен день — серія виборів.
Бути собі добрим другом.
Що мене надихає і що пригнічує?
Що ви любили в дитинстві?
Де була ваш магія?
Мені добре з тобою.
Але й без тебе мені добре теж.
Любов до себе — спочатку я, потім ти. Спочатку наповніть свій келих.
Я сама собі свято й сама собі підтримка.
Зцілююча книга-терапія з практиками для тих, хто переживає втрати, розрив, невзаємність, вигорання; хто хоче завжди обирати себе попри все; для розуміння своєї самоцінності з відстоюванням кордонів.
Терапевтична книга з особистою історією без прикрас, з практиками, списками, запитаннями та інструментами, які повертають до себе, з ритуалами турботи, роботою з внутрішньою дитиною, тілом і відчуттями.
Ангеліна Буковська — українська артистка, авторка віршів і пісень.
Книга народилася із щоденникових записів авторки і перша частина йде як історія-сповідь: тяжке дитинство, школа, втрата себе, перше кохання, у якому її не обрали, бо вона сама себе ніколи не обирала, й погоджувалася на менше.
Друга частина — внутрішня робота з конкретними практиками та інструментами, які допомогають знайти шлях до себе.
На сторінках є qr коди, які ведуть на поезію, пісні та монологи авторки🤩
Є згадки книги «Жінки, що біжать з вовками», яку ми плануємо на нашому клубі читати — детальніше тут🔥💃🏻
Відгукнулася ця історія й думки:
Жінки можуть все і найбільша сила — пам’ятати про це навіть тоді, коли здається що сил більше немає.
Мене не обирали тому, що я сама себе ніколи не обирала.
Я обираю себе.
Сьогодні.
І щодня знову.
Рішення треба приймати, коли ти в плюсі.
Минуле впливає, але не визначає.
Ви — будинок: тіло — це його стіни, дах, фундамент і те, що бачать інші. Душа — внутрішній простір, де живуть емоції, мрії, спогади, страхи, надії. Дух — це світло в цьому домі, яке наповнює сенсом усе інше,це глибинна ваша суть.
Кожен день — серія виборів.
Бути собі добрим другом.
Що мене надихає і що пригнічує?
Що ви любили в дитинстві?
Де була ваш магія?
Мені добре з тобою.
Але й без тебе мені добре теж.
Любов до себе — спочатку я, потім ти. Спочатку наповніть свій келих.
Я сама собі свято й сама собі підтримка.
Зцілююча книга-терапія з практиками для тих, хто переживає втрати, розрив, невзаємність, вигорання; хто хоче завжди обирати себе попри все; для розуміння своєї самоцінності з відстоюванням кордонів.
September 1, 2026
Не дуже моя література, але чесно набагато краще за розпіарений «Купи собі той довбаний букет» хоча б тим, що це наші реалії і купуючи цю книгу ви підтримуєте український книжковий бізнес. Моментами класичний якісний селфхелп, моментами дуже надихаюче, особиста історія авторки робить книгу більш особистою і чіпляючою, хоч я і не змогла відчути авторку, бо не була в такій ситуації і не дуже відгукувались її вибори, але ця книга якраз і про те, що всі наші вибори — спосіб вижити в той момент, ми просто не могли інакше.
Іноді проскакувало відчуття «this could have been a blog post”, але маю для себе кілька виділених фраз і загалом приємний післясмак. Як для першої книги, яка, як я розумію, натхненна відгуком аудиторії на блог авторки – досить якісна робота. Одним словом – you go girl!
Метафора, яку забираю з собою:
«Уявіть, що ви — це будинок. Тіло — це його стіни, дах, фундамент. Те, що бачать інші, це опора у реальність. Душа — внутрішній простір. Тут живуть емоції, мрії, спогади, це те, що робить вас живою, чутливою, справжньою. Дух — світло в цьому домі. Тепле, тихе, майже невидиме, але дуже важливе. Саме воно наповнює сенсом усе інше. Дух — це ваша глибинна суть, ваша здатність відчувати звʼязок із чимось більшим: із життям, із собою, з Богом, з Всесвітом. Коли тіло, душа і дух зʼєднані — ми в балансі. Тіло діє, душа відчуває, дух веде»
Іноді проскакувало відчуття «this could have been a blog post”, але маю для себе кілька виділених фраз і загалом приємний післясмак. Як для першої книги, яка, як я розумію, натхненна відгуком аудиторії на блог авторки – досить якісна робота. Одним словом – you go girl!
Метафора, яку забираю з собою:
«Уявіть, що ви — це будинок. Тіло — це його стіни, дах, фундамент. Те, що бачать інші, це опора у реальність. Душа — внутрішній простір. Тут живуть емоції, мрії, спогади, це те, що робить вас живою, чутливою, справжньою. Дух — світло в цьому домі. Тепле, тихе, майже невидиме, але дуже важливе. Саме воно наповнює сенсом усе інше. Дух — це ваша глибинна суть, ваша здатність відчувати звʼязок із чимось більшим: із життям, із собою, з Богом, з Всесвітом. Коли тіло, душа і дух зʼєднані — ми в балансі. Тіло діє, душа відчуває, дух веде»
July 23, 2026
Книга @angibuko – це не класичний нонфікшн в звичному сенсі слова: це радше щоденник, який вона вела в певний проміжок життя, висновки, які зробила і шляхи, якими вона змогла вивести себе з токсичного саморуйнівного стану.
Читала і думала: як же важливо формувати і виховувати в дівчинці впевненість, самоцінність і здорові межі, щоб потім людина вже в дорослості не загнала себе в ось такі от «стосунки», а могла відрізати це від початку і не доводити до такого сумного періоду свій стан 😥
Книжка буде цікавою всім, хто любить читати щоденники, персональні історії, хто має досвід співзалежних стосунків або проживає його зараз.
Читала і думала: як же важливо формувати і виховувати в дівчинці впевненість, самоцінність і здорові межі, щоб потім людина вже в дорослості не загнала себе в ось такі от «стосунки», а могла відрізати це від початку і не доводити до такого сумного періоду свій стан 😥
Книжка буде цікавою всім, хто любить читати щоденники, персональні історії, хто має досвід співзалежних стосунків або проживає його зараз.
August 22, 2026
Читала і постійно ловила себе на думці: як важливо з дитинства плекати в дівчинці впевненість, відчуття власної цінності й здорові межі. Тоді вже в дорослому житті вона зможе вчасно відрізати токсичне й не доводити себе до такого виснажливого, саморуйнівного стану. Книжка буде близькою всім, хто любить особисті історії й щоденникову прозу, а також тим, хто сам проходив або зараз проходить через співзалежні стосунки.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews