Пірополітика. Вогонь і політичне

by Michael Marder, Богдан Передрій (Translator)

Від спалених на вогнищах інквізиції книг і єретиків до самоспалень на протестах, від глобального спалювання нафти до запальних політичних промов, від революційних іскор, здатних розпалити дух пригноблених, до вибухів автомобілів на Близькому Сході — вогонь є невіддільним елементом політичного життя людства. У книзі «Пірополітика» Майкл Мардер створює семантико-дискурсивне поле, насичене буквальними й метафоричними згадками та використаннями вогню, полум’я, іскор, самоспалень, спалювань та підпалів у політичній теорії та практиці.

Спираючись на класичну політичну теорію, літературу, теологію, сучасну філософію та аналіз актуальних подій, Мардер показує, що геополітика — політика Землі — завжди мала нестабільний, водночас тіньовий і сліпучий зворотний бік, а саме пірополітику — політику вогню. Оскільки цей прихований двійник геополітики дедалі більше визначає правила гри сучасного світу, життєво важливо навчитися розмовляти його мовою, розпізнавати його прояви та прогнозувати напрямок, у якому рухається наш світ, який палає.

Це видання доповнене передмовою Славоя Жижека та трьома новими розділами.

Genres: Philosophy

320 pages, Paperback

First published December 12, 2014

About the author

Michael Marder is IKERBASQUE Research Professor of Philosophy at the University of the Basque Country (UPV-EHU), Vitoria-Gasteiz, Spain. An author of seven books and over 100 articles, he is a specialist in phenomenology, political thought, and environmental philosophy.

Reviews

[ali]

Виходить, що світ є всим, що палає)

Особисто в мені найбільшу цікавість розпалила друга половина: політична кухня і плинний перехід до літератури. А взагалі, це одна з тих книг, що на додачу до змісту приємна формою.
Читала не в самих зручних обставинах й доволі повільно, але по-іншому і не змогла б.
Якийсь відгомін з прочитаного у Кьовечеша став у пригоді й прикипала оком до того, як вплетені в текст розповсюджені вислови-метафори [вогню].
Наприкінці, коли лишаються прах і попіл, постає тривожне питання, яке, втім, цікаво виведене саме з цитати Рабі Моше-Лейба.
Вогні розпалюють, ті жевріють, поглинаючи, й перетворюючи собою й себе в прах, але іноді здається, що світ навколо поглинуло полум'я і водночас сиплеться зола: на мою думку, ми усі свідки і свідки свідків все нових і нових спалахів посеред життя.
Вогонь не бачить меж, але пірополітика як термін у своїй назві вже уможливлює метафоризацію, у такий спосіб створюючи рамки й надаючи можливість схопитись за образ і його відбиток у тому, як людина говорить, мислить і робить.
По-особливому актуально на фоні сьогоднішніх подій.