Волонтери. Мобілізація добра

by Serhiy Zhadan, Сергій Жадан, Irena Karpa

Кращі українські автори про людей з небайдужим серцем.

Люди для людей! Під цим девізом працюють сотні волонтерів у зоні АТО. Сповнені болю та обурення, віри та гіркоти, суму та надії історії про тих, хто, забувши про спочинок, допомагає біженцям і бійцям АТО, ризикуючи власним життям, намагається зберегти чуже.

До книжки увійшли твори відомих українських авторів: С. Жадана, І. Карпи, М. Кідрука, Г. Вдовиченко, Л. Денисенко, І. Роздобудько, І. Славинської, Г. Шиян, А. Любки, К. Бабкіної.

Genres: Ukrainian Literature, War, Ukraine, History

256 pages, Hardcover

First published March 1, 2015

About the author

Serhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)

Reviews

[Людмила Одинец · Rating 5 out of 5]

"Втнула таке, оскільки Бога немає. Якби був, то було б легше. Тоді вся відповідальність була б на ньому. Але живемо в світі без Бога, тому треба самим приймати рішення. Робити це ще тут, на Землі. Бо, крім Землі, нічого й немає. Є тільки наше одиночне, в одному примірнику, життя, яке більше ніколи не повториться і ніяк не продовжиться. Ані раєм, ані перетворенням у жабу, пагін куща чи в камінь. Живемо — і помремо. І все. На цьому крапка. Тож марно сподіватися на когось чи на щось, треба брати віжки у свої руки, керувати долею, творити чудеса і дива зухвалі. Зцілювати, народжувати, воскрешати і навіть вбивати. Бо, крім нас, це зробити нікому."
Закінчилась книжка, о сльози капають з очей. Шеф каже до побачення, а я відвертаюся до вікна. Їх не можливо стримати. Коли покоління бабусі і дідуся розповідали про війну, вона була далека, як страшний спомин. Потім до нашого класу прийшла дівчина, вони тікали від конфлікту в Нагорному Карабасі, то вже наш час, але між нами сотні кілометрів. А тепер війна в моїй країні. Й наше покоління стає частиною цієї історії. Хтось там на передовій калічить своє тіло і життя захищаючи інших, хтось тут збирає кошти, харчі, одяг. Як би не волонтери ніколи б нашу держава не втрималась на початку агресії. НІКОЛИ. Влада настільки недолуга, що вона скоріше б втекла закордон ніж би спромоглася щось нормальне зробити. У них і зараз е хватає клепок довести все до гідного фіналу.
Мої улюблені автори Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко, Ірен Роздобудько, Ірена Карпа, Сергій Жадан. Є і ті кого я ще не читала, але то не головне. Вони написала про те, що болить кожному з нас. Вони написали правду, якою б вона не була.
Ці розповіді про хлопців і дівчат зі сходу і заходу, з Криму, Донбасу, Києву, Закарпаття, про тих хто творить добро, не озираючись і не вагаючись. Про тих хто допомагає і на зв'язку 24 години на добу. Про тих хто не втрачає віри та надії.
Дуже щемлива історія про Поліну. Перша цитата саме з цього оповідання.
А сама болюча мабуть Кідрука. Тому, що існують такі бабці, жіночка з вибіленим пергідролем волоссям, які посміхаються тобі, а самі дарували квіти тим, що прийшли і моляться на портрети на тлі триколору. Тому, що вони не стріляють відкрито, а роблять все тишком нишком. Ховаючись за спини жінок та літніх. Але ми….

"Бо ми не вони."

[Marianna · Rating 4 out of 5]

Циатати:

Ірена Карпа
"Справжня перемога для нас — це перемога над своїм негативним мисленням"

Галина Вдовиченко Госпіталь. Розвантажувальні дні
"Така правда життя. Що у країні, те й у сім’ях."

Галина Вдовиченко Госпіталь. Розвантажувальні дні
"У полоні банальних стереотипів живемо, одне одного маркуємо: «східняк», «західняк»..."

Катерина Бабкіна Найкращі вправи на м’язи серця
"Ні на що не можна покладатися, нема землі, на якій завжди стоїш однаково твердо"

Катерина Бабкіна Найкращі вправи на м’язи серця
"Що більше ми можемо, то більше від нас вимагається — на доступному рівні це так чи інакше усвідомлює кожен"

Катерина Бабкіна Найкращі вправи на м’язи серця
"Волонтерство тренує одразу багато м’язів серця, добра прокачка яких робить життя якіснішим: уміння віддавати і забувати про себе і свої потреби на користь інших; уміння зупинятися і поважати свої потреби, любити свої бажання, розуміти, що маєш на них право; уміння докладати зусиль і вірити в результат, мислити позитивно; уміння прийняти відсутність позитивного результату і взагалі будь-якого результату своїх найщиріших дій; уміння довіряти обставинам; уміння не вірити взагалі нікому й нічому; уміння бути частиною складного організаційного механізму; вміння покладатися лише на себе; уміння вірити, що від тебе залежить абсолютно все; уміння прийняти те, що іноді від тебе взагалі нічого не залежить; уміння бути безстрашним і вміння прощати собі свій страх і взагалі вміння прощати собі» іншим, світові і йти далі"

Лариса Денисенко Прагматики
"зустрічаються два євреї, один каже: доброго дня, Мойшо, як ся маєте? Інший: я не Мойша, я по паспорту — Михайло! Перший: та бити ж будуть по морді, а не по паспорту."

"Лариса Денисенко Прагматики
Цікаво, що такі люди завжди знаходили пояснення діяльності інших і не збиралися шукати жодних пояснень своєї бездії"

Андрій Любка Тарзанка
"Знаєш, це як наркотик — допомагати. Зробиш щось хороше — хочеться ще і ще."

Андрій Любка Тарзанка
"Приємно, коли тобі дякують, приємно, коли ти сам себе поважаєш за вчинене. Почуваєш себе людиною."

Сергій Жадан Чому мене немає в соціальних мережах (3 книги «Життя Марії»)
"Прийде час, і яка-небудь наволоч обов’язково буде писати про це героїчні вірші. Прийде час, і яка-небудь наволоч скаже, що про це взагалі не треба писати."

[Tasha · Rating 5 out of 5]

Збірка, написана майже по гарячих слідах, що дуже довго чекала свого часу серед моїх книг.
Чудові есеї Галини Вдовиченко та Лариси Денисенко, шикарні портрети Жадана.
І незрозумілий тест про светрики для пінгвінів від Бабкиної та щось дуже схоже на «Друзі літні, друзі зимні» Александрової від Шиян. Наскільки зрозуміла по літературних текстах та постах, перша хоче жити в ідеальному інстасвіті, де все красиво і принцеси не какають, а у другої навпаки, принцеси дрищуть, і обидві геть зовсім «не мої» письменниці, переконалася остаточно.

Збірка варта уваги, щоб пам'ятати, як у чотирнадцятому сила силенна незнайомих людей об'єдналася і організувала таку потужну підтримку і відсіч, що це було схоже на диво. Досі схоже.

[Frankivets · Rating 4 out of 5]

І хоча книга ця про волонтерських рух під час гібридної війни росії проти України за 2015 рік - прочитав її лише зараз. І вважаю, що дуже навіть вчасно. Саме тоді, коли потрібно. За 2022-23 волонтерство трансформувалося та збільшилося в масштабах, потреби так само (логічно чому) зросли. А історії, гадаю, такі самі, які описують/розповідають герої цієї книги. Лише одна відмінність: їх кількість страшно уявити наскільки є більшою. Тож повторюсь, я впевнений, що під час гібридної війни ця книга сприйнялася класно б, але без такого захоплення і зворушення, як зараз. Вона невелика за обсягом, прочитав з один вечір їдучи в поїзді.
Здається вже в продажу її немає, тож можу продати. Пишіть)

[Роман Селіверстов · Rating 5 out of 5]

Поламані тіла, поламані долі - і небайдужі та незламні душі та серця. Багато молодих людей не змогли залишитися осторонь біди і жертвують своїми кращими роками, ставши волонтерами у госпіталях, на передовій і в тилу. І після перемоги вони не жалкуватимуть, бо їх переповнюватиме щастя.

[Yuliia Chykolba · Rating 4 out of 5]

Книжка 2015 року, де герої все ще всерйоз кажуть «коли закінчиться війна». В 2023му жоден з нас вже не настільки впевнений в «коли». Знайомі історії гарних людей, я знаю десятки таких Марин, Юль і Олегів. Нас стає більше. Але від того стає не легше.

[Olya Didyk · Rating 5 out of 5]

Легко коли читаєш про щось що вже було і завершилось, інше діло читати про сьогодення, яке триває вже 8й рік...
але ця збірка не про біду, а про щастя!
про щастя жити поруч з такою великою кількістю добрих Людей, волонтерів. Вони надихають, дають надію і віру в краще, вони лікують суспільство від черствості своїм прикладом і завзяттям.

[Tetiana Polianska · Rating 3 out of 5]

"Прийде час, і яка-небудь наволоч
обов’язково буде писати про це героїчні вірші.
Прийде час, і яка-небудь наволоч
скаже, що про це взагалі не треба писати".
Сергій Жадан

Збірка оповідань українських письменників "Волонтери. Мобілізація добра" написана в 2015, десять років тому: за відчуттями - вчора, по часу - пів життя тому.

Оповідання Андрія Любки, Лариси Денисенко, Ірени Карпи, Ірен Роздобудько, Галини Вдовиченко, вірші Сергія Жадана повертають на десять років назад, в самий початок війни. І такі дивні відчуття виникають від розуміння її тривалості, що всередині все стискається..

Найбільше вразило оповідання "Ельвіра" Макса Кідрука. Для мене воно стало певним одкровенням від автора романів і сподобалось більше ніж одна з його грубезних книжок.

Не прийняла рефлексії Катерини Бабкіної про порятунок пінгвінів. Письменниця шукає індульгенцію своєму сумлінню у власній волонтерській діяльності та виходить це доволі дивно. На фоні інших оповідань - це якесь фарисейство, але, враховуючи всі її подальші дії та висловлювання останніх років, зараз вже і не дивуюся.

Ця збірка - вже наша історія
Як добре, що є фіксація цих спільних спогадів.
Як боляче, що вони є.

[Nata · Rating 4 out of 5]

Необхідна збірка про життя під час війни, життя з війною і проти неї.

[Марічка Макарчук · Rating 4 out of 5]

Збірка, яку вкрай важко описати.. Бо мені бракує слів, щоб описати ту щирість і правдивість з якою написана ця збірка!

10 українських авторів відверто написали про волотерство і війну на сході України! Чесно і без прикрас! Цю книгу повинен прочитати кожен і завжди пам'ятати, що в нашій країні йде війна, помирають і страждають люди! Ми повинні цінувати те, що маємо і дякувати тим, хто нас захищають!

Читаючи цю збірку, в мене були дуже змішані відчуття: розгубленість, співчуття, переживання, часом до сиріт по шкірі й сліз на очах! Особливо це стосується оповіданнь "Андрія Любки "Тарзанка" і @max.kidruk "Ельвіра" . Після їх прочитання вирішила, що нарешті детальніше познайомились з їх творчістю!