What do you think?
Rate this book
Коні і люди
У збірці «Коні і люди», що складається з повісті «Дарма» й восьми оповідань, Шервуд Андерсон з властивою йому лаконічністю й поетичністю досліджує теми стосунків, самотності, відчуження та пошуків щастя у житті.
Через серію взаємопов’язаних історій автор вибудовує послідовну оповідь, у центрі якої – мешканці невеликих містечок, сповнені прагнень та мрій: юнак, що, покинувши домівку, бурлакує, пізнаючи світ і людей; дівчина, яка відчайдушно шукає кохання, дружби, тепла і розуміння, але на заваді їй стають суспільні упередження; молодий доглядач коней, що представляється багатієм, аби здобути увагу панни, в яку закохався.
Проза Андерсона, що поєднує в собі реалізм та імпресіонізм, наповнена ліричною простотою й емоційною глибиною, що вловлює найтонші нюанси буття, а проникливі та зворушливі письменникові спостереження роблять цю збірку позачасовою, фіксуючи універсальні істини про природу людини.
Автор створював цю книжку три роки, а чимало оповідань, що ввійшли до неї, перед тим було надруковано в журналах «Гарперс», «Венеті фейр», «Літтл ревʼю», «Нью репаблік», «Сенчурі», «Дейл» та «Лондон меркʼюрі».
Через серію взаємопов’язаних історій автор вибудовує послідовну оповідь, у центрі якої – мешканці невеликих містечок, сповнені прагнень та мрій: юнак, що, покинувши домівку, бурлакує, пізнаючи світ і людей; дівчина, яка відчайдушно шукає кохання, дружби, тепла і розуміння, але на заваді їй стають суспільні упередження; молодий доглядач коней, що представляється багатієм, аби здобути увагу панни, в яку закохався.
Проза Андерсона, що поєднує в собі реалізм та імпресіонізм, наповнена ліричною простотою й емоційною глибиною, що вловлює найтонші нюанси буття, а проникливі та зворушливі письменникові спостереження роблять цю збірку позачасовою, фіксуючи універсальні істини про природу людини.
Автор створював цю книжку три роки, а чимало оповідань, що ввійшли до неї, перед тим було надруковано в журналах «Гарперс», «Венеті фейр», «Літтл ревʼю», «Нью репаблік», «Сенчурі», «Дейл» та «Лондон меркʼюрі».
264 pages, Hardcover
First published January 1, 1923
About the author
Sherwood Anderson
466 books622 followersOften autobiographical, works of American writer Sherwood Anderson include
Winesburg, Ohio
(1919).
He supported his family and consequently never finished high school. He successfully managed a paint factory in Elyria before 1912 and fathered three children with the first of his four wives. In 1912, Anderson deserted his family and job.
In early 1913, he moved to Chicago, where he devoted more time to his imagination. He broke with considered materialism and convention to commit to art as a consequently heroic model for youth.
Mainly know for his short stories, most notably the collection Winesburg, Ohio. One can hear its profound influence on fiction in Ernest Miller Hemingway, William Faulkner, Thomas Clayton Wolfe, John Ernst Steinbeck, and Erskine Preston Caldwell.
Most important book collects 22 stories. The stories explore the inhabitants of a fictional version of Clyde, the small farm town, where Anderson lived for twelve early years. These tales made a significant break with the traditional short story. Instead of emphasizing plot and action, Anderson used a simple, precise, unsentimental style to reveal the frustration, loneliness, and longing in the lives of his characters. The narrowness of Midwestern small-town life and their own limitations stunt these characters.
Despite no wholly successful novel, Anderson composed several classic short stories. He influenced Francis Scott Key Fitzgerald and the coming generation.
He supported his family and consequently never finished high school. He successfully managed a paint factory in Elyria before 1912 and fathered three children with the first of his four wives. In 1912, Anderson deserted his family and job.
In early 1913, he moved to Chicago, where he devoted more time to his imagination. He broke with considered materialism and convention to commit to art as a consequently heroic model for youth.
Mainly know for his short stories, most notably the collection Winesburg, Ohio. One can hear its profound influence on fiction in Ernest Miller Hemingway, William Faulkner, Thomas Clayton Wolfe, John Ernst Steinbeck, and Erskine Preston Caldwell.
Most important book collects 22 stories. The stories explore the inhabitants of a fictional version of Clyde, the small farm town, where Anderson lived for twelve early years. These tales made a significant break with the traditional short story. Instead of emphasizing plot and action, Anderson used a simple, precise, unsentimental style to reveal the frustration, loneliness, and longing in the lives of his characters. The narrowness of Midwestern small-town life and their own limitations stunt these characters.
Despite no wholly successful novel, Anderson composed several classic short stories. He influenced Francis Scott Key Fitzgerald and the coming generation.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
May 25, 2026
Блискуча коротка проза. Це третя збірка оповідань Андерсона, видана 1923-го року. Позаду — «Вайнсбурґ, Огайо» та «Тріумф яйця», попереду — «Смерть у лісі та інші оповідання». Мабуть, саме ця збірка буде моєю улюбленою, хоча «Вайнсбурґ, Огайо» — перше кохання.
На короткій дистанції ти чітко бачиш майстерність автора, якому вдається захопити, втримати увагу і подарувати радість. У кожному з текстів збірки йдеться про людей і про коней. Якщо з людьми все стабільно — американці, в Огайо або Чикаго, прості фермери чи ще простіші помічники фермерів, працівниці заводів, старі музики, різноробочі, які їздять товарняками, то коні присутні в різних форматах — метафоричних висловлюваннях, у стайнях, на перегонах. Люди та коні тут існують поруч.
А у серці кожної історії — власне сама історія, якою прагне поділитися оповідач: він був свідком певного випадку, оповідає ситуацію з власного життя чи переказує чужу бувальщину. Андерсон влучний у своїх спостереженнях, він розуміється на людях, але так само розуміє, що вони — ковалі свого щастя, тож не всім вдається викувати бажане.
«Що ж до її історії, то він розповів її мені не повністю. Мене той вечір дуже схвилював, моя уява просто-таки вирувала, а лікар правив за сіяча, що кидав збіжжя в її родючий ґрунт. Він немовби прямував уздовж широкого довгого поля, зораного рукою смерті, й розкидав дорогою зернятка цієї історії — зернятка падали далеко, за межі оранки, й потрапляли до збудженої, багатої хлопʼячої уяви».
«Чи помітили ви разючу схожість між буфетниками й славетними генералами, дипломатами, президентами та іншим таким людом? Тільки тепер я здогадався, чому це так. Річ у тім, що вони беруть участь в одній і тій самій грі. Вони проводять усе своє життя з утомленими, невдоволеними людьми».
«А я дивився на Тома й вивчав його, поки він вдесяте розповідав мені цю — або якусь іншу — бувальщину. Несподівано мені сяйнула думка. «Том — оповідач, що ніколи не мав слухачів, — зрозумів я. — Він — наче перегороджений струмок, наче річка, що вийшла з берегів».
«Той молодик узявся до роботи конюха задля того, щоб — як він казав мені — збагатити своє життя кількома яскравими моментами».
«Я свого часу більше за тебе надивився й на коней, і на людей. Немає такого чоловіка чи жінки — хай навіть то мати рідна буде, — що був би шляхетніший за коня! Я хочу сказати - за породистого коня».
«Я притулився спиною до стінки — й заходився міркувати, якою низькою, мерзенною й потворною буває людина. Таке трапляється навіть з найкращими людьми — лише тому, що вони люди й не можуть бути такими щирими розумом і душею, як тварини».
«У робітничих сімʼях навіть найважливіші і найдраматичніші миті тривають без слів. Навіть тоді, коли людина помирає чи народжується, багато не говорять».
«Можливо, я розповів цю історію зі сподіванням, що сам зумію краще зрозуміти її. Може, тоді мені вдалося б занурити руку в океан сумнівів — і витягнути цього Вілсона назад, на поверхню?..»
На короткій дистанції ти чітко бачиш майстерність автора, якому вдається захопити, втримати увагу і подарувати радість. У кожному з текстів збірки йдеться про людей і про коней. Якщо з людьми все стабільно — американці, в Огайо або Чикаго, прості фермери чи ще простіші помічники фермерів, працівниці заводів, старі музики, різноробочі, які їздять товарняками, то коні присутні в різних форматах — метафоричних висловлюваннях, у стайнях, на перегонах. Люди та коні тут існують поруч.
А у серці кожної історії — власне сама історія, якою прагне поділитися оповідач: він був свідком певного випадку, оповідає ситуацію з власного життя чи переказує чужу бувальщину. Андерсон влучний у своїх спостереженнях, він розуміється на людях, але так само розуміє, що вони — ковалі свого щастя, тож не всім вдається викувати бажане.
«Що ж до її історії, то він розповів її мені не повністю. Мене той вечір дуже схвилював, моя уява просто-таки вирувала, а лікар правив за сіяча, що кидав збіжжя в її родючий ґрунт. Він немовби прямував уздовж широкого довгого поля, зораного рукою смерті, й розкидав дорогою зернятка цієї історії — зернятка падали далеко, за межі оранки, й потрапляли до збудженої, багатої хлопʼячої уяви».
«Чи помітили ви разючу схожість між буфетниками й славетними генералами, дипломатами, президентами та іншим таким людом? Тільки тепер я здогадався, чому це так. Річ у тім, що вони беруть участь в одній і тій самій грі. Вони проводять усе своє життя з утомленими, невдоволеними людьми».
«А я дивився на Тома й вивчав його, поки він вдесяте розповідав мені цю — або якусь іншу — бувальщину. Несподівано мені сяйнула думка. «Том — оповідач, що ніколи не мав слухачів, — зрозумів я. — Він — наче перегороджений струмок, наче річка, що вийшла з берегів».
«Той молодик узявся до роботи конюха задля того, щоб — як він казав мені — збагатити своє життя кількома яскравими моментами».
«Я свого часу більше за тебе надивився й на коней, і на людей. Немає такого чоловіка чи жінки — хай навіть то мати рідна буде, — що був би шляхетніший за коня! Я хочу сказати - за породистого коня».
«Я притулився спиною до стінки — й заходився міркувати, якою низькою, мерзенною й потворною буває людина. Таке трапляється навіть з найкращими людьми — лише тому, що вони люди й не можуть бути такими щирими розумом і душею, як тварини».
«У робітничих сімʼях навіть найважливіші і найдраматичніші миті тривають без слів. Навіть тоді, коли людина помирає чи народжується, багато не говорять».
«Можливо, я розповів цю історію зі сподіванням, що сам зумію краще зрозуміти її. Може, тоді мені вдалося б занурити руку в океан сумнівів — і витягнути цього Вілсона назад, на поверхню?..»
September 30, 2014
men and women in transition, young men and women but not necessarily young in years - primordially young men and women, young in spirit, but also ancient, searching, groping, moving from a moving point of flux through landscapes in flux, the outer world through the eyes of these ancient youth sinking into itself, moving into amorphousness, into metamorphoses, light and dark grappling, tree shadows in dark clumps becoming brooding emerging beings, intelligent beings radiating inchoate thoughts of an earth older than thoughts, moving, groping, shifting from man to woman, from man to animal and back again, the inner seeping into the outer and the outer seeping into the inner, thoughts forming as if for the first time, opening to a beginning consciousness of the tremendous mystery of all things, moving, groping, hurting, merging, running away into the shadows where a new light tentatively forms, a new light with its own new seeds of darkness, a blooming, a drying, water flowing through the dryness, city streets to rivers and rivers to city streets in the echoes of the dry dead clatter of commerce, death stripped away by insight leads the living through the endless dead hoards, through the age old ceaseless transformations of all things, life not death the great adventure though death is the road the living walk
July 29, 2020
"Voglio dire che questa storia mi è rimasta sullo stomaco e ho continuato a sognarla spesso, anche dopo che ho sposato Jessie e sono stato felice. Qualche volta ho perfino gridato di notte, e così mi sono detto: “Scriverò quella benedetta storia” – ed eccomi qua."
Dopo essere rimasto orfano, Herman Dudley - voce narrante - fa alcune esperienze lavorative ma è ancora giovane e, vinto dal bisogno di conoscere il mondo comincia a vagabondare.
A diciannove anni inizia a fare lo stalliere in Pennsylvania dove fa amicizia con Tom Means, un ragazzo che ha due passioni: la letteratura e il mondo dei cavalli da corsa.
In un ambiente spregevole, per i personaggi che lo frequentano e che spesso sono legati alla malavita, sembra quasi grottesco che due ragazzi si dilettino a chiacchierare sì di cavalli ma anche di scrittura.
Così procede la storia con un lento crescendo che stenta ad arrivare al punto nodale:
Tom ad un certo punto se ne va ed Herman si sente come reciso; in lui prende il sopravvento una debilitante solitudine:
"È una strana faccenda quella che mi sto sforzando di raccontarvi e so bene quel che state pensando di me, così è inutile che crediate che io sia un ingenuo o che mi vergogni. Sono soltanto perplesso. Ci ho pensato molto, da allora, e a tutt’oggi non me lo so spiegare. So che non ero mai stato in quel modo, fino a quella sera, e che non lo sono mai più stato in seguito. Forse era la solitudine, semplicemente la solitudine, che era durata troppo. Mi sono spesso domandato se le donne si sentano più sole degli uomini"
L’episodio che Herman vuole raccontare è una metafora che si regge s’uno stacco, a mio avviso,troppo profondo con il resto del testo.
Mi rendo conto di essere un po’ “oscura” ma non si può rovinare la lettura del racconto dicendo altro.
Dovrò leggere altro per capire se Sherwood Anderson sia o meno un autore nelle mie corde.
Questo primo approccio non mi ha coinvolta come speravo.
"L'uomo che diventò donna", con il titolo originale "Horses and men" (1923) titolò una raccolta in cui s'inanellano storie dove emerge un'urgenza: quella di raccontare.
Credo che il senso del lavoro di Anderson sia compiuto solo leggendo l'intera raccolta.
Sono curiosa di capire come l'urgenza del raccontare possa trovare connessioni con la mia urgenza del leggere.
Dopo essere rimasto orfano, Herman Dudley - voce narrante - fa alcune esperienze lavorative ma è ancora giovane e, vinto dal bisogno di conoscere il mondo comincia a vagabondare.
A diciannove anni inizia a fare lo stalliere in Pennsylvania dove fa amicizia con Tom Means, un ragazzo che ha due passioni: la letteratura e il mondo dei cavalli da corsa.
In un ambiente spregevole, per i personaggi che lo frequentano e che spesso sono legati alla malavita, sembra quasi grottesco che due ragazzi si dilettino a chiacchierare sì di cavalli ma anche di scrittura.
Così procede la storia con un lento crescendo che stenta ad arrivare al punto nodale:
Tom ad un certo punto se ne va ed Herman si sente come reciso; in lui prende il sopravvento una debilitante solitudine:
"È una strana faccenda quella che mi sto sforzando di raccontarvi e so bene quel che state pensando di me, così è inutile che crediate che io sia un ingenuo o che mi vergogni. Sono soltanto perplesso. Ci ho pensato molto, da allora, e a tutt’oggi non me lo so spiegare. So che non ero mai stato in quel modo, fino a quella sera, e che non lo sono mai più stato in seguito. Forse era la solitudine, semplicemente la solitudine, che era durata troppo. Mi sono spesso domandato se le donne si sentano più sole degli uomini"
L’episodio che Herman vuole raccontare è una metafora che si regge s’uno stacco, a mio avviso,troppo profondo con il resto del testo.
Mi rendo conto di essere un po’ “oscura” ma non si può rovinare la lettura del racconto dicendo altro.
Dovrò leggere altro per capire se Sherwood Anderson sia o meno un autore nelle mie corde.
Questo primo approccio non mi ha coinvolta come speravo.
"L'uomo che diventò donna", con il titolo originale "Horses and men" (1923) titolò una raccolta in cui s'inanellano storie dove emerge un'urgenza: quella di raccontare.
Credo che il senso del lavoro di Anderson sia compiuto solo leggendo l'intera raccolta.
Sono curiosa di capire come l'urgenza del raccontare possa trovare connessioni con la mia urgenza del leggere.
February 13, 2021
Una bella storia che parte dal mondo delle corse di cavalli. Molto americana, ovviamente. Tuttavia, se c'è una morale, io non l'ho capita.
December 26, 2022
Surely not as strong a collection as the two previous I had read though it still had its moments
“ Unused” is a lengthy story of over 60 pages. May Edgely is the youngest daughter of a family of low reputation. Good in school, clean of mind and spirit the town has slowly come to respect her as the good apple in her family’s tree. It all ends when one day when picking berries with a group she inexplicably allows herself to be persuaded to go into the woods with a young man. From then on her life is changed, perhaps even more exciting, bit it does not end well
When one considers the time frame in which “ The Man Who Became a Woman “ was written it becomes more remarkable. And, it may be, that those times are why the story might be readable in different ways. A young man who makes his living in the horse barn for a man who races horses is happy with his lot. One night, against his usual lot, he goes into to town to a bar and imagines everyone is looking at him funny, when he sees himself in the mirror he imagines himself different, looking like a woman. Coincidentally that same night asleep in the loft above his horse’s stall a couple of other men working the barns return home drunk and “ mistakenly “ climb into his loft and mistake him for a party girl left behind and begin to treat him accordingly. Told from his future as a settled married man we are left to interpret this episode
“ An Ohio Pagan “ is a story about a young man’s wanderings around Ohio in his youth. Working with horses, actually gaining acclaim as a rider that, unfortunately, brings a truant officer. Determined not to return to school he leaves the city and wanders picking up farming jobs until he becomes part of a mobile threshing crew. All this time his feelings for women and grown up experiences are overtaking him. Soon he will have to return to the city to act on them.
“ The Sad Horn Blowers “ is quite lovely. Will Appleton is 17 years old and works with his Father both painting houses and hanging wallpaper. In a span of months his life is turned upside down. In February his Mother falls I’ll and dies. The family seems to pull together, Will, his father Tom and now Will’s younger brother Fred work together. A big project is set for fall when Tom is burned in a freak accident. By fall Will feels he must leave for the city to gain some work and his older sister Kate, 20 , has told him of her plans to marry in the spring. All of these are just events in life but what this story is really about is the sense of displacement one feels at the closing of one chapter of life. This is a feeling that, if anything, has gotten bigger for oriole today than it was 100 years ago
“ Unused” is a lengthy story of over 60 pages. May Edgely is the youngest daughter of a family of low reputation. Good in school, clean of mind and spirit the town has slowly come to respect her as the good apple in her family’s tree. It all ends when one day when picking berries with a group she inexplicably allows herself to be persuaded to go into the woods with a young man. From then on her life is changed, perhaps even more exciting, bit it does not end well
When one considers the time frame in which “ The Man Who Became a Woman “ was written it becomes more remarkable. And, it may be, that those times are why the story might be readable in different ways. A young man who makes his living in the horse barn for a man who races horses is happy with his lot. One night, against his usual lot, he goes into to town to a bar and imagines everyone is looking at him funny, when he sees himself in the mirror he imagines himself different, looking like a woman. Coincidentally that same night asleep in the loft above his horse’s stall a couple of other men working the barns return home drunk and “ mistakenly “ climb into his loft and mistake him for a party girl left behind and begin to treat him accordingly. Told from his future as a settled married man we are left to interpret this episode
“ An Ohio Pagan “ is a story about a young man’s wanderings around Ohio in his youth. Working with horses, actually gaining acclaim as a rider that, unfortunately, brings a truant officer. Determined not to return to school he leaves the city and wanders picking up farming jobs until he becomes part of a mobile threshing crew. All this time his feelings for women and grown up experiences are overtaking him. Soon he will have to return to the city to act on them.
“ The Sad Horn Blowers “ is quite lovely. Will Appleton is 17 years old and works with his Father both painting houses and hanging wallpaper. In a span of months his life is turned upside down. In February his Mother falls I’ll and dies. The family seems to pull together, Will, his father Tom and now Will’s younger brother Fred work together. A big project is set for fall when Tom is burned in a freak accident. By fall Will feels he must leave for the city to gain some work and his older sister Kate, 20 , has told him of her plans to marry in the spring. All of these are just events in life but what this story is really about is the sense of displacement one feels at the closing of one chapter of life. This is a feeling that, if anything, has gotten bigger for oriole today than it was 100 years ago
March 21, 2026
I am of the consensus opinion that this one is kind of a stinker. Unfocused with a number of half-baked stories and no stone-cold standouts, this collection combined what could have been three collections: stories about young men coming of age at a horse track, stories about people drifting to and from the country to the city and back again (as was explored in The Triumph of the Egg), and a hodgepodge of experimental work that doesn't quite gel.
a disappointment
a disappointment
January 25, 2021
This is a collection of short stories. They were written in the early 20th century and have not aged particularly well. The author has a great reputation, but much of these stories is dated in every way.
April 26, 2019
Molto bello
September 29, 2016
"Unused" was probably the stand-out story for me in this collection.
Mr. Anderson seemed to be experimenting in this volume with perspective, reaching out and speaking directly to the reader at times. Sometimes this round about way into a story was distracting, and felt like dithering.
At least there was only a couple of references to corn here- he seems to have got all that our of his system.
Mr. Anderson seemed to be experimenting in this volume with perspective, reaching out and speaking directly to the reader at times. Sometimes this round about way into a story was distracting, and felt like dithering.
At least there was only a couple of references to corn here- he seems to have got all that our of his system.
February 22, 2014
Chicago school; realism; Mid-West.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews