What do you think?
Rate this book
Північ, якої не існує. Книга 1
Ціна величі та ницості однаково висока. Та коли одним немає чого втрачати, розплачуються інші.
Капітан Адам Морров помічає в порту Баднева оголошення: сто тисяч золотих за Ванду Остром. Проте він знає, скільки донька збанкрутілої династії, чиї Північні землі й шахти криваво загарбала Горданська імперія, коштує насправді — тисячі червоних діамантів і відрубаних рук шахтарів, одним із яких був його батько.
Чоловік поночі викрадає норовливу панну й вимагає за волю коштовне каміння. У спробі отримати одне від одного бажане Адам і Ванда долають образи, недовіру й страхи, допоки гарматний постріл не відбирає в них усе, окрім минулого. Отруєні жадобою, вони рушають туди, де полярні ночі ховають таємниці й скарби, а льодовики співають давню поему про велич нескореного краю.
«Північ, якої не існує» — це фантастичний роман про подорожі морями, діамантові шахти, колоніалізм, виживання і насилля, де кохання переплітається з небезпекою, а пиха стає головним рушієм історії.
Капітан Адам Морров помічає в порту Баднева оголошення: сто тисяч золотих за Ванду Остром. Проте він знає, скільки донька збанкрутілої династії, чиї Північні землі й шахти криваво загарбала Горданська імперія, коштує насправді — тисячі червоних діамантів і відрубаних рук шахтарів, одним із яких був його батько.
Чоловік поночі викрадає норовливу панну й вимагає за волю коштовне каміння. У спробі отримати одне від одного бажане Адам і Ванда долають образи, недовіру й страхи, допоки гарматний постріл не відбирає в них усе, окрім минулого. Отруєні жадобою, вони рушають туди, де полярні ночі ховають таємниці й скарби, а льодовики співають давню поему про велич нескореного краю.
«Північ, якої не існує» — це фантастичний роман про подорожі морями, діамантові шахти, колоніалізм, виживання і насилля, де кохання переплітається з небезпекою, а пиха стає головним рушієм історії.
- GenresFantasy
432 pages, Hardcover
First published September 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 17 of 17 reviews
Did Not Finish
October 23, 2026DNF на 33%.
(Якщо авторка є на goodreads, то прошу не читати, текст просто не моє, я записую свої враження для себе й читачів з подібними смаками, а не як критику авторці - книжка яскрава і знайде свою цільову авдиторію, якій подобаються саме такі сюжети й підходи до оповідання історій, я просто не належу до цієї авдиторії)
З плюсів:
* анотація, ілюстрації, наліпочки до передзамовлення, карти і загалом видання неймовірно приємні! Це просто радісно тримати в руках і на полиці.
* знаю, що примітки стали каменем спотикання, але я від них у захваті. Мені здається, роль приміток про всі ці морські терміни і таке інше - не пояснити читачам, що таке бригантина, клівер, боцман і таке інше, бо про все це можна здогадатися з контексту або дізнатися в гуглі (не кажучи вже про те, що все можна було пояснити в тексті, взагалі не вдаючись до приміток). На мою думку, роль приміток тут - передовсім засигналізувати, що це текст із того жанру, в якому такі примітки доречні: неквапкий розлогий роман про великі географічні відкриття, подорож людей із серця імперії на її далекі околиці (але з деколоніальною ревізією цих тропів) та інші жанрові старожитності. Гадаю, цей жанровий сигнал не спрацює для тих, хто, умовно кажучи, ріс не на Жюлі Верні, але я росла, тому цей елемент стилізації був мені симпатичний.
* подобається, як у примітках весь цей науковий позитивізм у дусі ХІХ століття переплітається з безумним і дотепним лором цього світу. Наприклад, поруч можуть опинитися примітки про те, що таке марсель (пряме вітрило) і капітанський пост - і якийсь шалений фольклор штибу “Девтописько - душа моряка, який забув рідну мову і згинув в океані. Походить від розмовного “де втопився?”. Часто кажуть просто “втописько” чи “втоп”, бо ніхто не знає, де на дні лежить потопельник. Вірують, що на дні не лежать, а по дну ходять”.
* приємний гумор: наприклад, малописьменний персонаж “кривим розгонистим почерком нашкрябав своє ім’я. Міг би також написати такі слова, як “мохи”, “мимо”, “мама” і “хам”, однак на цьому грамотність Хоми Покровича ставила жирну крапку. Бо нічого не поробиш, як ім’я дали коротке. Якби матінка назвала довшим, то, мабуть, знав би більше літер”.
З мінусів, через які зрозуміла, що, відволікшись від книжки на роботу, навряд чи вже до неї повернуся (але частина того, що не зайшло мені, може бути якраз плюсом для когось іще!):
* книжка катастрофічно погано вичитана. Тут і монструозні конструкції, які легко було розвантажити: скажімо, “Чоловік, ледь ворухнувши головою, проте з удячністю за помилувану душу, кивнув” - якби перенести “кивнув” уперед і написати “Чоловік кивнув” перед уточненням, читалось би суттєво легше. І штуки з узгодженням, яких легко можна було уникнути: наприклад, “Подих вітру обдував бліді щоки та хвилював короткі темні пасма. Ці двоє не бачились десять років!” Я, звичайно, зрозумію, що “ці двоє” - це персонажі, але проблема в тому, що останні іменники у множині - це або щоки, або пасма, відповідно, читачі отримають секунду незапланованих веселощів. Тут і русизми, і слова в дивному значенні: наприклад, у якому значенні слово “ревний” стоїть у словосполученні “ревний стогін хвиль” - ретельний, старанний, щирий, зворушливий? Так, десь там далі у словникових значеннях є “гіркий, сумний, болісний”, але навіть я, досить адвансд користувачка української мови, вважаю, що, якщо йшлося про них, то треба було підставляти якийсь очевидніший синонім.
* я не вважаю “показуй, а не розказуй” заповіддю божою й універсальним правилом, але для мене “Північ” забагато розказує й замало показує - і про геополітику світу, і про характеристики персонажів, і про екшн. Наприклад, опис морського екшну часто підміняють нагромадженням назв: “Тягни ванти”, “Тягни шкоти” тощо. Наприклад, якісь політичні колізії, що впливали б на дії персонажів, ми часто дізнаємося з приміток штибу “Після війни, назву якої ми вперше чуємо, королівство, назву якого ми вперше чуємо, перестало торгувати з іншим королівством, назву якого ми також уперше чуємо” - запам’ятати це складно, переживати за це неможливо. Те саме з характеристиками другорядних персонажів: ми отримуємо яскравий опис-віньєтку, але це (бодай станом на першу третину) не закріплено ситуаціями, де вони могли б розкрити ці свої характеристики, тому вже на третині в них усіх починаєш плутатися. Якщо у вас краща пам’ять і концентрація уваги, ніж у мене, це, ймовірно, не буде проблемою!
* бравування брутальністю заради брутальності. Якщо ви любите даркове фентезі, то це для вас, але я по ходу зрозуміла, що потребую вмотивованішого дарку.
Наприклад, заходить героїня в каюту захопленого судна: “Там, на рябому килимі біля столу, лежав капітан торговця. З розпоротого черева вивалилася товста кишка й шматки твердої темної маси. Гидливо скривившись, Ванда виснувала, що чоловік давно не спорожнявся”. А вже на наступній сторінці Ванда кохається зі своїм факбадді на тому самому столі. Я, звісно, захоплююся силою їхньої пристрасті, якій не перешкодили вивалені кишки і гівно під ногами, але люблю трошки менш даркове фентезі.
Ще, бачить бог, я лаюся значно більше, ніж хотілося б,я не ханжа, але все це інструмент, який має свою функцію, тож коли посеред нормативного тексту раптом (щоб не сказати “з йобу”) виростає “А тоді з йобу гахнули двері”, то це радше gives me whiplash, ніж підкреслює драматизм. Якби це було в мовленні персонажів, то це була б характеристика персонажів. Якби вся авторська оповідь ішла в цьому стилістичному регістрі, теж було б норм. Але тут такі вкраплення дуже раптові.
* мені здавалося, ми вже переросли той етап, коли одностатеві стосунки зображають як щось таке легковажне і принагідне, просто бо не було нормального партнера протилежної статі, але авторка вважає інакше: головна героїня “ніяково пригадувала літо, коли вона, впиваючись паршивими винами, голяка ніжилась із шептинкою під легкою білою ковдрою, тільки щоб забути лихо, завдане чоловіками. Спомини легковажних дівочих пестощів досі збуджували”.
* загалом усе задекларовано як дуже high stakes, але особисто я цього не відчувала: нагромадження подій, мало пов’язаних між собою, гальмується ретроспективами, немає відчуття “омг, а що ж далі, бо якщо героям не вдасться досягнути мети просто зараз (яка виглядає логічною і вмотивованою і світом, і їхніми характерами), то буде біда (логічна і вмотивована, знов-таки)”. Станом на третину тексту кудись пливуть, щось роблять, ну й слава богу. Можливо, екшн закрутиться далі, тож, якщо у вас краща концентрація уваги, то це теж не проблема.
(Якщо авторка є на goodreads, то прошу не читати, текст просто не моє, я записую свої враження для себе й читачів з подібними смаками, а не як критику авторці - книжка яскрава і знайде свою цільову авдиторію, якій подобаються саме такі сюжети й підходи до оповідання історій, я просто не належу до цієї авдиторії)
З плюсів:
* анотація, ілюстрації, наліпочки до передзамовлення, карти і загалом видання неймовірно приємні! Це просто радісно тримати в руках і на полиці.
* знаю, що примітки стали каменем спотикання, але я від них у захваті. Мені здається, роль приміток про всі ці морські терміни і таке інше - не пояснити читачам, що таке бригантина, клівер, боцман і таке інше, бо про все це можна здогадатися з контексту або дізнатися в гуглі (не кажучи вже про те, що все можна було пояснити в тексті, взагалі не вдаючись до приміток). На мою думку, роль приміток тут - передовсім засигналізувати, що це текст із того жанру, в якому такі примітки доречні: неквапкий розлогий роман про великі географічні відкриття, подорож людей із серця імперії на її далекі околиці (але з деколоніальною ревізією цих тропів) та інші жанрові старожитності. Гадаю, цей жанровий сигнал не спрацює для тих, хто, умовно кажучи, ріс не на Жюлі Верні, але я росла, тому цей елемент стилізації був мені симпатичний.
* подобається, як у примітках весь цей науковий позитивізм у дусі ХІХ століття переплітається з безумним і дотепним лором цього світу. Наприклад, поруч можуть опинитися примітки про те, що таке марсель (пряме вітрило) і капітанський пост - і якийсь шалений фольклор штибу “Девтописько - душа моряка, який забув рідну мову і згинув в океані. Походить від розмовного “де втопився?”. Часто кажуть просто “втописько” чи “втоп”, бо ніхто не знає, де на дні лежить потопельник. Вірують, що на дні не лежать, а по дну ходять”.
* приємний гумор: наприклад, малописьменний персонаж “кривим розгонистим почерком нашкрябав своє ім’я. Міг би також написати такі слова, як “мохи”, “мимо”, “мама” і “хам”, однак на цьому грамотність Хоми Покровича ставила жирну крапку. Бо нічого не поробиш, як ім’я дали коротке. Якби матінка назвала довшим, то, мабуть, знав би більше літер”.
З мінусів, через які зрозуміла, що, відволікшись від книжки на роботу, навряд чи вже до неї повернуся (але частина того, що не зайшло мені, може бути якраз плюсом для когось іще!):
* книжка катастрофічно погано вичитана. Тут і монструозні конструкції, які легко було розвантажити: скажімо, “Чоловік, ледь ворухнувши головою, проте з удячністю за помилувану душу, кивнув” - якби перенести “кивнув” уперед і написати “Чоловік кивнув” перед уточненням, читалось би суттєво легше. І штуки з узгодженням, яких легко можна було уникнути: наприклад, “Подих вітру обдував бліді щоки та хвилював короткі темні пасма. Ці двоє не бачились десять років!” Я, звичайно, зрозумію, що “ці двоє” - це персонажі, але проблема в тому, що останні іменники у множині - це або щоки, або пасма, відповідно, читачі отримають секунду незапланованих веселощів. Тут і русизми, і слова в дивному значенні: наприклад, у якому значенні слово “ревний” стоїть у словосполученні “ревний стогін хвиль” - ретельний, старанний, щирий, зворушливий? Так, десь там далі у словникових значеннях є “гіркий, сумний, болісний”, але навіть я, досить адвансд користувачка української мови, вважаю, що, якщо йшлося про них, то треба було підставляти якийсь очевидніший синонім.
* я не вважаю “показуй, а не розказуй” заповіддю божою й універсальним правилом, але для мене “Північ” забагато розказує й замало показує - і про геополітику світу, і про характеристики персонажів, і про екшн. Наприклад, опис морського екшну часто підміняють нагромадженням назв: “Тягни ванти”, “Тягни шкоти” тощо. Наприклад, якісь політичні колізії, що впливали б на дії персонажів, ми часто дізнаємося з приміток штибу “Після війни, назву якої ми вперше чуємо, королівство, назву якого ми вперше чуємо, перестало торгувати з іншим королівством, назву якого ми також уперше чуємо” - запам’ятати це складно, переживати за це неможливо. Те саме з характеристиками другорядних персонажів: ми отримуємо яскравий опис-віньєтку, але це (бодай станом на першу третину) не закріплено ситуаціями, де вони могли б розкрити ці свої характеристики, тому вже на третині в них усіх починаєш плутатися. Якщо у вас краща пам’ять і концентрація уваги, ніж у мене, це, ймовірно, не буде проблемою!
* бравування брутальністю заради брутальності. Якщо ви любите даркове фентезі, то це для вас, але я по ходу зрозуміла, що потребую вмотивованішого дарку.
Наприклад, заходить героїня в каюту захопленого судна: “Там, на рябому килимі біля столу, лежав капітан торговця. З розпоротого черева вивалилася товста кишка й шматки твердої темної маси. Гидливо скривившись, Ванда виснувала, що чоловік давно не спорожнявся”. А вже на наступній сторінці Ванда кохається зі своїм факбадді на тому самому столі. Я, звісно, захоплююся силою їхньої пристрасті, якій не перешкодили вивалені кишки і гівно під ногами, але люблю трошки менш даркове фентезі.
Ще, бачить бог, я лаюся значно більше, ніж хотілося б,я не ханжа, але все це інструмент, який має свою функцію, тож коли посеред нормативного тексту раптом (щоб не сказати “з йобу”) виростає “А тоді з йобу гахнули двері”, то це радше gives me whiplash, ніж підкреслює драматизм. Якби це було в мовленні персонажів, то це була б характеристика персонажів. Якби вся авторська оповідь ішла в цьому стилістичному регістрі, теж було б норм. Але тут такі вкраплення дуже раптові.
* мені здавалося, ми вже переросли той етап, коли одностатеві стосунки зображають як щось таке легковажне і принагідне, просто бо не було нормального партнера протилежної статі, але авторка вважає інакше: головна героїня “ніяково пригадувала літо, коли вона, впиваючись паршивими винами, голяка ніжилась із шептинкою під легкою білою ковдрою, тільки щоб забути лихо, завдане чоловіками. Спомини легковажних дівочих пестощів досі збуджували”.
* загалом усе задекларовано як дуже high stakes, але особисто я цього не відчувала: нагромадження подій, мало пов’язаних між собою, гальмується ретроспективами, немає відчуття “омг, а що ж далі, бо якщо героям не вдасться досягнути мети просто зараз (яка виглядає логічною і вмотивованою і світом, і їхніми характерами), то буде біда (логічна і вмотивована, знов-таки)”. Станом на третину тексту кудись пливуть, щось роблять, ну й слава богу. Можливо, екшн закрутиться далі, тож, якщо у вас краща концентрація уваги, то це теж не проблема.
October 3, 2026
3,5 ⭐ — мінус пів бала за невідповідність заявленому
Попри цікавий сетинг, атмосферу й задум, пригодницької фантастики тут виявилося менше, ніж обіцяно авторкою.
Динаміка розвивається з грацією дохлого молюска: приблизно п’ять активних сцен на перші 360 сторінок, а весь екшон звалюється на останні сорок. У результаті навіть доленосні рішення персонажів не викликають належного емоційного відгуку.
Дослідження невідомого, притаманне пригодницьким романам, теж відсутнє. Пірати зникають із сюжету після першої сотні сторінок, а морські пригоди виявляються значно скромнішими, ніж можна було сподіватися.
З хорошого — історія Ванди, зображення її травматичного досвіду, наскрізна тема жадоби та пропрацьований світ із переконливою атмосферою.
З поганого — плутанина з діамантами й алмазами, фізично неможливі дії, непояснені морські забобони, які в контексті світу явно потребували б його, однотипні речення та знаки оклику в кількості, здатній розбудити давнє божество. Тексту не завадило б ретельне редагування.
П.С. Окрема подяка за відсутність післямови видавчині, у якій не запевнюють що цей текст краще за Фауста, а решту української літератури не нарікають пилом під нігтями. Іноді мовчання — справді золото.
Попри цікавий сетинг, атмосферу й задум, пригодницької фантастики тут виявилося менше, ніж обіцяно авторкою.
Динаміка розвивається з грацією дохлого молюска: приблизно п’ять активних сцен на перші 360 сторінок, а весь екшон звалюється на останні сорок. У результаті навіть доленосні рішення персонажів не викликають належного емоційного відгуку.
Дослідження невідомого, притаманне пригодницьким романам, теж відсутнє. Пірати зникають із сюжету після першої сотні сторінок, а морські пригоди виявляються значно скромнішими, ніж можна було сподіватися.
З хорошого — історія Ванди, зображення її травматичного досвіду, наскрізна тема жадоби та пропрацьований світ із переконливою атмосферою.
З поганого — плутанина з діамантами й алмазами, фізично неможливі дії, непояснені морські забобони, які в контексті світу явно потребували б його, однотипні речення та знаки оклику в кількості, здатній розбудити давнє божество. Тексту не завадило б ретельне редагування.
П.С. Окрема подяка за відсутність післямови видавчині, у якій не запевнюють що цей текст краще за Фауста, а решту української літератури не нарікають пилом під нігтями. Іноді мовчання — справді золото.
Review of advance copy received from Publisher
Півночі ще не існує, а я її вже прочитала хіхіхі.
Насамперед скажу ось що: щоразу, коли я закінчую редагувати тексти для «Уроборосу», думаю: «Окей, ну кращого, ніж цей, уже точно не буде». Утім, в авторок завжди інші плани. Навіть якщо ви думаєте, що пригодницька фантастика — не ваше (як, власне, думала я), — ви помиляєтеся))
У цьому тексті на вас чекає детально сконструйований світ з власним літочисленням й законами, мовами й звичаями, епосом і піснями — світ жорстокий, і способи виживання в ньому вам доведеться дізнатися разом з героями. Наталі в романі порушує проблему імперської політики й зокрема існування в межах поневолення, тому, окрім незліченної кількости пригод, поміркувати тут є про що.
Персонажі «Півночі» — абсолютно виняткові. Певна, що кожен читач так чи так знайде свого улюбленого, але Хома — мій краш і соулмейт навіки.
А ще тут кораблі й порти, моря й океани, полярні ночі й льодовики, тому ця атмосфера точно потрібна вам цієї осени й зими.
Насамперед скажу ось що: щоразу, коли я закінчую редагувати тексти для «Уроборосу», думаю: «Окей, ну кращого, ніж цей, уже точно не буде». Утім, в авторок завжди інші плани. Навіть якщо ви думаєте, що пригодницька фантастика — не ваше (як, власне, думала я), — ви помиляєтеся))
У цьому тексті на вас чекає детально сконструйований світ з власним літочисленням й законами, мовами й звичаями, епосом і піснями — світ жорстокий, і способи виживання в ньому вам доведеться дізнатися разом з героями. Наталі в романі порушує проблему імперської політики й зокрема існування в межах поневолення, тому, окрім незліченної кількости пригод, поміркувати тут є про що.
Персонажі «Півночі» — абсолютно виняткові. Певна, що кожен читач так чи так знайде свого улюбленого, але Хома — мій краш і соулмейт навіки.
А ще тут кораблі й порти, моря й океани, полярні ночі й льодовики, тому ця атмосфера точно потрібна вам цієї осени й зими.
October 25, 2026
Я дуже-дуже-дуже хотіла поставити цій книзі вищу оцінку. Але розповім, чому не змогла.
Це пригодницький роман у вигаданому всесвіті, де в центрі уваги - північ, моря і кораблі. Я не чула ні про що схоже в сучасній українській літературі, тому чекала свій примірник з нетерпінням, адже ідея дуже багатообіцяюча! І не можу сказати, що виконання погане, але не на мій смак. Я зазвичай оцінюю книги з трьох точок зору, якщо узагальнити, в такому порядку важливості для мене:
1. Сеттинг, світобудова, атмосфера. Саме за це я ставлю цій книзі 5/5. Це красиво написано, дуже яскраві картинки у голові малюються, вони мене зачаровували.
2. Персонажі. Ох, персонажі... Як же мене неймовірно датувала взаємодія Ванди й Адама десь 2/3 книги! Ніби еджі підлітки, замкнені в тілах дорослих. Під кінець ситуація дещо міняється, але не рятує загальне враження. Хоча історія їхнього дитинства і зародження їх дружби мені дуже сподобалась.
3. Сюжет. Історія цього світу толком не пояснюється, і через це у мене було враження, що мене закинули дивитись серіал десь на сезон 10-й, без контексту всіх попередніх. Але попри це мені було щиро цікаво, історія мені подобалась, до того моменту, де підряд відбулося три, ТРИ, сцени з детальним описом зґвалтувань. У мене питання: навіщо???? Для мене це гігантський тригер, який одразу знизив оцінку на декілька балів без шансів на реабілітацію. Навіщо це писати аж так детально, якщо без цих сцен неможливо обійтись, що це додає історії? Це жорстокість заради жорстокості. Я розумію, що авторка навмисно вибрала брутальний стиль оповіді, щоб він гарно узгоджувався з пригодами цинічних зашкарублих моряків, але всьому має бути межа, і особисто для мене авторка цими сценами її перейшла.
Загалом я все одно вважаю, що ця книга знайде свою авдиторію, і любителям і любителькам пригодницьких романів я би її порадила, але зважайте на специфіку авторського стилю. Я би хотіла знати про ці тригерні моменти зарання, бо для мене це надто болісна тема, щоб хотіти бачити це в книгах.
Це пригодницький роман у вигаданому всесвіті, де в центрі уваги - північ, моря і кораблі. Я не чула ні про що схоже в сучасній українській літературі, тому чекала свій примірник з нетерпінням, адже ідея дуже багатообіцяюча! І не можу сказати, що виконання погане, але не на мій смак. Я зазвичай оцінюю книги з трьох точок зору, якщо узагальнити, в такому порядку важливості для мене:
1. Сеттинг, світобудова, атмосфера. Саме за це я ставлю цій книзі 5/5. Це красиво написано, дуже яскраві картинки у голові малюються, вони мене зачаровували.
2. Персонажі. Ох, персонажі... Як же мене неймовірно датувала взаємодія Ванди й Адама десь 2/3 книги! Ніби еджі підлітки, замкнені в тілах дорослих. Під кінець ситуація дещо міняється, але не рятує загальне враження. Хоча історія їхнього дитинства і зародження їх дружби мені дуже сподобалась.
3. Сюжет. Історія цього світу толком не пояснюється, і через це у мене було враження, що мене закинули дивитись серіал десь на сезон 10-й, без контексту всіх попередніх. Але попри це мені було щиро цікаво, історія мені подобалась, до того моменту, де підряд відбулося три, ТРИ, сцени з детальним описом зґвалтувань. У мене питання: навіщо???? Для мене це гігантський тригер, який одразу знизив оцінку на декілька балів без шансів на реабілітацію. Навіщо це писати аж так детально, якщо без цих сцен неможливо обійтись, що це додає історії? Це жорстокість заради жорстокості. Я розумію, що авторка навмисно вибрала брутальний стиль оповіді, щоб він гарно узгоджувався з пригодами цинічних зашкарублих моряків, але всьому має бути межа, і особисто для мене авторка цими сценами її перейшла.
Загалом я все одно вважаю, що ця книга знайде свою авдиторію, і любителям і любителькам пригодницьких романів я би її порадила, але зважайте на специфіку авторського стилю. Я би хотіла знати про ці тригерні моменти зарання, бо для мене це надто болісна тема, щоб хотіти бачити це в книгах.
October 14, 2026
«Північ не відпускає. Вона, сука, вабить, і я
не можу пручатись».
Я знала, що вона мені сподобається, ще до того, як її видали.
Книга про темряву. Про холод. Про океан.
Про героїв, які, попри все пережите, не втратили бажання жити й здатності любити.
Їхня любов була хворою. Одержимою.
Егоїстичною.
Наскільки б сильно вона його не ненавиділа, ще сильніше хотіла, щоб він жив.
«Бо хотіла ненавидіти його живого».
Після прочитання мені стало сумно, що інші книги написані не так, як ця.
не можу пручатись».
Я знала, що вона мені сподобається, ще до того, як її видали.
Книга про темряву. Про холод. Про океан.
Про героїв, які, попри все пережите, не втратили бажання жити й здатності любити.
Їхня любов була хворою. Одержимою.
Егоїстичною.
Наскільки б сильно вона його не ненавиділа, ще сильніше хотіла, щоб він жив.
«Бо хотіла ненавидіти його живого».
Після прочитання мені стало сумно, що інші книги написані не так, як ця.
October 4, 2026
Натлія,велика подяка вам,за цю книгу,я її дуже довго чекав,і боявся що може вона не виправдає всіх тих очікувань які я собі уявляв,але ваша книга точно топ прочитаного за рік разом з землею молодих та світом для фрау еверс,те як майстерно ви пропрацювати сюжет,зробити таку неймовірно круту атмосферу,це просто достойно поваги.На кінцівці я загриз собі всі нігті,та перечитував по декілька разів сторінки з останнього розділу.І сльози були,і мурашки були,і сміх,з вашою книгою у мене був весь спектр емоцій,тому з нетерпінням чекаю наступну.Дякую,Дякую,Дякую!!!🤍🌊⚓️
September 28, 2026
4,75
Трошки мені не вистачило до 5, на жаль. Можливо через мої очікування, бо я прям дуже чекала на цю книгу. Можливо просто через ментальний стан. Але, в кінці я не отримала відчуття «вау», щоб без зайвих роздумів поставити 5.
Що ж, почнемо з поганого, щоб закінчити хорошим.
Початок мені пішов дууууже складно через сноски. В першому розділі, щось біля 40 сносок. Точно не памʼятаю. І книга просто довела мене до сліз, бо я зупинялася кожну сноску та йшла читати, що ж воно означає. В мене склалося відчуття, що я їду по дорозі, а кожні 3 метри спотикаюся через лежачого поліцейського.
Друге, мені трошки не вистачило другорядних персонажів. Вони безумовно дуже класно прописані, але мені б хотілося б бачити їх трошки більше.
Також, я розумію, що це перша частина дилогії і далі буде ще продовження. Але я ніби не отримала кульмінації. Я отримала тільки багато питань-гачків, які напевно розкриються в другій частині.
Що ж, про хороше.
Адам та Ванда — неймовірні. Завдяки другому таймлайну, вони класно розкриваються. А їх динаміка неймовірна.
Світобудова 100/10. Тут взагалі немає питань, світ переконливий, цікавий. Дуже багатогранний, в відчувається що він не є лише декорацією для історії.
Вайб також кайф. Я відчувала всім нутром сирість, вологість. Похмурість.
Мова авторська неймовірна, яку я смакувала кожну сторінку.
Дуже сподобалось лінія з імперіями, шахтами. Великими та маленькими людьми.
Загалом, книга виглядає як дуже якісний дебют. А мої причини «чому не дотягнуло» цілком субʼєктивні.
Бажаю велетенського натхнення авторці, і з нетерпінням чекаю другу частину 🌊🩵
Трошки мені не вистачило до 5, на жаль. Можливо через мої очікування, бо я прям дуже чекала на цю книгу. Можливо просто через ментальний стан. Але, в кінці я не отримала відчуття «вау», щоб без зайвих роздумів поставити 5.
Що ж, почнемо з поганого, щоб закінчити хорошим.
Початок мені пішов дууууже складно через сноски. В першому розділі, щось біля 40 сносок. Точно не памʼятаю. І книга просто довела мене до сліз, бо я зупинялася кожну сноску та йшла читати, що ж воно означає. В мене склалося відчуття, що я їду по дорозі, а кожні 3 метри спотикаюся через лежачого поліцейського.
Друге, мені трошки не вистачило другорядних персонажів. Вони безумовно дуже класно прописані, але мені б хотілося б бачити їх трошки більше.
Також, я розумію, що це перша частина дилогії і далі буде ще продовження. Але я ніби не отримала кульмінації. Я отримала тільки багато питань-гачків, які напевно розкриються в другій частині.
Що ж, про хороше.
Адам та Ванда — неймовірні. Завдяки другому таймлайну, вони класно розкриваються. А їх динаміка неймовірна.
Світобудова 100/10. Тут взагалі немає питань, світ переконливий, цікавий. Дуже багатогранний, в відчувається що він не є лише декорацією для історії.
Вайб також кайф. Я відчувала всім нутром сирість, вологість. Похмурість.
Мова авторська неймовірна, яку я смакувала кожну сторінку.
Дуже сподобалось лінія з імперіями, шахтами. Великими та маленькими людьми.
Загалом, книга виглядає як дуже якісний дебют. А мої причини «чому не дотягнуло» цілком субʼєктивні.
Бажаю велетенського натхнення авторці, і з нетерпінням чекаю другу частину 🌊🩵
October 11, 2026
Пригодницька фантастика, яка позбавила мене сну
«Північ, якої не існує» авторства Наталії Нестерук. ⭐️Оцінка: 9,5/10
Як же це було насичено і жорстоко! Чуючи жанр «пригодницька фантастика» я очікувала щось на кшталт дитячих казок, де сюжет простий і зрозумілий. Вже на 40-й сторінці я зрозуміла, як сильно помилялася.
Захоплююча історія капітана корабля і його давної знайомої з минулого, на яку полює вся країна і яка щиро ненавидить нашого капітана.
У цій книзі нас чекає багато інтриг, зрад, битв, пригод і таємниць. Секрети, які розкриваються під самий кінець, будуть тримати у вашій голові знак питання протягом всього сюжету.
А ще, поки я читала, згадалася фраза, яку кажуть про «Гру престолів»: ні до кого тут не звикай.
Окремо винесу стиль написання авторки, бо я щиро насолоджувалася тими алегоріями та гіперболами, які вплітала пані Нестерук в описи подій. Іноді треба було перечитувати двічі щоб скласти правильну картинку в голові і до кінця зрозуміли сенс.
А ще я тепер трошечки знаюся у професійній термінології моряків. Віддати швартови!
«Північ, якої не існує» авторства Наталії Нестерук. ⭐️Оцінка: 9,5/10
Як же це було насичено і жорстоко! Чуючи жанр «пригодницька фантастика» я очікувала щось на кшталт дитячих казок, де сюжет простий і зрозумілий. Вже на 40-й сторінці я зрозуміла, як сильно помилялася.
Захоплююча історія капітана корабля і його давної знайомої з минулого, на яку полює вся країна і яка щиро ненавидить нашого капітана.
У цій книзі нас чекає багато інтриг, зрад, битв, пригод і таємниць. Секрети, які розкриваються під самий кінець, будуть тримати у вашій голові знак питання протягом всього сюжету.
А ще, поки я читала, згадалася фраза, яку кажуть про «Гру престолів»: ні до кого тут не звикай.
Окремо винесу стиль написання авторки, бо я щиро насолоджувалася тими алегоріями та гіперболами, які вплітала пані Нестерук в описи подій. Іноді треба було перечитувати двічі щоб скласти правильну картинку в голові і до кінця зрозуміли сенс.
А ще я тепер трошечки знаюся у професійній термінології моряків. Віддати швартови!
October 4, 2026
Дуже цікава та захоплююча історія. Прочитавши таке враження ніби сам прожив на тому кораблі з Адамом та його командою.
October 14, 2026
дуже-дуже чекала вихід книжки і нарешті дочитала!!!
стиль письма дуже динамічний, що іноді два речення прочитані не занадто вдумливо - і ти вже загубився в локаціях і персонажах.. тому замість очікуваного читання за одну ніч, розтягувала задоволення на декілька тижнів неспішного читання :) темп не просідав настільки, що в якісь моменти (особливо флешбеків) можливо навіть хотілось послухати думки персонажів і зупинитись, але розумію цей хід, текст дійсно не дає хвильку спочинути (і цим подобається)
за градусом жестяка і жорстокості це "шьогун" клавелла!! кожна смерть відчувалась як у грі престолів - не очікувала я, що авторці так не шкода персонажів хггххп😭 будь ласка, залишіть хоч одного головного персонажа живим😭😭
також хочу відзначити усі назви - від імен до географічних точок!! нарешті у фантастиці назви не наближені до нетфліксу і англійською, а щось таке приємно-слов'янське!! неймовірно цікаво було б послухати як авторка придумувала весь цей всесвіт!!
бачила коментарі, що забагато зносок, і категорично не погоджуюсь!! після нонфіку, де фігурують кораблі, аж видихнула! і в деяких моментах думала "а нащо пояснювати якісь банальні штуки в будові корабля" хехе велика дяка за деталі саме до кораблів і мореплавства!!
щодо оформлення - неймовірно гарна обкладинка, ілюстрації та верстка!! не фанат кольорових зрізів із блискітками (які потім лишаються всюди), але тут навіть надумала порівняння зі снігом на півночі - тому і це рішення здалось вдалим!
з поеми у віршах в кінці після такого кліфхенгеру - взагалі вмерла!! дуже атмосферно і класно!
і найголовніше - персонажі!! прикипаєш до кожного і розумієш мотивацію, хоча, здавалось би, не дуже часто автор залазить їм в голову - але саме з невеличних деталей і прикипаєш до кожного!! мій особистий фаворит - манюсік ренат (молюсь на його зіркове повернення у наступній частині😭🩷)
вітаю авторку з шикарним дебютом!! бажаю творчого натхнення і запалу й на другу частину!! обов'язково чекаємо презентацію і в києві!!
стиль письма дуже динамічний, що іноді два речення прочитані не занадто вдумливо - і ти вже загубився в локаціях і персонажах.. тому замість очікуваного читання за одну ніч, розтягувала задоволення на декілька тижнів неспішного читання :) темп не просідав настільки, що в якісь моменти (особливо флешбеків) можливо навіть хотілось послухати думки персонажів і зупинитись, але розумію цей хід, текст дійсно не дає хвильку спочинути (і цим подобається)
за градусом жестяка і жорстокості це "шьогун" клавелла!! кожна смерть відчувалась як у грі престолів - не очікувала я, що авторці так не шкода персонажів хггххп😭 будь ласка, залишіть хоч одного головного персонажа живим😭😭
також хочу відзначити усі назви - від імен до географічних точок!! нарешті у фантастиці назви не наближені до нетфліксу і англійською, а щось таке приємно-слов'янське!! неймовірно цікаво було б послухати як авторка придумувала весь цей всесвіт!!
бачила коментарі, що забагато зносок, і категорично не погоджуюсь!! після нонфіку, де фігурують кораблі, аж видихнула! і в деяких моментах думала "а нащо пояснювати якісь банальні штуки в будові корабля" хехе велика дяка за деталі саме до кораблів і мореплавства!!
щодо оформлення - неймовірно гарна обкладинка, ілюстрації та верстка!! не фанат кольорових зрізів із блискітками (які потім лишаються всюди), але тут навіть надумала порівняння зі снігом на півночі - тому і це рішення здалось вдалим!
з поеми у віршах в кінці після такого кліфхенгеру - взагалі вмерла!! дуже атмосферно і класно!
і найголовніше - персонажі!! прикипаєш до кожного і розумієш мотивацію, хоча, здавалось би, не дуже часто автор залазить їм в голову - але саме з невеличних деталей і прикипаєш до кожного!! мій особистий фаворит - манюсік ренат (молюсь на його зіркове повернення у наступній частині😭🩷)
вітаю авторку з шикарним дебютом!! бажаю творчого натхнення і запалу й на другу частину!! обов'язково чекаємо презентацію і в києві!!
September 22, 2026
Просто приголомшлива історія. Читала не відриваючись, настільки сильно затягнуло. З нетерпінням чекаю на другу частину!
October 22, 2026
Хороший дебют, оформлення книги дійсно неймовірне!
Але, мабуть, грімдарк - це не мій жанр. Якщо це дійсно грімдарк.
Мені сподобалась атмосфера в книзі. На початку було прям вайбово. З мінусів, не знаю кому як, мені було важко читати текст. Іноді з абзацу на абзац були різькі переходи і я губилася в сценах - хто що робить, де стоїть і т.д. Часто доводилось перечитувати абзаци щоб зрозуміти, що відбувається, бо тексту вловити це було важко. В діалогах теж не очевидно про що там мова. Можливо це так задумано, але часто від того що не розумів контекст, ті діалоги трохи підбішували.
Деяких персонажів таке враження зливали спеціально для драматичності, або ж далі по сюжету вони заважали. Але це моя субєктивна думка. От здалось так при прочитанні.
Флешбеки дуже сподобались, було цікаво читати))
Я бажаю авторці натхнення і не зупинятись на досягнутому.
Але, мабуть, грімдарк - це не мій жанр. Якщо це дійсно грімдарк.
Мені сподобалась атмосфера в книзі. На початку було прям вайбово. З мінусів, не знаю кому як, мені було важко читати текст. Іноді з абзацу на абзац були різькі переходи і я губилася в сценах - хто що робить, де стоїть і т.д. Часто доводилось перечитувати абзаци щоб зрозуміти, що відбувається, бо тексту вловити це було важко. В діалогах теж не очевидно про що там мова. Можливо це так задумано, але часто від того що не розумів контекст, ті діалоги трохи підбішували.
Деяких персонажів таке враження зливали спеціально для драматичності, або ж далі по сюжету вони заважали. Але це моя субєктивна думка. От здалось так при прочитанні.
Флешбеки дуже сподобались, було цікаво читати))
Я бажаю авторці натхнення і не зупинятись на досягнутому.
October 18, 2026
Сама ідея - неймовірно чудова😍але такий обтяжений текст, із таким скрипом читалась книга, що інколи я просто відкладала читання🤪 у мене залишилось багато питань до історії. І я, навіть після 400 сторінок тексту, маю тільки примарне уявлення навіщо героям Північ🤌🏻 ну тобто - я до кінця не розумію «що хотів сказати автор», яка ціль цієї історії??? це якось неправильно як на мене🫣
October 10, 2026
Все продумано - сюжет,оформлення,список музики для читання,карта на форзаці,на якій можна відслідковувати події. Я ще не закінчила,але мені дуже подобається.
Did Not Finish
October 18, 2026Наче й цікаво було б прочитати, та не змогла: наче всі речення і всі слова в них задом наперед. І сенси шматками. Якось все плутається і скаче. Зайві подробиці, репліки "для атмосфери", але це не кіно, а текст, і ці ремарки збивають. Редактор би поправив, але я вже знаю на власному досвіді, що в цьому видавництві цього не дочекаєшся.
October 29, 2026
Забирайте всі мої 100 сердечок із 10. 🔥
Мені не хотілося дочитувати цю книгу!!!
Я не хотіла розставатися з цими персонажами і їхньою історією. Не хотіла!
Я не думала, що мене так затягне «морська пригода».
Але чомусь ще з самого початку мала чуйку щодо цієї книги.
Можна я скажу, що тут прекрасно все?
Бо для мене саме так і було. Хочете вірте, хочете ні
Свої емоції я залишила в каруселі.
І якщо колись хтось скаже щось погане про цю книгу... що ж, я буду викликати на дуель
Ви потрапите у вир подій, де буде все: радість, сльози, хвилювання, сміх, жарти, сум, пристрасть … ох блін ! Ну яка вона 🤌🏻
З нетерпінням чекаю 2 частину
Мені не хотілося дочитувати цю книгу!!!
Я не хотіла розставатися з цими персонажами і їхньою історією. Не хотіла!
Я не думала, що мене так затягне «морська пригода».
Але чомусь ще з самого початку мала чуйку щодо цієї книги.
Можна я скажу, що тут прекрасно все?
Бо для мене саме так і було. Хочете вірте, хочете ні
Свої емоції я залишила в каруселі.
І якщо колись хтось скаже щось погане про цю книгу... що ж, я буду викликати на дуель
Ви потрапите у вир подій, де буде все: радість, сльози, хвилювання, сміх, жарти, сум, пристрасть … ох блін ! Ну яка вона 🤌🏻
З нетерпінням чекаю 2 частину
October 28, 2026
Непогано, дуже непогано. Хочу прочитати другу частину, коли вона вийде, сподіваюсь на розкриття всіх нерозкритих таємниць. Цей світ такий жорстокий, тож хепіенду, мабуть, не буде.
Displaying 1 - 17 of 17 reviews