Сухі кістки

by Віталій Дуленко, Ксенія Домахіна (Illustrator)

1770 рік. Віддалене гірське поселення потерпає від затяжної посухи, що знищує врожай, і моровиці, яка щодня забирає життя.

Та справжній жах починається, коли на околиці знаходять понівечене тіло. Страх розколює село: діти повстають проти батьків, сусіди стають ворогами, а підозра падає на всіх — навіть на мертвих. На зміну молитвам приходять прадавні звичаї, а громада перетворюється на охочий до розправи натовп.

І хтозна, що страшніше — потойбічне зло, про яке досі боялись і згадувати, чи звичайні люди, доведені до межі.

Genres: Horror

384 pages, Hardcover

First published August 1, 2026

Reviews

[Temzdra · Rating 5 out of 5]

Шановне панство, це вже український хоррор!
Хто б міг знати, що мене в цій книзі очікувала ненависть, підлість, зневіра, брехня, святотатство та містика? Скільки літрів крові пролилося під час дійства. Смачно до останнього літери. Дякую за різні емоції та відчуття)

[Alla Komarova · Rating 4 out of 5]

Старе добре ультранасилля™

👻 Ця книга не намагається бути чимось більше, аніж гарний горор із ожилими мертвяками, задавненими кривавими секретами, традиційною "добросусідською" хтонню ну дуже малого села та вічним як світ бажанням людей спочатку вирішити все через офіс простих рішень, а потім вважати тих, хто розумніше — втіленим злом.

☠️ Лікар опиняється в забитому прикарпатському селі десь обабіч основних торговельних шляхів саме тоді, коли там починає збирати свою жатву моровиця (яку він безпомилково визначає як чуму, з-за чого в мене на початку книги сильно підгорало — ну бо звідти їй узятися БЕЗ активного людського трафіку-то?).

🍄‍🟫 Він пропонує війту закрити село на карантин, але в того свої інтереси на ярмарок, що ось-ось має відбутися, і закриті дороги йому ну взагалі поперек мошни! До того ж, він має свої інтереси в аспекті "як наїбати вище територіальне начальство". Ситуація ускладнюється наявністю в війта чванливо-амбітного сина-опездола із відвертими садистичними нахилами, який теж не без бажання зайняти місце батька в харчовому ланцюжку історії.

🐈‍⬛ Лікаря, звісно, шлють у відомому напрямку, люди продовжують обично вмирати по хатах, в лісі знаходять випитого (обезкровленого) оленя, а потім й чоловіка, якого теж не по голівці погладили, а трішки пожували, вигризли серце і виплюнули.

🐈‍⬛ Фракція попа за підтримки напрочЬ йобнутої баби із повним православієм головного мозку оголошує полювання на упирів, бо яка там нафік чума? Це ж упирі, натурально. Провідником в цьому нелегкому завданні стає ще один прибацаний житель села — 10-річний хлопчик, якого — звісно же! — пиздить батько, але тільки коли п'яний. Але п'яний він завжди, упс.

🧶 На фоні всього цього буквально пара здорових людей намагається жити своє життя, можливо навіть знайти кохання, ну або хоча б сподівається, що їм не стануть лазити у постіль (ага, щаз!)

✏️ Дуже класно передана атмосфера божевілля, яке полонить людей, спочатку повільно, а потім, як пожежа, охоплюючи все більше й більше раніше здавалося б адекватних. Правдоподібно, на жаль.

💀 Я, звісно, трішки посміхнулася, коли вловлювала то вайби "Під куполом", то дуже старих вампірських історій, коли треба було лише дочекатися третіх півнів і будеш врятований, то фінальної битви з білими ходоками, коли половина всього вирішувалася не на полі бою, а у примарному світі марень дитини. Але в цілому мені зайшло.

❎ Так, я шипіла у таємних чатиках на початку, коли то чуму знайшли фіг-зна-де серед майже гір, то в селянина картопляне лушпиння по підлозі валяється — еммм, в 1790? в бідній хаті? — але потім припинила сприймати це як історичний горор, а чисто собі фаново-упиревий і все пішло набагато простіше. Так, я бачу й інші деякі не надто причесані лінії, але, але.

🖇 Мені сподобалися персонажі — всі живі, особливо притрушені, прям як з сусідів списувалися. Я зацінила, що автор не щадить героїв — треба спалити заживо, знач встав і пішов горіти. Дуже ржала у фіналі, але не стану розповідати, чому.

✅ Коротше, #Дафа_радить у якості розвантажувального контенту, читається прям дуже легко, а про людей із збідненим словниковим запасом потурбувалися наявністю приміток. Тож, навіть гуглить не доведеться 💀

[Hanna Norova · Rating 4.5 out of 5]

Залетіло як в суху землю🤌🏻

Я б ніколи не звернула увагу на цю книгу, якби не хороші відгуки від людей, які зазвичай доволі критично оцінюють книги. Бо попередні книги автора ті ж самі люди оцінили не дуже добре☺️ І ось ми тут📕

Це реально дуже крутий горор. Маленьке село в їбенях починає потерпати від чуми (1770 рік) і навали упирів. Та справжні жахи починаються тоді, коли населення поплавило настільки, що вони обирають творити таку дичину, від якої волосся дибки🤯 І це мені сподобалося найбільше🫣 Чудово показаний зріз суспільства в ізольованому просторі, з якого не втекти. Велика кількість персонажів, кожен зі своїми скелетами у шафі, що додає окремі сюжетні лінії — обожнюю. Персонажі живі, різнобарвні, в них віриш, за когось переживаєш, когось боїшся (там навіть є місцевий диктатор у зародку). Хочу подякувати автору за відсутність мачизму та сексизму. Жінки і діти прописані на рівні чоловічих персонажів, в дечому вони навіть сильніші

Думаю, головна ідея тут не в самому горорі з нечистю, а в тому, що все ж таки найжахливіше створіння — це людина. Я читала і думала про те, що зараз наше суспільство недалеко відійшло від тих часів. Слава богу, що зачасту все це обмежується нападками в соцмережах, а так, мабуть, теж би бралися за вила та смолоскипи😳

Правда, перші сторінки мене дещо розчарували трохи запростим стилем письма і відсутністю атмосфери саме того часу (бо якщо б не рік подій в анотації, то можна було б ці події віднести до будь-якого часу), але далі це з лихвою компесувалось цікавим динамічним розвитком подій. Під кінець аж голова йшла обертом, коли сюжет дійшов кривавого апогею. Дайте ще😁

Книгу раджу всім прихильникам жанру, і не прихильникам теж, якщо любите читати про таємниці маленьких містечок та не боїтеся крові і кишок в сюжеті🤭

Сильно вайбувало мені деякими творами Кінга та серіалом "Тиха нава"😉

[Олександр · Rating 5 out of 5]

Однозначно краще за "Маяк".
Персонажі прописані живо, за якими цікаво спостерігати чи жахатись їхніми діями. Багато перегувалось з "Hex" Томаса Олде, де так само спостерігаєш як здавалось би вчорашні сусіди перетворюються на кровожерливе стадо, яке готове знищити будь-кого без жодного каяття. Це тут більше моторошності викликає за будь-які надприродні елементи.

Не вистарчило певно якогось духу епохи чи місця. Було б це село кінця 17, 19 чи навіть середини 20 століття, в будь-якій іншій країні тогочасної Європи, не змінилось би певно нічого суттєвого окрім декількох побіжних згадок про гайдамак. Хоча можливо це і є село в своїй суті: не змінне крізь віка і простір.

[Rosava Doshchyk · Rating 4 out of 5]

Дочитала "Сухі кістки".

Мало було жителям гірського села, що їх вбивають чума, неврожай та буквально упирі, вони вирішили ще й одне одного повбивати. Бо чом би й ні?

Моторошна атмосфера викручена на максимум.
До кінця вижило небагато.
На бані церкви висіла чиясь голова.

Таке ми схвалюєм.

4.5/5

[Юлія Бернацька · Rating 4 out of 5]

Як на мене, це дуже добре написано, тим не менше мені хотілося, щоб все пошвидше закінчилося. Здається, горрор - це не зовсім моє)

[Saphira]

*планую читати*

[Iryna Boratynska · Rating 4 out of 5]

Почну з того, що краще написано ніж Маяк. Книжку, яку видано в лабораторії я не читала.
Книжка подіями в 1770 року. Зразу скажу історичних подій, як таких тут немає, лише є згадки про гайдамак.
Є хвороба, яка шириться селом, є лікар, який хоче врятувати адекватними способами. Є війт (голова села) який слухається лікаря, але в село чужинців не хоче пускати чи когось повідомляти бо в нього своя вигода. Є священник, який має бути праведним, але не є таким до кінця.
У кожному селі є памʼять або вже як бувальщина про старе до християнства заходи. І саме головне віра, якщо людину переконати, що є нечиста сила, то навіть по при те, що люди вірять в Бога вони починають ревно вірити в нечисть і коли ця нечисть появляється вони зроблять все щоб врятувати свою шкуру

[Daria Senko · Rating 3 out of 5]

Всю книгу відчуття що це вже було.
Перша частина йшла більш драйвово. Так багато питань і так мало відповідей в кінці 🙈

[Melaine · Rating 4 out of 5]

Кайф