What do you think?
Сектор
Це сталося, як завжди, раптово і несподівано – у місті Шевченко оголосили негайну евакуацію у найстисліші терміни. Нікому нічого не пояснивши, людей поспіхом вивозили евакуаційними автобусами, а місто одразу закрили, відгородивши від решти світу колючим дротом і військовими блок-постами.
Усе почалося зі спалаху. Його феномен, причини і те, який насправді він справлятиме вплив на реальність, звісно ж, не прокоментували – про це не прийнято говорити, а тих, хто надмірно цікавився питанням Сектору, змусили замовчати. Тепер місто Шевченко – чорна діра на мапі. Туди не ходять, там пустка, пропаща територія, заборонена зона. Та все одно долинають чутки про моторошні химерні дива і непояснювані речі, що здатні позбавити розуму кожного, хто, попри заборону, спробує туди потрапити. Офіційно у Шевченкові нікого немає, але дрижить асфальт, щось рухається на покинутих дорогах, клубочиться у порожніх вікнах мертвих будинків, а в тіні до часу невидимої катастрофи прокинулося те, чого не мало бути у цій реальності.
Кажуть, зона Сектору розширюється – повільно, майже непомітно, але невпинно і незворотно. Кажуть, що колись усе може стати Сектором. Але, найімовірніше, це просто чутки…
Усе почалося зі спалаху. Його феномен, причини і те, який насправді він справлятиме вплив на реальність, звісно ж, не прокоментували – про це не прийнято говорити, а тих, хто надмірно цікавився питанням Сектору, змусили замовчати. Тепер місто Шевченко – чорна діра на мапі. Туди не ходять, там пустка, пропаща територія, заборонена зона. Та все одно долинають чутки про моторошні химерні дива і непояснювані речі, що здатні позбавити розуму кожного, хто, попри заборону, спробує туди потрапити. Офіційно у Шевченкові нікого немає, але дрижить асфальт, щось рухається на покинутих дорогах, клубочиться у порожніх вікнах мертвих будинків, а в тіні до часу невидимої катастрофи прокинулося те, чого не мало бути у цій реальності.
Кажуть, зона Сектору розширюється – повільно, майже непомітно, але невпинно і незворотно. Кажуть, що колись усе може стати Сектором. Але, найімовірніше, це просто чутки…
388 pages, Hardcover
Published January 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
July 5, 2026
Книжковий клуб "Маєш рацію, але..." обговорював сьогодні "Сектор" Юрія Гадзинського і книжка отримала від нас 2,3 з 5.
▫️ Книга написана давно, російською і явно заточувалася під нескінчену графоманську серію "Сталкер", якщо хтось ще пам'ятає той "феномен" нульових.
▫️ Мінімум оригінальних ідей, до смішного величезна купа запозичень з гри (я тут не спец, тому довелося залучати експерта — сина однієї з панянок, який поепізодно розказав, що і як далі буде). В якості Головного Зла читати в 2026-му про Страшні й Жадні Американські Корпорації™ і Злобне НАТО™ як мінімум смішно, як максимум сильно смішно.
▫️ Що дає уточнення про "дівчину-єврейку" в контексті України двутисячітридцятих ніхто не зрозумів, чому в словака спогад про щасливе дитинство включає запашний бабусин борщ — теж (а куди словацька кухня проїбалася?).
▫️ Чому в 2030-х в Україні досі в побуті слово "іномарка" (відчуваєте, та, запашок нафталину?), а в фраза "скандал дійшов АЖ до Ютуба" викликає іспанський сором.
▫️ На моменті, що кровью одного середньостатистичного мужика можна заповнити ванну до країв, ржали навіть мої коти і песик пані Кароліни.
❎ Багато квестів — мало сенсу. З найяскравіших цитат зустрічі:
▫️ Книга написана давно, російською і явно заточувалася під нескінчену графоманську серію "Сталкер", якщо хтось ще пам'ятає той "феномен" нульових.
▫️ Мінімум оригінальних ідей, до смішного величезна купа запозичень з гри (я тут не спец, тому довелося залучати експерта — сина однієї з панянок, який поепізодно розказав, що і як далі буде). В якості Головного Зла читати в 2026-му про Страшні й Жадні Американські Корпорації™ і Злобне НАТО™ як мінімум смішно, як максимум сильно смішно.
▫️ Що дає уточнення про "дівчину-єврейку" в контексті України двутисячітридцятих ніхто не зрозумів, чому в словака спогад про щасливе дитинство включає запашний бабусин борщ — теж (а куди словацька кухня проїбалася?).
▫️ Чому в 2030-х в Україні досі в побуті слово "іномарка" (відчуваєте, та, запашок нафталину?), а в фраза "скандал дійшов АЖ до Ютуба" викликає іспанський сором.
▫️ На моменті, що кровью одного середньостатистичного мужика можна заповнити ванну до країв, ржали навіть мої коти і песик пані Кароліни.
❎ Багато квестів — мало сенсу. З найяскравіших цитат зустрічі:
цей неоціненний досвід прочитання я ще довго не зможу оцінити
як в одному реченні опинилися Гадзінський і Воннегут?
June 25, 2026
4,5/5
Не буду прибіднятися, що нічого не очікувала від цієї книги. Звісно ж, очікувала.
Зацікавила анотація + це роман у оповіданнях, дуже люблю цей формат і вважаю таким, що заслуговує на більшу поширеність + Видавництво Жупанського, люблю його, особливо серію ад ноктум. Тому я дуже чекала цей роман і мені дуже кортіло, щоб все у нас склалося.
І таки так.
Так, "Сектор" дуже скидається на фанфік по Сталкеру. Так, там є певна шорсткість і навіть тріііішечки відчуття невідшлифованості. Так, огріхи редагування також зустрічаються, особливо дратували недоцільні "стрибки" часу у тексті.
Але - то якраз той випадок, коли прискіпуватися не хочеться і ніщо з вказаного не спаплюжило мені задоволення від цієї історії.
По-перше, дійсно жвава розповідь, хороший такий пейдж тернер, який дісно захоплює та розважає. Це важлива деталь для горору - "Сектор" справді горор, із такою науково-фантастичною обгорткою, як, приміром, Резидент. До речі, хоч я і згадала вище Сталкера, вайб у "Сектора" для мене саме резидентівський, це супер.
По-друге, тут є дійсно класні, моторошні епізоди. Власне, що я мала на увазі, коли казала про пейдж тернер - зазвичай "швидкі" горори часто грішать браком атмосфери, перетворюючись скоріше на бойовики. З "Сектором" такого, хвала ктулху, не сталося. Він непогано балансує, приділяючи уваги і динаміці, і атмосферності, і таємничості.
По-третє, так, це дійсно розповідь-пазл, чого я і очікую від такого формату. Коли історія збирається докупи через окремі епізоди, події, навіть натяки. Це надзвичайно виграшний формат для горору, дозволяє і перемикнути увагу читача, і різноманітнити прийоми, і ввести більше персонажів без остраху в них заплутатися самому і заплутати читача, і навіть зробити такий собі жанровий печворк в межах одного твору, і напустити туману там де треба. І всі ці переваги автор використав на повну.
По-четверте - вперше за тривалий час я оновлю поличку із своїми улюбленими горорами, це чогось да вартує. Тому що "Сектор" написаний для таких як я, хто дуже любить горори. І в мене склалося враження, що автор їх теж любить, і читати і писати. Тому що я чесно не знаю, як "Сектор" прийдеться читачеві, для якого горор не є улюбленим жанром. Але для тих, в кого це так - він точно вартий уваги.
Зрештою, тільки це і має значення.
Не буду прибіднятися, що нічого не очікувала від цієї книги. Звісно ж, очікувала.
Зацікавила анотація + це роман у оповіданнях, дуже люблю цей формат і вважаю таким, що заслуговує на більшу поширеність + Видавництво Жупанського, люблю його, особливо серію ад ноктум. Тому я дуже чекала цей роман і мені дуже кортіло, щоб все у нас склалося.
І таки так.
Так, "Сектор" дуже скидається на фанфік по Сталкеру. Так, там є певна шорсткість і навіть тріііішечки відчуття невідшлифованості. Так, огріхи редагування також зустрічаються, особливо дратували недоцільні "стрибки" часу у тексті.
Але - то якраз той випадок, коли прискіпуватися не хочеться і ніщо з вказаного не спаплюжило мені задоволення від цієї історії.
По-перше, дійсно жвава розповідь, хороший такий пейдж тернер, який дісно захоплює та розважає. Це важлива деталь для горору - "Сектор" справді горор, із такою науково-фантастичною обгорткою, як, приміром, Резидент. До речі, хоч я і згадала вище Сталкера, вайб у "Сектора" для мене саме резидентівський, це супер.
По-друге, тут є дійсно класні, моторошні епізоди. Власне, що я мала на увазі, коли казала про пейдж тернер - зазвичай "швидкі" горори часто грішать браком атмосфери, перетворюючись скоріше на бойовики. З "Сектором" такого, хвала ктулху, не сталося. Він непогано балансує, приділяючи уваги і динаміці, і атмосферності, і таємничості.
По-третє, так, це дійсно розповідь-пазл, чого я і очікую від такого формату. Коли історія збирається докупи через окремі епізоди, події, навіть натяки. Це надзвичайно виграшний формат для горору, дозволяє і перемикнути увагу читача, і різноманітнити прийоми, і ввести більше персонажів без остраху в них заплутатися самому і заплутати читача, і навіть зробити такий собі жанровий печворк в межах одного твору, і напустити туману там де треба. І всі ці переваги автор використав на повну.
По-четверте - вперше за тривалий час я оновлю поличку із своїми улюбленими горорами, це чогось да вартує. Тому що "Сектор" написаний для таких як я, хто дуже любить горори. І в мене склалося враження, що автор їх теж любить, і читати і писати. Тому що я чесно не знаю, як "Сектор" прийдеться читачеві, для якого горор не є улюбленим жанром. Але для тих, в кого це так - він точно вартий уваги.
Зрештою, тільки це і має значення.
September 18, 2026
Таке відчуття,що половини книги просто немає.
І це дуже сумно,тому що з початку книга мені надзвичайно сподобалась.
Велике питання до редакторів,ну хто називає машину «шісткою»? Ну вже б суржику додали,чи пересадили б героя на ланоса це всеодно не має сильного впливу на сюжет. Те ж саме з фразами в стилі «ну шо ти,відповідаєш?» так теж ніхто не каже,навіщо цей недоречний переклад.
Але це все несуттєво,найбільша проблема в тому,що автор ніби покинув героїв в середині квесту. Ну типу набридло писати і все. Чи як пояснити історію яка нічим не завершилась? І ні,я люблю відкриті фінали,але тут автор залишає героїв просто на рівному місці без жодного пояснення. Фінал останньої історії теж по максимум зіжмаканий. Після прочитання зʼявляється враження,що тебе просто обманули. І це дуже сумно,бо Сектор описаний дуже атмосферно. У автора дійсно виходить налякати до чортиків,але ось цей обман в кінці надзвичайно засмутив
August 12, 2026
З творчістю пана Гадзінського знайома давно за його оповіданнями з ютубу («Страшно цікаво», якщо що). Як на мене, треба було ще трохи більше людей засунути на другий план. Чиста фантазія. Було б не зайве агресивніше довести читача до думки, що то повна тринда для людиськ, які б вони не були, а то якось наче соломки автор підклав, бо Сектор (саме Сектор!) викликає якусь збочену симпатію: віриш, що він буде а от люди чи будуть і в якій якості вони будуть - оце під питанням. От мені особисто хотілось як після ГолокостF щоб в мене була думка «нам - капзда». А тут думка: да, нам - дупа.
July 8, 2026
Цікава книга, не міг відірватися, поки не прочитав. Схоже на серію "Сталкер". Але історія не має закінчення. Схоже автор задумав цілу серію.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews