Журавлі, віхалка й абрикосова теніска. Рік зі спогадів про прадіда

by Мар’яна Осадчук

Після смерті прадіда Андрія його правнука Олеся знову й знову повертається до спогадів про нього. Запахи, смаки, старі речі й випадкові звуки стають зачіпками, що ведуть її у минуле.

Так із десятків історій, родинних легенд і побутових деталей постає чоловік, який усе життя працював, доглядав сад і пасіку, заварював жасминовий чай для правнуків та вперто знаходив для них козяче молоко. Кожен спогад відкриває нову історію — смішну, щемку, часом болючу, а часом зовсім буденну.

Жасминовий чай, крем «Арко», старі фотографії, пісні біля ставка, сімейні застілля, радощі, образи й давні сварки — усе це складається в історію кількох поколінь однієї родини. Історію, яка не закінчується, поки є кому її пам’ятати й переповідати.

Paperback

Published August 1, 2026

About the author

Сучасна українська письменниця, креативна копірайтерка, авторка роману «Журавлі, віхалка й абрикосова теніска». Майже 10 років Мар’яна писала для українського бізнесу, соціальних і культурних проєктів, а зараз створює рекламу для міжнародних брендів. Роботу над першим романом розпочала у 2021 році, знаходячи натхнення в родинних байках, українських діалектах і ностальгії за дитинством. В особистому блозі ділилася текстами, що згодом допомогли сформувати її авторський стиль. Художня проза Мар’яни побудована на асоціативній пам’яті, де звичайні речі, звуки, смаки та запахи є сховищем людських історій.

Reviews

[Ольга К.]

читати всім

[Marina Kolomiets]

Ця книга повернула мене в дитинство — до спогадів про мого дідуся. Я була дуже дідусевою онучкою, тому в багатьох моментах впізнавала щось своє.

Історія Олесі, яка після смерті прадіда Андрія згадує його через родинні історії та звичайні, на перший погляд, дрібниці. Мені дуже сподобалося, як побудована книжка: спогади розділені на пахощі, смаки, речі та звуки. Бо пам’ять справді пахне і смакує.

Я читала, усміхалася й раз у раз згадувала свого дідуся. А ще впізнавала час свого дитинства — ті самі речі й маленькі моменти, про які давно не думала. Так тепло відпочила з цією книжкою. Написано щемко і дуже щиро.

[Serhii]

Чудова книга, яка залишає цікавий післясмак після прочитання (в позитивному сенсі), змушує замислитися та згадати власне дитинство. Дякую Мар’яні й вітаю з чудовим дебютом!

[Yevheniia Horlach]

«— Я би стільки віддала, щоб на один день — та хоч на часок! — знов отак сісти всім разом...»
Сьогодні я розповім вам про книгу, яка неймовірно сильно відгукнулася в моєму серці. Для мене вона стала книгою-спомином, книгою-ностальгією і, зрештою, книгою безмежної любові. Це «Журавлі, віхалка й абрикосова теніска» Мар'яни Осадчук.

Мої враження
Мої дитячі літні канікули теж минали здебільшого з дідусями та бабусями. Тому через спогади головної героїні Олесі я наче й сама ненадовго повернулася в ті, як виявилося, щасливі дні. Пригадала, як у дитинстві теж їла сирі яйця від домашніх курочок, пила свіже козяче молоко й який неймовірний смак та аромат мав теплий хліб-«цеглинка». Або запах вишневого варення, що булькає в мисці на плиті після того, як ти годинами виймала кісточки з кожної ягідки...

А пам'ятаєте ті звуки? Як у селі весь день чутно то одних, то інших тварин? Або як по радіо грає «Я козачка твоя, я дружина твоя...»? Ох, які ж це теплі спогади!

Взагалі мені протягом усієї книги дуже імпонувала родина головних героїв. Було відчуття, що вони справді близькі й усі один за одного. Та була серед них одна ложка дьогтю - Танюха (хоча вона по суті й не була родичкою). Коли були уривки за її участю - я весь час обурювалася: як усе склалося на її користь і якого життя через неї зазнавав дідусь Андрій у власній домівці! Те, як він, бідненький, жив у своїй кімнатці й боявся вийти чи взяти щось не те, у мене особисто викликало щире співчуття...

Мова та стиль авторки
Сама історія подається через ланцюжок спогадів, якими Олеся ділиться з чоловіком. І що цікаво - ці спогади "оживають" через емоції та чуттєві враження: запахи, смаки, речі, звуки. Саме з таких, на перший погляд, дрібниць і складається цілісний образ родини.
Мова та стиль Мар'яни мені дуже сподобалися. Текст сучасний, тому книга читається легко й швидко.

Висновок
Дочитавши останню сторінку, я зрозуміла, що хочу створити великий сімейний альбом, де будуть фотографії моєї родини від найдавніших часів, які тільки зможу знайти: від прадідусів і прабабусь — аж до сьогодення. Шкода, що вже не записати всі їхні історії, але я хоча б спробую закарбувати пам'ять у фотографіях.

Книга «Журавлі...» викликає і сльози, і усмішку. Вона не ідеалізує минуле, а зберігає пам’ять про людей разом із їхніми недоліками, образами та складними стосунками. Я впевнена, що ця історія обов’язково відгукнеться поколінню міленіалів, чиї літні канікули минали в селах. Та, можливо, не лише їм, а й усім, хто дуже любить своїх дідусів і бабусь.

Я щиро дякую Мар'яні за таку люблячу, крихку й щемку історію, а видавництву — за те, що обирає такі книги й дає змогу відкривати нові талановиті імена!

#книговідгук