Цивільний → піхотинець → полонений → звільнений з полону.
Свій шлях Євген Шибалов описує без героїзації й пафосу. Радше як журналіст і свідок: уважно, з гумором, іноді сухо, особливо на моментах катувань, але саме тому ще сильніше сприймається
У «Грі чисел» багато цифр, дат, прізвищ, процедур і правил. Але за всім цим постійно видно людей. Тих, хто воює, потрапляє в полон, чекає на звільнення, намагається зрозуміти, що з ним взагалі відбувається. А ще видно повторну машину російських катівень. Чи це взагалі люди, які її складають? Як можна бути настільки злими? Мабуть після цієї книги шукатиму "Банальність зла" Ханни Арендт.
Вперше саме з книги Євгена Шибалова дізналась про дуже гіркий нюанс: якщо українця взяли в полон як військового, але в Україні він значиться цивільною особою (вереран АТО , наприклад), це може означати, що його не включатимуть до обмінів як військовополоненого. Одна формальність, а за нею ціле життя...
І ще мене сильно зачепила розмова про будинки й дім. Про те, що після всього пережитого люди креслили милом на стіні СІЗО плани будинків, які вони обов'язково збудують, коли повернуться.