Межі дозволеного

by Дарина Соль

Про те, що усе довкола нас — тлінне, я добре вивчила ще у девʼять. Саме це сказав чоловік, одягнений у дивну вишневу накидку, коли моя мама лежала у труні. Вже пізніше я збагнула, що це був священник. Але тоді мені просто хотілось, щоб мама припинила усе і сказала, що це — дурний жарт.
Вона не жартувала.
Її не стало у квітні. У віці тридцяти семи років. По собі вона залишила дев’ятирічну мене і золотий ланцюжок з підвіскою у вигляді янголятка.
Я памʼятаю, як плакала, коли мене вивели із квартири, в якій ми жили, але не памʼятаю нічого ані до, ані ще довго після. Навіть облич людей, які це робили.
Але я памʼятаю, як він обійняв мене на прощання і сказав, що ми ніколи не розлучимось. Що наша дружба все здолає і я повернусь.
Він збрехав.
А брехунів пробачати не можна.

Hardcover

Published August 30, 2026

Reviews

[ALINA HREDZHUK]

Минуле нагадує про себе трагічними подіями: смерть матері й потрапляння до дитячого будинку. Дитина, яку немає кому захистити, пожаліти чи пригорнути. Боротьба за місце під сонцем гартувала й навчила давати відсіч, але не змогла позбавити доброти, людяності, надії та прагнення йти до мрії.
Сьогодення майорить на горизонті: тепер Ніка — студентка педагогічного.
Звичний похід за кавою сповнений сюрпризів — новий бариста зі знайомими рисами обличчя. І виникає розуміння: це Макс — приятель із дитинства, який тепер вивчає архітектуру та шукає власний шлях попри владне ставлення батька й відсутність підтримки.
Одна зустріч, яка змінює все. Герої вчаться довіряти одне одному, спілкуватися й поступово відкриватися емоційно та фізично; бунтувати проти обставин, ділитися таємницями, зближуватися й повільними кроками йти до своєї мети — але вже не поодинці, а разом.
Наскільки ж цінна тут тема дружби! Макар, Ілля, Ліза — це та підтримка, яка рятувала. Дружні діалоги з гумором і чудова згуртованість.
«Межі дозволеного» — легка історія з ароматом кави, навчальних буднів, мерехтінням міста й дружніх посиденьок. З пригодами, морськими хвилями, піщаними слідами та рудим кошеням.
Це романтична розповідь із милими знаками уваги. Вона про те, як кохання буває різним: воно зароджується з невинних дотиків, міцніє під час веселощів і вечорів наодинці, долає складні обставини, ламає стіни й мріє про спільний будинок щастя.

[Veronika]

Книга розповідає історію дівчини Ніки, яка у дев'ять років втратила маму і значну частину свого життя провела в дитячому будинку. Макс — її друг дитинства, з яким вона не бачилася відколи померла мати. Одна випадкова зустріч у кав'ярні, де працює хлопець, змінює все. Герої починають заново пізнавати один одного, а Ніці доводиться долати власні страхи і сумніви на шляху до щирого кохання.
Історія сповнена милих моментів, веселих діалогів та неймовірно затишної атмосфери, де надзвичайно проникливо описано появу почуттів і внутрішні переживання персонажів. Ніка та Макс — звичайні студенти, які постійно намагаються знайти баланс між навчанням, роботою та особистим життям. Не можу не підмітити теми щирої дружби, яка займає значну частину твору: підтримка між Нікою та Лізою, які діляться найпотаємнішими секретами, усіма новиноми та навіть тим, що може бути соромно розповісти комусь іншому, та справжню дружбу Макса з Іллею і Макаром, де за постійними жартами ховається підтримка і готовність завжди прийти на допомогу🥹
Окрім романтики, у книзі розкривається важлива й чутлива тема стосунків із батьками.
Це була та книга, з якою було шкода прощатись, бо настільки звикла до персонажів і прониклась ними.Історія читається надзвичайно легко і постійно думаєш "ще один розділ і точно спати".
Це друга книга аторки, яку я прочитала і однозначно буду читати ще😍

[Alina Zarachna]

Книга про підліткове дорослішання ,кохання, про те , як можуть руйнуватися давно вибудувані межі на шляху до нового життя. Ніка , головна героїня , яка через болючу втрату опинилася у дитбудинку , де на неї чекало багато випробувань , і Макс її сусід в минулому , життя якого теж мало свої таємниці . Двоє людей , яких розділив час знову зустрічаються , між ними роки непорозумінь , образ і меж , за які можливо не варто переступати . Але … у життя свої плани .
Ця книга занурить вас у студентські спогади , а ці діалоги , які мимоволі змусять вас посміхатися це one love . Окремі «зірки» книги це звичайно Ліза та Лео .
Ближче до кінця книги мені було сумно , бо не хотілося щоб вона закінчувалася , просто читаючи , ви настільки занурюєтеся у це життя де все таке знайоме , що вам хотітиметься читати ще і ще .

[Svitlana Khalolii]

4,5 ⭐️

Ох, уміє Дарина Соль починати свої романи 👌.
Кожного разу, читаючи перше речення, вже розумію, що з книгою я проведу прекрасний час 😁.

Це вдруге мені пощастило стати ARC-читачкою книги авторки, і вдруге історія мені сподобалася. Напевно я знайшла для себе ще одну авторку сучукрліту, книги якої буду читати автоматично ☺️.

Ніка після важкого робочого дня, як завжди, залітає в сусіднє кафе, де має підзаправитися кавою, або вона за себе не ручається 🤭.
Але замість звичної одногрупниці в ролі баристи, Ніка бачить привида з минулого.
Макса вона бачила останній раз, коли вони були дітьми, а тепер перед нею красивий молодий чоловік, який в першу ж секунду збурив в серці дівчини давно забуті почуття, а ще відкрив дитячі травми, які вона так довго загоювала, і які все одно періодично кровоточать.

Ніка була готова тікати і більше ніколи не бачити Макса знову, але хлопець зробить усе, щоб відновити їхню дружбу, і розпочати новий розділ в їхніх стосунках.

Це студентський роман, в якому буде багато гумору, трішки печалі, трішки сліз, спайсі сцени 😏, боротьба за кота 😸, неймовірна дружба, підтримка та кохання, заради якого хочеться жити це складне життя.

Спочатку книга була така смішна, що я думала, що це ромком. Але все таки тут підняті досить важкі теми, тому це більше соціальний роман, наповнений гумором та коханням.

Від «замість епілогу» у мене сироти виступили на шкірі, а сльози на очах. Було б так класно почитати більше постів від Опівнічниці 🥹.

Події в книзі починаються влітку і плавно перетікають в осінь, коли персонажі починають своє навчання в університетах.
Тому придивіться до цієї історії для вересневого читання 🤗.

[s.a.v]

📖 Книга: Межі дозволеного
✍️ Авторка: Дарина Соль
💌 Серія: одиночна
⭐ Оцінка: 4/5

Сюжет: коли Ніка була ще зовсім маленькою, її життя назавжди змінила страшна трагедія - померла її мама. Після цього дівчина певний час провела в інтернаті, а тепер уже доросла Ніка живе самостійно й намагається будувати власне життя. Одного дня в кав’ярні вона зустрічає хлопця, з яким дружила в дитинстві. Зустріч після стількох років пробуджує давно забуті почуття, і колишня дружба поступово переростає в щось більше.

Тропи:
🩷 студенти;
🩷 друзі у дитинстві;
🩷 зустріч через роки;
🩷 повільне горіння;
🩷 розповідь від двох осіб.

Мої враження: о, мені прям дуже сподобалася ця книга. Вона така ніжна, чуттєва, у ній дуже багато милих моментів, які я читала з посмішкою тому, що мені сподобалися герої, і мені прям було цікаво читати про їхній життєвий шлях, їхні стосунки та про те, як вони ніби заново знайомилися один з одним і пізнавали одне одного.
Ну от ця книга просто неймовірна! Вона така затишна, мила, ніжна, чуттєва. А ці головні герої - такі бубочки, що їх хотілося просто потіскати.
Тут також дуже класна компанія друзів наших головних героїв. Вони веселі, смішні, разом подорожують, відпочивають і підтримують одне одного. Тобто тут багато не лише любовної історії, а й справжньої дружби, і мені це дуже сподобалося.
Також тут є дуже класний кіт Лео. Взагалі люблю, коли в книгах згадуються тварини, особливо коли автори так класно їх описують. І тут це теж було дуже мило, мені прям сподобалося.
Я із задоволенням поринула в нову історію авторки й абсолютно не розчарувалася в тому, що прочитала.
Тому щиро рекомендую цю книгу, якщо хочеться чогось затишного, милого, ніжного та чуттєвого, з романтикою, дружбою і героями-бубочками.

[Дарина Химченко]

Ця книга повернула мене спогадами в студентські роки та викликала ностальгію -є в ній щось затишне, миле, емоційно комфортне. Тепла історія, яка розблокувала купу приємних спогадів.

Дуже легко написано, душевно. Це історія про дружбу, доброту та перше кохання, про те як важливо відпускати образи, залишаючи їх в минулому.

Мені сподобалися головні герої. Вони милі, комфортні, від них прям віє світлою енергетикою.

Навіть попри те, що головна героїня росла в інтернаті- вона не втратила людяності, залишилася дуже доброю.
А головний герой взагалі зелений прапорець- чуйний, ніжний дуже турботливий.

І, взагалі, вся атмосфера книги як "солодка вата".
Якщо любите троп "повільне горіння", то ця книга вам точно сподобається.