"Нічия триває лише мить" - це животрепетна історія про моральний вибір, душевний біль, щемкий та неосяжний, та про весняне сонце, яке світить, як посмішка Бузі, світить навіть у гетто.
Хлопчина Ізя грає у шахи із комендантом гетто Шогером. Ставка в грі - життя. Життя Ізі або життя усіх дітей гетто. Щоб врятувати всіх - треба звести гру в нічию - а це майже неможливо. На тлі гри розгортається трагічна історія сім'ї Ліпманів - батька Авраама та п'яти братів та сестер Ізі.
Це дуже гірка книга, але при цьому і дуже світла. Герої так добре прописані, що здається, це все сталося щойно, у цій кімнаті. А після прочитання ця історія не відпускає, ти носиш її у собі, поки це відчуття не стає частиною тебе. Я рідко таке кажу, але цей твір - геніальний. І обов'язковий до прочитання.