Софія Русова — одна з найвизначніших, але водночас недооцінених постатей українського національного відродження. Народившись у родині зі шведським і французьким корінням, вона присвятила своє життя розвитку української освіти, культури та боротьбі за державність.
У своїх «Споминах» Русова розповідає про власний шлях від засновниці першого україномовного дитячого садка в Києві до членкині Центральної Ради та діячки Української революції 1917–1921 років. Це захоплива історія про мужність, відданість ідеалам та незламність перед переслідуваннями, арештами й випробуваннями.
Перевидання відтворює текст зі збереженням авторської орфографії та пунктуації, дозволяючи читачам максимально наблизитися до голосу самої Софії Русової.
«Спомини» Софії Русової (Ліндфорс) — це багатогранна історія України другої половини ХІХ – третини ХХ століття. Вона жила за Російської імперії, УНР, Гетьманату, ЗУНР і зрештою емігрувала за кордон. Фактично Русова описала своє життя від самого дитинства до останніх років.
Тут і роздуми про національне виховання дітей, і формування українського національного руху, і спогади про зустрічі з багатьма діячами культури і освіти, і опис діяльностей різноманітних партій і спілок, і переживання щодо політичних змін в країні, і розповіді про пережиті арешти, постійні поїздки по Україні й закордонних містах.
Ось лише декілька знайомих Русової, описаних в книзі: Олена Пчілка, Старицька-Черняхівська, Драгоманов, Грушевський, Грінченко, Чикаленко, Кропивницький, Старицький, Щербакіський, Стеценко, Петлюра і багато інших.
Цікаво було читати про українські міста і села: Чернігівщина, Київщина, Львівщина, Одещина, Полтавщина, Харківщина, Херсонщина, і навіть та її частина, яка нині окупована Росією.
Не кожна сторінка книги читається захопливо і легко, трапляються детальні описи в щоденниковому стилі з великою кількістю маловідомих імен. Але це все-таки хороший документ свого часу.