Далекі близькі

by Volodymyr Yermolenko, Володимир Єрмоленко

«Далекі близькі» – друга книжка українського філософа та публіциста Володимира Єрмоленка. Це книжка про Руссо, Казанову, Гофмана, Флобера, Дерріда, Зонтаґ, Барта, Ґарі – і водночас про близькість, насолоду, невидимість, втрату, повільність та чуттєвість. Це книжка про людей та їхні життя, їхні болі й радості – і водночас про сенси, що їх ці люди витворювали зі свого досвіду. Це книжка про те, як можна перетворити слабкість на силу, а ваду – на перевагу. Про те, як далекі класики можуть раптом стати близькими – як друзі, як рідні.

Genres: Nonfiction, Philosophy, Essays, Biography, Ukrainian Literature

304 pages, Hardcover

First published January 1, 2015

About the author

Volodymyr Yermolenko is a Ukrainian philosopher, journalist and writer. Doctor of political studies (France), PhD in philosophy (kandydat nauk, Ukraine). Director of Analytics at Internews Ukraine, Chief editor of the multimedia project UkraineWorld.org. Senior lecturer at Kyiv-Mohyla Academy. Book writer, winner of Petro Mohyla Prize (2021), Yurii Sheveliov Prize (2018), Book of the Year prize in Ukraine (2018, 2015) and others.

Reviews

[Tina · Rating 5 out of 5]

Прочитала за кілька днів. Особливо мене вразив тираж - 2000 примірників. Невже аудиторія у цієї роботи менше, ніж у оремих дописів у фейсбуці..

Я оцінюю будь-яку книжку за тим впливом, який вона на мене справила. Чи змінилось щось у моєму житті чи світосприйнятті після прочитання? Чи я можу уявити себе такою, що не прочитала цієї книжки. Після "Далеких близьких" я витерла весь список книжок "до прочитання" тут, на ГудРідз. Нехай Єрмоленко визначає моє читання на найближчий рік - Гарі, Барт, Дерріда та інше шановне панство, ласкаво запрошую формувати те, що я думаю, що думаю я.

[Olha Khilobok · Rating 5 out of 5]

чарівно, перш за все, через те, що дає тобі твого автора.
ти починаєш любити автора навіть до текстів: він був настільки далеко, що ти навіть не знав про свого автора, а тепер чекаєш на зустріч із ним, бо ближчого нікого зараз немає.

[Marysya · Rating 5 out of 5]

Єрмоленко - блискучий есеїст та інтелектуал. Я конкретно підсіла на їхній з дружиною подкаст Kult :)) Завдяки цій книжці відкрила для себе Ромена Гарі. Захоплююче!

[Oksana Kviten · Rating 5 out of 5]

Єрмоленко - блискучий автор. Читаючи його книгу я хочу загорнутися в плед, взяти гарячий чай, сісти біля каміну та слухати його до ранку.
З таким теплом та розумінням він розповідає про людей та їхні характери. А ці люди є класиками літератури. Такі далекі, що жили сотні років тому, але стають такими близькими та зрозумілими.
Автор починає з розповіді про їхні риси характеру з точки зору вправного психолога, і згодом це переростає у філософські роздуми про глобальні теми. Що таке кохання, чи потрібно віддавати життя літературі і т.д.
Все це по суті відбувається через призму життя того чи іншого класика, ці роздуми випливають з ідей яких вони притримувались у своєму житті. Кожен розділ відгукується у мене. Можливо це ще й через текст. Мова настільки легка та органічна, що я з захватом читаю українською текст, яким людина думала коли писала. Не переклад. Це відчувається.
Слухати його інтерв‘ю як і читати його роздуми у книгах для мене є задоволенням.

Про ідеї Фройда та Масмера
«Безглуздо сьогодні відмовлятися від досягнень психоаналізу:від мистецтва бути критичним супроти самого себе, своїх пристрастей, фетишів і кумирів. Але цю деконструкцію несвідомого й прагнення «розвантажити» психіку від невротичних об‘єктів має доповнювати інша здатність: давня романтична здатність капітулювати перед магнітами. Перед нашими коханими, нашими дітьми, нашими рідними чи навіть деякими нашими переконаннями.
Ця капітуляція має бути дуже обережна й вибіркова. Залишатися у приватній сфері і не переходити у сферу соціальну. Сила у соціальному житті полягає в мистецтві критики, солідарності й боротьби; сила у приватному житті полягає в мистецтві капітуляції».

[Viktoriia Bobryk · Rating 4 out of 5]

Якщо ви хочете дізнатись про труднощі спілкування з людьми Жан-Жака Руссо, теологічне минуле Казанови, непросту історію взаємин Сабіни Шпільрейн з Юнгом і Фройдом, якщо вагаєтесь, чи варто читати "Мадам Боварі", і якщо просто не знали, але боялися спитати, хто ж такі Месмер чи Дерріда (я от не знала), то сміливо беріть книгу в руки і насолоджуйтесь. Тут мертві далекі оживають і стають близькими знайомими. Ви дізнаєтесь як можна всупереч правилам виграти дві Ґонкурівські премії, тижнями писати одне речення і зрозумієте, що "інколи в творчості ми робимо те, чого не можемо зробити в любові". Ці есеї - неначе погляд в чужі вікна. Здається, не зовсім чесно і виховано, але ж як цікаво.
Ця книга з тих, які читати й перечитувати

[Dasha]

У моїй голові побільшало дружніх голосів, а якісь щоденні речі-явища усе частіше характеризую за допомогою 'магнітів' із 'месмеризмом':)

З улюблених слів:
Безглуздо сьогодні відмовлятися від досягнень психоаналізу: від мистецтва бути критичним супроти самого себе, своїх пристрастей та прив'язоностей, фетишів і кумирів. Але цю деконструкцію несвідомого й прагнення 'розвантажити' психіку від невротичних об'єктів має доповнювати інша здатність: давня романтична здатність капітулювати перед магнітами. Перед нашими коханими, нашими дітьми, нашими рідними чи навіть деякими нашими переконаннями.
Ця капітуляція має бути дуже обережна й вибіркова. Залишатися у приватній сфері й не переходити у сферу соціальну. Сила у соціальному житті полягає в мистецтві критики, солідарності й боротьби; сила у приватному житті полягає в мистецтві капітуляції.
Капітуляції, яка вміє аналізувати свої прив'язаності, вміє їх деконструювати, вміє в них сумніватися, але все одно й далі приймає їх усерйоз.

[Andrew Buchinsky · Rating 5 out of 5]

Чудова збірка есеїв про знайомих нам і зовсім не відомих філософів і письменників. Текст, який заставляє часто відкладати книжку і задумуватись про ті чи інші твердження, викликає бажання самому прочитати згадані твори і зробити власні висновки. Дещо подано простими словами і зрозуміло, деякі розділи сугубо філософські, які можливо зрозумію років через 100. Тому безумовно рекомендую цю книжку і знаю що до неї ще повертатимусь.

[Leokadiia Shuhurova · Rating 5 out of 5]

Дуже класно!

[Yuliia Poplavska · Rating 5 out of 5]

Перше знайомство з автором і таке вдале! Тут є й філософія, й історія, й література. Звісно моментами було складно осягнути всю глибину, але на це ж і є філософія, щоб її не розуміти :)

Дуже рекомендую для загального розвитку, - я впевнена, що не всі ми знаємо, що Казанова - не вигаданий персонаж, а реальний письменник з доволі насиченою біографією ❤️😉

І накінець улюблена цитата:
«Важливо не те, що інші зробили з нас; важливо те, що ми самі робимо з того, що інші зробили з нас», - говорив Сартр.

[Olha Dubniewicz · Rating 4 out of 5]

Філософські есеї про низку письменників і письменницю. Мені особливо сподобалися і запам'яталися розповіді про Казанову, Ґарі і Зонтаґ. Чи зможу я вільно оперувати фактами, наведеними в книжці? Ні. Чи варто ще раз її перечитати, щоб краще зрозуміти? Авжеж. Коли на це буде час? Філософське питання.

Кілька цитат, що сподобалися:

"... повертається тільки те, що не було закінчено і з чим не було покінчено";
"...в сучасному світі швидкість є основною перепоною для руху";
"бігти від своєї долі так само безглуздо, як і бігти їй назустріч".

[Kateryna Shunevych · Rating 4 out of 5]

«Жоден вік людини не має переваги над іншим.Молодісь не має переваги над зрілістю, зрілість над дитинством, старість над юністю, юність над старістю. Кожен вік має свою красу і свої межі, свою територію, свою правду.
Молодість рідко цінує повільність, але тільки в повільності приходить мудрість»

[Askorbinka · Rating 5 out of 5]

Єрмоленко пише, що "кожен автор пише особисто для мене, безпосередньо для мене". Саме таке враження від його книжки -- він писав її особисто для мене. Навіть не пригадаю, чи читала я щось інше, настільки подібне до інтелектуальної розмови за келихом вина

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Цікаво прочитати про особистостей, котрі вивчались в університеті, як щось велике, визначне. Але тут зовсім інший погляд на них: як на живих. Автор намагався наблизити до нас далеких, вибравши цікаві епізоди, проаналізувавши деякі їхні життєві перипетії, звернувшись до ключових творів. Книгу читати треба порціонно: одного автора, тоді через кілька днів ще одного, тоді через певний час про наступного. Після прочитання про кожну особистість хочеться почитати про них ще більше, покопошитись в біографії, звернутись до першоджерел. А це є гарний знак:)

[Nazarii Zanoz · Rating 4 out of 5]

Доволі цікаві есеї про різних цікавих митців. Чудово, коли після прочитання/прослуховування хочеться дізнатися про когось із них значно більше (чи, врешті, самому почитати щось із їхніх текстів). Сподобалося про Флобера, Гарі, Барта та Зонтаґ. І пора врешті добратися до Шатобріана, котрий ще в Бєнчика мене дуже зацікавив.

[Irina Kobernik · Rating 5 out of 5]

Про відомих людей, як про сусідів. Без сантиметрового шару пилу :)

[Olena Skolozdra · Rating 5 out of 5]

Окрема подяка автору за «знайомство» із Роменом Ґарі

[Ivan · Rating 3 out of 5]

Автор має свій стиль, він вміє створити настрій чи хорошу метафору, його історії про знаменитих письменників чи філософів справді цікаво читати. Проте мені особисто в цих текстах було занадто багато лірики. Часто в мене виникало враження, ніби це не розповідь про чергового героя, а роздуми Володимира Єрмоленка натхенні уривками з біографій чи творів цього героя. При чому роздуми часто дуже абстрактні та сміливі. Хоча, мабуть, в цьому є своєрідна перевага книги. Але це вже питання смаку.

[Lidiia Marinat · Rating 5 out of 5]

Книга надихає не тільки читати твір, а й дивитися на людину, яка його написала. Адже це такі повʼязані речі. І хоч мені не пощастило, більшість письменників і письменниць, про яких написав Єрмоленко, ще занадто далекі для мене, але я вже знаю, як робити тих, кого читаю, ближчими. Філософські роздуми, ліричність, легкість в написанні, увага до характеру - це те, що імпонувало при читанні.

[Dmytro Gorbyk · Rating 5 out of 5]

Книга простояла на поличці десь 5 років...Думав, щось філософське-складне, не моє. Виявилось, що для мене, із життя і як автор говорить, далекі письменники, але ідеї стають близькими.

[Наталія · Rating 5 out of 5]

"Далекі близькі" - книга, яку я читала досить довго (якщо вірити Goodreads, з 21 квітня по 9 травня). В першу чергу - через те, що її не назвеш легким чтивом, за яким можна розслабитися на дозвіллі. "Далекі близькі" вимагає зосередженості та уваги до тексту, а також принаймні якихось знань з літературознавства чи філософії. Мушу сказати, що читати було цікаво не лише про тих, кого я пам'ятаю ще з курсу історії літератури в університеті, але й про повністю нові для мене персоналії. Окрім цікавих рекомендацій, що б почитати, "Далекі близькі" можуть слугувати як своєрідна методичка для прочитання художніх і нехудожніх творів описаних авторів. Це можливість подивитись на них по-новому, зрозуміти, чому вони обирали такий стиль або чому дотримувались тієї чи іншої точки зору. Якщо ви тільки не затятий прихильник "смерті автора", ця книга - чудовий вибір.

[Mariana Semenyshyn · Rating 5 out of 5]

Треба сказати, що ця книжка НАДИХАЄ. Надихає читати, думати,говорити і пізнавати все більше і більше.
Читати, бо, будучи незнайомою з творчістю переважної більшості героїв, хочеться перевірити: а чи правий автор?чи не помиляється у своїх судженнях? а як я сприйму той чи інший текст?
Думати: бо текст, хоч написаний гарною і простою мовою, насправді про дуже складні теми, і вимагає сконцентрованості. (а який, ви скажете, ні?:))
Говорити: не знаю, як вас, а мене просто "розриває" після кожного прочитаного есею.
Пізнавати: це саме та книжка, яка лише привідкриває завісу,залишаючи все найцікавіше попереду.
Браво,Володимир Єрмоленко!

[Oksana Osterberg · Rating 4 out of 5]

Загалом, прекрасна. Мені дуже імпонує ідея написання книги - олюднення персоналій. Читається дуже приємно і легко. Влучна мова пояснень.
Відкрила для мене кілька абсолютно нових імен, за що велика дяка.
Але є одне "але" - якісь напівзамасковані особисті вподобання. Тобто, звісно, автор попереджає, що будь який твір, навіть ПРО щось все одно розкриває перед нами насамперед автора, але враховуючи формат "майже науч.попу", страшенно помітними (і, як на мене, надмірними) є ліричні (як на мене - аццкі суб'єктивні) відступи з ноткою моралізаторства. Мова йде, наприклад, про кінцівки розділів, присвячених Месмеру і Шпільрейн.

[Zoryana · Rating 5 out of 5]

Це друга книжка Єрмоленка, яку я прочитала; перша – «Ерос і Психея», яку я високо оцінила й яка до сих пір є одним із моїх найулюбленіших нон-фікшнів. «Далекі близькі» – не настільки чудова, як ЕіП, але усе одно краще більшості того, що я прочитала за останній рік. Те, про що я казатиму далі – лише причіпки.

Я очікувала побачити щось схоже на ЕіП – й, у якійсь мірі, «щось схоже» й отримала. Книжка складається із 12 розділів, передмови й післямови. Як і в ЕіП, кожний посвячений одній особі. В ЕіП їх 15, із яких 5 жінок, й майже усі творили в часи довгого 19-го століття, а в ДБ більшість – діячі 20-го століття та жінкам посвячено лише два розділи: «Зонтаґ, або Чуттєвість» й «Шпільрейн, або Дитина». В ЕіП я ще до прочитання була знайома майже з усіма особами, але так як філософією я цікавлюсь знедавна й на абсолютно аматорському рівні, про більшість прізвищ не могла багато чого сказати. Думаю, це й є моя найголовніша «проблема» із книжкою, тому інколи читати мені було не настільки цікаво. Втім, це лише мій досвід: люди, яких французька філософія 20-го століття цікавить більше, ніж мене, отримають більше задоволення від прочитання.

Оформлення книжки симпатичне, хоча відступи-поля можна було б зробити й менші (~23 мм зверху, 15 зліва, 22 справа й 30 знизу, якщо не зважати на номер сторінки; в ЕіП це 17, 15, 20 й 26), та й шрифт доволі-таки великий.

Незважаючи на це, книжка мені дуже сподобалась: вона багата на цитати, захоплююча й легка для розуміння, справжня гордість укрсучліту. Раджу її усім, хто любить розмірковувати й кому хочеться прочитати глибокий аналіз інших людей, їх історій та мислення

[Roman Trukhin · Rating 4 out of 5]

То як дуже детальний огляд письменників, істориків, митців, які мають несподівані стосунки з філософією. Філософів важко зазвичай читати, особливо якщо ти загруз в безпросвітний побут, але філософи – це насправді єдині кого варто читати хоча б з огляду на те, що у них є хоча б якась подоба мисленнєвого процесу і деконструкція змістів. Так, – поети й письменники теж, буває, пробиваються до якоїсь вартісної думки, але переважно це випадкове або інтуїтивне відкриття. А у філософів – це подоба наукового методу, коли ти до вартісної думки приходиш, вибудовуючи аналітичні тезові конструкти, спираючись і видираючись ними як шаблями.

Єрмоленко – молодець, бо першим осідлав хвилю публічного філософа і намагається прочиняти нам посполитим складну правду про вартісну літературу, історію думки й складні концепти екзистенційного та метаекзистенційного. Як мінімум тут багато посилань на важливу літературу, яку варто прочитати перед тим як вмерти. Не те що це якось полегшить побут або проживання, але точно дозволить подивитися на сенс свого існування без страху невідомого або принаймні з уже притупленим страхом невідомого. А це вже одне багатого вартує. Почніть з цієї книжки, а далі – за переліком.

[Adriana Vashchynska · Rating 5 out of 5]

Після "Ероса і Психеї" я шалено хотіла прочитати більше від Володимира Єрмоленка і "Далекі близькі" не розчарувала.
Філософська глибина не завжди була легка до розуміння і часом я мусила по декілька разів перечитувати деякі ідеї. Але як ж мені було цікаво читати про життя тих далеких людей, які створили щось, написали щось, що змінило людей і напевно і наш теперішній світ.
Дехто став мені насправді дуже близьким і я, не могла годинами перестати думати про їхні долі, про їхні думки, про те їхнє життя, кохання, втрати.
Далекі стали мені дійсно близькими.
5/5

[Liliia Aleksandronets · Rating 5 out of 5]

У своїх «Далеких близьких» Володимиру Єрмоленко вдалось зібрати незвичний ансамбль мислителів (філософів, письменників) і зазирнути за лаштунки філософії їхніх творів — у філософію їхнього життя. «Далекі близькі» — це пошук вибіркової спорідненості, це зв’язок людей, які прагнуть свободи і мудрості. У цій книзі улюблені філософи стають ще ближчими — майже інтимно близькими, а життя невідомих раніше постатей — манливо цікавим, майже містично звабливим.

[Viacheslav · Rating 4 out of 5]

Найголовніше - афігєнна озвучка на Мегого. Інтонації, емоції, фрази французькою! Книга - цікаво, дало трохи відчуттів про кожну персону. Але не скажу, що дуже сподобалось мені, хоча скоріше за все я просто не в темі. Це виглядає як … та автор просто розповідає (цікаво і яскраво, це 100%) про тих, хто йому близький, рекламуючи таким чином цих персон ))

[Antonina Rybka · Rating 4 out of 5]

Надзвичайно легка й приємна книжка, яка подарувала мені відпочинок для душі протягом читання. Коли втомлений, щоб читати щось складне - ідеальний варіант. Дуже сподобалися деякі авторські метафори. Тепер хочеться прочитати більше творів авторів, про яких йшлося у книзі.

[Апостол Матвій · Rating 5 out of 5]

Якщо ви ніколи не читали Ярмоленка чи Кебуладзе, то не гайте часу, починайте вже. "Далекі близькі" - дуже смачна книга. Це біографії відомих людей здорового чоловіка, з шикарними порівняннями та їжею для роздумів. Однозначно рекомендую.

[Andrew Balyk · Rating 4 out of 5]

Титанічна робота.

На сторінках цієї книги Володимир досить детально знайомить читача з 12 дуже різними особистостями. Їхнім життям, переживаннями, мріями. І досить "далекі" люди, стають доволі "близькими". Все як задумав автор.

Книга буде дійсно цікава людям, що захоплюються філософією.