«Там, де немає пітьми» — трагічна фантасмагорія про кінець 1940-х років, радянське насильство й болісне пробудження людини, яка служить системі, але раптом опиняється перед безоднею власної пам’яті. Леонід Кононович розгортає історію на тлі будівництва одного з «рукотворних морів» у Центральній Україні, де з мапи зникають села, вирубуються сади й ліси, а людей зганяють у пересильні табори перед виселенням на Донбас.
Леонід Кононович поєднує історичний роман, гротеск, містичну напругу й глибоку розмову про українську ідентичність. У центрі сюжету — майор МДБ Бєлокоров, який за особистим наказом Сталіна має знайти автора принизливого памфлету про «вождя народів». Але службове розслідування поступово перетворюється на подорож крізь темну реальність імперії, де злочин проти землі й людей відкриває героєві правду, від якої вже неможливо сховатися.
Детектив з елементами містики (не заважають) про майора МДБ десь в центральній Україні на тлі будівництва водосховища у кін. 1940х рр. Вся "географія" тут дуже умовна, але водосховище, мабуть, Кременчуцьке. Атмосфера кінця світу, приреченість, біда і розруха на тлі всім відомих подій 1920х, -30х, -40х. Це як "Дерева" за атмосферою, але про наші реалії. Крута книжка, але важка!