Минуле приносить на поріг відділку чергову відтяту голову. Як дам раду з нескінченними справами поліції, коли не можу впоратись із собою? Такою слабкою — бо маю, що втрачати. Тепер я так багато маю, але колись найближчий націлився відібрати це все. І хоча в його грудях б’ється чуже серце, я знаю напевно: цей меч без душі.
Мені здається, що я просто не аудиторія цієї книги. Бо мені важко дуже йшла сама структура речень, діалоги, я не завжди могла відслідкувати логічні звʼязки в них із першого разу... А ще — трохи важко читати, коли оповідь будується від першого лиця.
Сподобалися жарти і загалом почуття гумору авторки. Фінал був дуже милим, моментами неочікуваним, хвилювалася за долю героїв. Але їхня лав сторі шикарна :) Ну, і саме видання дуже гарне!