Кожен маленький (чи й не дуже) дослідник хоч раз цікавився тим, що було до нього, якою була земля і все, що його оточує. Герої повісті Сергія Пантюка вирішили не просто про це прочитати, а ще й подивитися.
2045 рік. Людство впритул наблизилося до пізнання найпотаємніших глибин Усесвіту. Per aspera ad astra, так би мовити. Найсвітліші уми, чоловіки й жінки, борознять космічні простори, висаджуються на Місяць, щось на ньому вирощують, досліджують Марс. Люди допетрали, як за 20-30 років покращити собі життя, вирішити екологічні проблеми, ба навіть подолати війни дипломатичним шляхом! Гомосапіенсам більше не потрібна зброя. Вони вивчають світ навколо себе, продукують нові ідеї, використовують виключно інформаційно-комунікаційні засоби навчання, відкинувши товстелезні книжки і важкі рюкзаки. Людський інтелект настільки розвинувся, що навіть діти можуть сісти в часоліт (машину часу) і вирушити в минуле. Завдяки двом допитливим хлопчикам і дівчинці читачі зможуть багато цікавого дізнатися про динозаврів, їхні види, форми, розміри тощо.
Сергій Пантюк позиціонує свою книгу як науково-фантастичну повість, а не фентезі і, як на мене, виправдано. Дія у творі жанру фентезі відбувається у вигаданому світі, герої якого стикаються з надприродними явищами й істотами. У повісті «Вінчі й Едісон» герої вирушають у цілком реальний світ, земний, але в інший історичний час. Істоти, яких вони там зустрічають, теж існували, як довели археологи й палеонтологи. Пантюк не вигадував їх, а просто художньо відтворив надбання науковців. У повісті «Вінчі й Едісон», автор намагався спиратися на наукові досягнення, а не вигадувати фантастичну казочку для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Ця книга стала для нас з восьмирічним сином справжньою знахідкою, адже про неї не так багато відгуків, як про інші книги, які часом просто не можливо пропустити. А про цю книгу дізналися ми завдяки Хрестоматії для 2-го класу, яку читали з сином протягом цього навчального року.
Взагалі Хрестоматія 1-2 (можна знайти на сайті МОН в електронному вигляді) дуже вдала, в ній зібрані вірші та уривки прози сучасних українських письменників. І ми для себе відкрили немало цікавих імен. Ось, в тому числі, і Сергія Пантюка.
Але повернемося до книги. Автор дуже цікаво зміг поєднати технологічне майбутнє людства з прадавніми часами. Книга розповідає про подорож у минуле двох братів - Вінчі й Едісона, та їхньої нової подруги - Фійки. Більше про сюжет розповідати не буду, щоб вам теж було цікаво читати, якщо книга приверне і вашу увагу.
Хочу сказати, що книга написана доволі непросто, автор вигадав цілий новий світ майбутнього зі спеціальною термінологією, з новими, неіснуючими предметами та поняттями. І спочатку треба деякий час, щоб звикнути до цього контексту. Але син, здається, звик навіть швидше за мене. І цей момент був для нього додатковою точкою цікавості: стільки всього нового і захоплюючого. Плюс він любить історії про подорожі в часі: вже декілька разів дивися з татом всі фільми «Назад у майбутнє» та любить всі комікси про Джеронімо Стілтона.
Так що книга йому так сподобалась, що син попросив купити нам її і додому (до цього ми читали бібліотечну книгу). Перший раз книгу читала йому я. До речі, я дуже раджу читати вголос не тільки маленьким дітям, але і школярам, які читають вже самі. Завдяки такому читанню ми можемо обговорювати цікаві або ж незрозумілі речі. Можливо сам наш восьмирічка таку б книгу і не подолав би, була б занадто складною. А після того, як я прочитала йому її вголос, тепер хоче перечитати цю книгу і сам. І хоча зараз в книгарнях «Вінчі й Едісона» немає, я написала автору і тепер маємо вдома підписаний особисто для сина примірник.