У книжці «Зло. Розкриття сутності зла у літературі та мистецтві» знаний фінський письменник-філософ Тармо Куннас аналізує прояви зла у художніх і мистецьких творах і наводить переконливі й яскраві докази того, що зло ніяк не може бути однозначним. Зло не лишало байдужими митців і письменників усіх епох – від доби античності до третього тисячоліття, – вабило їх спуститись у незвіданий світ тіней. Воно звикло ховати справжній лик за різними масками: «Квіти зла» Бодлера, «Декамерон» Боккаччо, сцена на сходах у фільмі «Броненосець “Потьомкін”» Сергія Ейзенштейна зображують зло у зовсім несхожі способи. Воно може тихо дрімати під егідою глупоти, слабкої моралі чи інертності. Якщо зазирнути йому у вічі, можна спізнати абсурдну, моторошну, харизматичну й порочну злобу. Тармо Куннасу вдається зірвати зі зла маски та показати його справжню сутність. Завдяки численним цитатам і переказам класичних творів світової літератури, присвяченої різноманітним проявам зла, книжка читається немов пригодницький роман, а оригінальні погляди й ідеї роблять її сучасною й злободенною. Стане у пригоді фахівцям – філософам, історикам, культурологам тощо, а також усім, хто цікавиться модерною гуманітаристикою.
Нині, коли мені дуже не вистачає університетської лектури, такі книги як ця заходять, як вона в суху землю. І ця зайшла, але я поперемінно плювалася, коли згадувався дастаєвскій. Ну немає в мене терпимості до згадок русні навіть у дослідженні про сутність зла, бо хочете прикол? Тут не розглядаються карамазави як злочинці) Герої це люди, яким дають прощення, люди, які чинять випадкове зло, і, моє улюблене, люди, які вчиняють злочини в текстах дастаєвського це ✨жертви✨.
Чи згоріло в мене? Так. Чи шкодую я про прочитання цієї книги? Ні. Це був непоганий діалог з ідеями та поглядами автора: ми багато сперечалися, зіставляти наші культури, ділилися поглядами на літературу та мистецтво загалом. Хотілося б, звісно, щось таке від українських авторів, бо ми як ніхто знайомі із сутністю зла, але й ця книга для початку не найгірша.
Мені було важко читати цю книгу, але не через автора. Річ у тім, що кожен розділ - це розбір якогось літературного твору. Більшість творів я просто не читала)) Попри це, багато цікавих думок почерпнула. Ну і стимул щось прочитати з класиків додатково
Я не знаю, чи це мова автора така, чи такий переклад, але текст незв'язний, важкий для читання. Таке відчуття, що автор постійно перескакує з одної думки на іншу.
Доволі складна для читання книга яка вимагає від читача доволі високого рівня розуміння європейської історії, культури та літератури. Загалом ідея і типологія зла викладена холоднокровно і місцями нагадує аутопсію. Думаю в майбутньому я ще повернусь до цієї книги, але зараз можу рекомендувати її лише підготовленому читачу та спеціалістам. Легкої прогулянки не буде точно