What do you think?
Rate this book
Шукай стежку з-під гори
У Києві винаймають квартиру дві подруги: ярча Роня полює на нечисть-шкідників, а Дзвінка, родима відьма, в столиці ховається від минулого. Одної ночі гонитва за злиднем заводить Роню та її напарника Костю на Лису гору, і там вони тривожать дещо страшніше за дрібну нечисть.
Коли Костю знаходять мертвим, Дзвінка відсилає Роню в простори — своєрідне потойбіччя, утворене з клаптиків легенд, вигадок і реальних історій з минулого.
Простори хаотичні, непередбачувані, а ще небезпечні. Дзвінка й сама не поверталася туди вже багато років, та задля порятунку подруги наважується вирушити в глиб Лисої гори. Ця подорож нелегка, адже в потойбіччі не видно стежок, а тамтешні мешканці геть не дружні до чужих. Та що як стежки між просторами існують? І щодалі ступаючи ними усвідомлюєш: щось насувається, і це навіть страшніше за мерців, які переслідують Роню.
«Шукай стежку з-під гори» — міфологічне фентезі про вірну дружбу, що рятує, підтримує і допомагає віднайти свою стежку серед непевності, про минуле, що не відпускає і протягує червоні нитки пам’яті у майбутнє.
Коли Костю знаходять мертвим, Дзвінка відсилає Роню в простори — своєрідне потойбіччя, утворене з клаптиків легенд, вигадок і реальних історій з минулого.
Простори хаотичні, непередбачувані, а ще небезпечні. Дзвінка й сама не поверталася туди вже багато років, та задля порятунку подруги наважується вирушити в глиб Лисої гори. Ця подорож нелегка, адже в потойбіччі не видно стежок, а тамтешні мешканці геть не дружні до чужих. Та що як стежки між просторами існують? І щодалі ступаючи ними усвідомлюєш: щось насувається, і це навіть страшніше за мерців, які переслідують Роню.
«Шукай стежку з-під гори» — міфологічне фентезі про вірну дружбу, що рятує, підтримує і допомагає віднайти свою стежку серед непевності, про минуле, що не відпускає і протягує червоні нитки пам’яті у майбутнє.
- GenresFantasy
304 pages, Hardcover
First published September 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
October 14, 2026
Одним із перших і найцікавіших моїх спогадів про Київ є історія зі святкування Геловіну на Лисій горі. Саме тій, де починаються події та пригоди дебютної книги Анастасії Бідонько "Шукай стежку з-під гори".
Це було в ті незапам'ятні часи "золотого віку" життя в Україні (орієнтовно в 2007-2008 роках), коли я ще жив у Кам'янці-Подільському, але вже мав до кого приїхати у столицю в гості, з ким повештатися осіннім містом...
Це зараз я вже облазив та оббігав тамту Лису гору вздовж і впоперек, в тоді вона була для мене таємничою, загадковою та дико атмосферною. Уявіть собі, що вас ведуть якимись заплутаними стежками у темряві, потім через довгий тонель, вздовж якого запалені ліхтарики або вогні, на галявину, де затишно блимає і тріщить ватра, навколо якої тусить помірних розмірів компанія незнайомців, в двоє тіпочків — Богдан Кутєпов та Григорій Вагапов — лабають на баяні та гітарі музику гурту "Вперше чую". Власне, музику цього колективу я часом слухаю і в наші дні. Одним словом, було це доволі атмосферно.
Ще один цікавий спогад пов'язаний з книгою Роджера Желязни "Ніч у самотньому жовтні" — саме її я взяв із собою на військове навчання в Англії, куди, за щасливим збігом обставин та майже випадково потрапив у жовтні-листопаді 2022 року. Ох і красиві там, на Британщині були посадки... Трішки уявити собі краєвиди та атмосферу можна в інстаграмі по фотках такого собі @bobbymac.
Після мене ця книжка пішла по руках десятків інших військових, адже телефони в нас забирали і всі раптово згадали, що вміють читати.
Серед тих, хто любить читати, поширеною є практика посилення ефекту від читання атмосферою (погодою, порою року тощо) навколишнього світу. Так, наприклад вже згадану книгу "Ніч у самотньому жовтні" Желязни часто читають і перечитують напередодні Геловіну, в "Осіннє заціпеніння" Олексія Жупанського гарно лягає на заціпенілий листопадовий вайб.
"Шукай стежку з-під гори" також видалася мені такою книжкою — з потенціалом читання для підсилення осіннього атмосфери. Коли може бути ще "бабине літо", але вже все очевидно і зрозуміло: далі тільки Геловін, осіннє заціпеніння, холод, блекаути, зима, смерть...
Попри те, що кульмінація книги Анастасії Бідонько припадає на Здвиження (змій), коли вся повзуча гадота збирається в одному місці щоби, либонь, змовитися про те, як одного разу остаточно згубити людський рід (щодо українців цього року все для змій складається прям занадто успішно), або ж просто разом сховатися в землю для зимівлі.
Це young adult і тому історія достатньо проста, але це також міське фентезі, дія якого відбувається в Києві, у місцях, які ми знаємо і любимо, хоч й дуже потерпаємо серед них від безперервного терору руснявої нечисті восени 2026 року
У романі "Шукай стежку з-під гори" всякої нечисті та симпатичних міфічних істот теж не бракує. Класно, що це наша міфологія, в відтак у Києві трапляються злидні, хованці (домовики), нічниці, потерчата, щезники, відьми, в також досі мені невідомі ярчуки — чи то перевертні, чи вовкулаки, які заробляють собі на життя, зводячи зі світу злиднів. Ці заробітки доволі небезпечні, бо так можна і шрамів по всьому тілу набути, і пальці втратити...
Головна героїня Роня (повне ім'я Вероніка) потрапляє в нехілий замєс після звичного полювання на злиднів на Лисій горі з напарником (і далеким родичем) Костею. Костя гине, а купа ходячих мерців кидається шукати Роню по всьому Києву і навіть у просторах — такому собі вивороті нашого світу, де живуть міфічні істоти, ворожбит Іва жене самогон, а відьма Дзвінка збирає калину та вишні для магічних трунків, без яких вона приречена...
Попри те, що це підліткова історія, тут вистачає травм головних персонажів та смертей другорядних, нелюди часто є небезпечними, а від згадки про змій у мене просто завжди волосся дибки, відтак, як на мене, "Шукай стежку з-під гори" — ідеальне читання напередодні Геловіну, блекаутів, зими, смерті... (підкресліть собі необхідне).
Це було в ті незапам'ятні часи "золотого віку" життя в Україні (орієнтовно в 2007-2008 роках), коли я ще жив у Кам'янці-Подільському, але вже мав до кого приїхати у столицю в гості, з ким повештатися осіннім містом...
Це зараз я вже облазив та оббігав тамту Лису гору вздовж і впоперек, в тоді вона була для мене таємничою, загадковою та дико атмосферною. Уявіть собі, що вас ведуть якимись заплутаними стежками у темряві, потім через довгий тонель, вздовж якого запалені ліхтарики або вогні, на галявину, де затишно блимає і тріщить ватра, навколо якої тусить помірних розмірів компанія незнайомців, в двоє тіпочків — Богдан Кутєпов та Григорій Вагапов — лабають на баяні та гітарі музику гурту "Вперше чую". Власне, музику цього колективу я часом слухаю і в наші дні. Одним словом, було це доволі атмосферно.
Ще один цікавий спогад пов'язаний з книгою Роджера Желязни "Ніч у самотньому жовтні" — саме її я взяв із собою на військове навчання в Англії, куди, за щасливим збігом обставин та майже випадково потрапив у жовтні-листопаді 2022 року. Ох і красиві там, на Британщині були посадки... Трішки уявити собі краєвиди та атмосферу можна в інстаграмі по фотках такого собі @bobbymac.
Після мене ця книжка пішла по руках десятків інших військових, адже телефони в нас забирали і всі раптово згадали, що вміють читати.
Серед тих, хто любить читати, поширеною є практика посилення ефекту від читання атмосферою (погодою, порою року тощо) навколишнього світу. Так, наприклад вже згадану книгу "Ніч у самотньому жовтні" Желязни часто читають і перечитують напередодні Геловіну, в "Осіннє заціпеніння" Олексія Жупанського гарно лягає на заціпенілий листопадовий вайб.
"Шукай стежку з-під гори" також видалася мені такою книжкою — з потенціалом читання для підсилення осіннього атмосфери. Коли може бути ще "бабине літо", але вже все очевидно і зрозуміло: далі тільки Геловін, осіннє заціпеніння, холод, блекаути, зима, смерть...
Попри те, що кульмінація книги Анастасії Бідонько припадає на Здвиження (змій), коли вся повзуча гадота збирається в одному місці щоби, либонь, змовитися про те, як одного разу остаточно згубити людський рід (щодо українців цього року все для змій складається прям занадто успішно), або ж просто разом сховатися в землю для зимівлі.
Це young adult і тому історія достатньо проста, але це також міське фентезі, дія якого відбувається в Києві, у місцях, які ми знаємо і любимо, хоч й дуже потерпаємо серед них від безперервного терору руснявої нечисті восени 2026 року
У романі "Шукай стежку з-під гори" всякої нечисті та симпатичних міфічних істот теж не бракує. Класно, що це наша міфологія, в відтак у Києві трапляються злидні, хованці (домовики), нічниці, потерчата, щезники, відьми, в також досі мені невідомі ярчуки — чи то перевертні, чи вовкулаки, які заробляють собі на життя, зводячи зі світу злиднів. Ці заробітки доволі небезпечні, бо так можна і шрамів по всьому тілу набути, і пальці втратити...
Головна героїня Роня (повне ім'я Вероніка) потрапляє в нехілий замєс після звичного полювання на злиднів на Лисій горі з напарником (і далеким родичем) Костею. Костя гине, а купа ходячих мерців кидається шукати Роню по всьому Києву і навіть у просторах — такому собі вивороті нашого світу, де живуть міфічні істоти, ворожбит Іва жене самогон, а відьма Дзвінка збирає калину та вишні для магічних трунків, без яких вона приречена...
Попри те, що це підліткова історія, тут вистачає травм головних персонажів та смертей другорядних, нелюди часто є небезпечними, а від згадки про змій у мене просто завжди волосся дибки, відтак, як на мене, "Шукай стежку з-під гори" — ідеальне читання напередодні Геловіну, блекаутів, зими, смерті... (підкресліть собі необхідне).
October 6, 2026
Якщо ви любите фентезі, а особливо міське фентезі, з хорошим гумором, цікавими персонажами та українською міфологією — щиро раджу звернути увагу на «Шукай стежку з-під гори». Для мене це саме той випадок, коли читаєш і думаєш "о, це наше і таке хороше" 🥹
У цій книзі ми маємо двох подруг, які винаймають разом квартиру в Києві: ярчу Роню, яка полює на нечисть, та Дзвінку, родиму відьму, яка ховається від свого минулого. Однієї ночі під час гонитви за злиднями Роня та її напарник потрапляють на Лису гору, і через дурницю (а може, й ні, бо всі мають знати, що після цвинтарів треба мити руки!) Роня втрапляє у неприємну ситуацію — її починають переслідувати мерці.
Більша частина історії відбувається у просторах — такому собі потойбіччі. Вони хаотичні, непередбачувані та ховають у своїх нетрях не надто приязних істот: русалок, потерчат, котів-байкарів. Хоча дружелюбні теж є — наприклад, ворожбит-самогонщик, хєхє. Стежок у просторах немає, тому там легко загубитися. Дзвінка відправляє Роню у свої простори, щоб уберегти її, хоча сама не бувала там уже багато років. Натомість сама Дзвінка разом із Яремою, старшим братом Роні, вирушає углиб Лисої гори, з якої все почалося.
І ось що мені особливо сподобалося: українська міфологія тут не виглядає декорацією. Знайомі нам із казок, легенд та повір’їв істоти просто органічно живуть у цьому світі. Роня, Дзвінка та Ярема зустрічають їх у своїх пригодах, взаємодіють із ними — і все це відчувається максимально природно. Мені взагалі подобається, коли фентезі бере щось знайоме й переосмислює його так, що воно раптом стає живим і сучасним.
А ще тут дуже класний гумор. Взяти хоча б “церковний дрескод” 🤌🏻
Особливо мені сподобалися love-hate стосунки Дзвінки та Яреми — відьми й ярчука, які, здається, можуть одночасно хотіти придушити одне одного і прикрити спину в найнебезпечніший момент. Їхні діалоги — окреме задоволення.
При цьому це не просто легка пригодницька історія про нечисть. Я відчула контраст — книжка читається легко, вона динамічна, смішна й тепла, але водночас ненав'язливо торкається доволі серйозних тем. Передусім — дружби та підтримки. Є тут і тема сім’ї, а ще — минуле, від якого не так просто втекти чи залишити позаду, іноді його доводиться нарешті роздивитися зблизька.
Мабуть, найкраще, що я можу сказати про цю книгу, — після неї мені хочеться читати ще більше українського фентезі. Тут є і знайомі з дитинства образи, і абсолютно нова історія, і гумор, і герої, з якими не хочеться прощатися. Для дебюту — дуже клас. Якщо це тільки початок — мені не терпиться подивитися, якими стежками авторка поведе нас далі! 🥰
✨більше відгуків та всякого читацького в мене на каналі: https://t.me/zakapelok_ann/3713
У цій книзі ми маємо двох подруг, які винаймають разом квартиру в Києві: ярчу Роню, яка полює на нечисть, та Дзвінку, родиму відьму, яка ховається від свого минулого. Однієї ночі під час гонитви за злиднями Роня та її напарник потрапляють на Лису гору, і через дурницю (а може, й ні, бо всі мають знати, що після цвинтарів треба мити руки!) Роня втрапляє у неприємну ситуацію — її починають переслідувати мерці.
Більша частина історії відбувається у просторах — такому собі потойбіччі. Вони хаотичні, непередбачувані та ховають у своїх нетрях не надто приязних істот: русалок, потерчат, котів-байкарів. Хоча дружелюбні теж є — наприклад, ворожбит-самогонщик, хєхє. Стежок у просторах немає, тому там легко загубитися. Дзвінка відправляє Роню у свої простори, щоб уберегти її, хоча сама не бувала там уже багато років. Натомість сама Дзвінка разом із Яремою, старшим братом Роні, вирушає углиб Лисої гори, з якої все почалося.
І ось що мені особливо сподобалося: українська міфологія тут не виглядає декорацією. Знайомі нам із казок, легенд та повір’їв істоти просто органічно живуть у цьому світі. Роня, Дзвінка та Ярема зустрічають їх у своїх пригодах, взаємодіють із ними — і все це відчувається максимально природно. Мені взагалі подобається, коли фентезі бере щось знайоме й переосмислює його так, що воно раптом стає живим і сучасним.
А ще тут дуже класний гумор. Взяти хоча б “церковний дрескод” 🤌🏻
— Гадство, я не взяла спідниці з собою, – продовжила вона.
— Ти? І не взяла? – протягнув Ярема.
— Тішуся, що ти приходиш до тями. Так, не взяла, а мала б. Я давно тут була, і ми дещо поспішали, тож я не подумала про дрескод.
— Який вбіса дрескод? Бо я свій фрак теж удома забув, саме цього разу, як на зло.
— Церковний дрескод. Пам’ятаєш, я казала, що рахмани дуже побожні?...
Особливо мені сподобалися love-hate стосунки Дзвінки та Яреми — відьми й ярчука, які, здається, можуть одночасно хотіти придушити одне одного і прикрити спину в найнебезпечніший момент. Їхні діалоги — окреме задоволення.
Мабуть, лише він любив її, не бажаючи вдосконалити чи витягти якусь користь із сестри. Це була єдина риса, що стримувала Дзвінку не проклясти його на вічний пронос.
При цьому це не просто легка пригодницька історія про нечисть. Я відчула контраст — книжка читається легко, вона динамічна, смішна й тепла, але водночас ненав'язливо торкається доволі серйозних тем. Передусім — дружби та підтримки. Є тут і тема сім’ї, а ще — минуле, від якого не так просто втекти чи залишити позаду, іноді його доводиться нарешті роздивитися зблизька.
Мабуть, найкраще, що я можу сказати про цю книгу, — після неї мені хочеться читати ще більше українського фентезі. Тут є і знайомі з дитинства образи, і абсолютно нова історія, і гумор, і герої, з якими не хочеться прощатися. Для дебюту — дуже клас. Якщо це тільки початок — мені не терпиться подивитися, якими стежками авторка поведе нас далі! 🥰
✨більше відгуків та всякого читацького в мене на каналі: https://t.me/zakapelok_ann/3713
October 7, 2026
4⭐️
Міські фентезі мені загалом подобаються, а якщо це українські міста - то тим більше. Класна янгедалт історія, забракло чуть масштабності, хоч було цікаво за пригодами спостерігати. Все завершилось так, що має бути якесь продовження?! Одна зірочка мінус за те як ярчуки отримують свою силу, не можна так із собаками!
Міські фентезі мені загалом подобаються, а якщо це українські міста - то тим більше. Класна янгедалт історія, забракло чуть масштабності, хоч було цікаво за пригодами спостерігати. Все завершилось так, що має бути якесь продовження?! Одна зірочка мінус за те як ярчуки отримують свою силу, не можна так із собаками!
October 17, 2026
Краса. Дуже канонічна відьма, дуже українська магія й пригоди. Герої мені були дуже симпатичні, зі скелетами в родинних шафах, чудово провела час із книжкою. Роня — моя улюблениця. Те, як чаклують ярчуки, сподобалося капець
September 28, 2026
Класний варіант, якщо вам хочеться відпочити та почитати про щось своє, рідне.
Тут приємні персонажі, за якими цікаво спостерігати, всіляка нечисть (до речі, в кінці книги є невеличкий словничок-підказка щодо різних істот), є загадки минулого та й сьогодення підкидає задачки.
Це легка пригодницька книга. Тут багато міфології і вона органічно вплетена в історію.
Сюжет динамічно рухається і мені відкласти книгу було дуууууже складно, бо хотілося скоріше дізнатися що ж там далі, куди ще нас заведуть простори.
Як на мене, дебют вийшов чудовий. Ще раз вітаю авторку з виходом першої книги і чекаю наступних🫶
Тут приємні персонажі, за якими цікаво спостерігати, всіляка нечисть (до речі, в кінці книги є невеличкий словничок-підказка щодо різних істот), є загадки минулого та й сьогодення підкидає задачки.
Це легка пригодницька книга. Тут багато міфології і вона органічно вплетена в історію.
Сюжет динамічно рухається і мені відкласти книгу було дуууууже складно, бо хотілося скоріше дізнатися що ж там далі, куди ще нас заведуть простори.
Як на мене, дебют вийшов чудовий. Ще раз вітаю авторку з виходом першої книги і чекаю наступних🫶
October 12, 2026
така мені хороша ця книжка!
October 17, 2026
«Шукай стежку з-під гори», Анастасія Бідонько
Розділ за чашечкою кави, потім в дорозі до Києва й назад, у парку, між справами, перед вечерею (і вона відклалась, бо треба дізнатися, чим все закінчиться)... І книжка за день хоп! І прочитана. Давно такого не було, і яке ж це прекрасне відчуття 📖
Мáла головна героїня, ярча Роня, пригодоньку: під час полювання потривожити потойбічні сили. Це так просто не минулося, тож дівчина мусить переховуватися — і робить це у Просторах своєї бесті, відьми Дзвінки. Вони заплутані, та й сама Дзвінка давно там не бувала. Але заради порятунку подруги вона наважується вирушити в подорож на Лису гору, навіть об'єднавшись із заклятим ворогом.
Автоматично зараховані плюси
✨ Поєднання міфічних істот і сетингу в Києві
Це завжди класно, бо досконало знаєш місця, і подумки вписуєш створінь у відому картинку. Я навіть переживала, коли герої їхали в район Видубичів, мовляв, геть клепки не мають! Але потім згадувала, що то було десь 6 років тому й заспокоювалась.
✨ Динаміка історії
Для мене майже не було розділів, коли я могла забути про книжку і займатися справами. Бо чи то просто гачок прямо в кінці розділу, то хтось із героїв втрапляє в халепу. А оскільки лінії оповіді про персонажів паралельні, то читаєш далі й інший бік, який теж із зачіпкою. І так воно то там, то сям тягне до розвʼязки.
✨ Загадка, квест
Хоча світ доволі простий, авторка вміло накидала і заплутала стежок і насипала героям перепон. Причому, не лише фізичних, а й у взаємовідносинах, що точно зіграло історії в плюс по цікавості.
✨ Хімія, лав-хейт і хіхоньки
От є тут парочка персонажів, що про них читаєш, і водночас похрюкуєш і смієшся. Ну такі живі й такі між ними блискавки, а-а-а! Я би ще чогось про них почитала, і бачу, що не одна цього хочу 😋
✨ Ну просто воно своє, рідне
Відьми, домовички, щезники й русалки і ось ця вся компашка української мітології якась супер-комфортна, і під осінній туманний настрій (а мені зараз, ще й серед лісу) — вписалася прекрасно.
Як ви вже зрозуміли, це дуже динамічне пригодницьке міське фентезі, майже весь час для мене — комфортне.
Чому «майже»? Читаючи, зрозумієте. Пані авторка виявилась не мила мілашка по відношенню до декого 🥴
Думаю, що післясмак історії ще зі мною побуде. Та й не тільки зі мною, бо до промоції подружкам, у яких її ще нема лишилося 3,2,...
Розділ за чашечкою кави, потім в дорозі до Києва й назад, у парку, між справами, перед вечерею (і вона відклалась, бо треба дізнатися, чим все закінчиться)... І книжка за день хоп! І прочитана. Давно такого не було, і яке ж це прекрасне відчуття 📖
Мáла головна героїня, ярча Роня, пригодоньку: під час полювання потривожити потойбічні сили. Це так просто не минулося, тож дівчина мусить переховуватися — і робить це у Просторах своєї бесті, відьми Дзвінки. Вони заплутані, та й сама Дзвінка давно там не бувала. Але заради порятунку подруги вона наважується вирушити в подорож на Лису гору, навіть об'єднавшись із заклятим ворогом.
Автоматично зараховані плюси
✨ Поєднання міфічних істот і сетингу в Києві
Це завжди класно, бо досконало знаєш місця, і подумки вписуєш створінь у відому картинку. Я навіть переживала, коли герої їхали в район Видубичів, мовляв, геть клепки не мають! Але потім згадувала, що то було десь 6 років тому й заспокоювалась.
✨ Динаміка історії
Для мене майже не було розділів, коли я могла забути про книжку і займатися справами. Бо чи то просто гачок прямо в кінці розділу, то хтось із героїв втрапляє в халепу. А оскільки лінії оповіді про персонажів паралельні, то читаєш далі й інший бік, який теж із зачіпкою. І так воно то там, то сям тягне до розвʼязки.
✨ Загадка, квест
Хоча світ доволі простий, авторка вміло накидала і заплутала стежок і насипала героям перепон. Причому, не лише фізичних, а й у взаємовідносинах, що точно зіграло історії в плюс по цікавості.
✨ Хімія, лав-хейт і хіхоньки
От є тут парочка персонажів, що про них читаєш, і водночас похрюкуєш і смієшся. Ну такі живі й такі між ними блискавки, а-а-а! Я би ще чогось про них почитала, і бачу, що не одна цього хочу 😋
✨ Ну просто воно своє, рідне
Відьми, домовички, щезники й русалки і ось ця вся компашка української мітології якась супер-комфортна, і під осінній туманний настрій (а мені зараз, ще й серед лісу) — вписалася прекрасно.
Як ви вже зрозуміли, це дуже динамічне пригодницьке міське фентезі, майже весь час для мене — комфортне.
Чому «майже»? Читаючи, зрозумієте. Пані авторка виявилась не мила мілашка по відношенню до декого 🥴
Думаю, що післясмак історії ще зі мною побуде. Та й не тільки зі мною, бо до промоції подружкам, у яких її ще нема лишилося 3,2,...
October 6, 2026
Ну так і сталося — перша не тільки в поповненнях, але й в прочитаному в жовтні
📌 Це дуже просте міське фентезі на нашій міфології — ну оті всі відьми, сплячі на Лисій горі Змії, потерчата, русалки і (впевнена для багатьох це стане новиночкою) ярчуки. Останнє — це типу вервольфа, людина-цобак, що полює на дрібну сволоту, типу злиднів.
☠️ Головна героїня Роня (Вероніка), її брат Ярема та її подруга-відьма Дзвінка з певних причин опиняються в так званих просторах — потойбіччі, де вирішують пару-тройку квестових завдань.
👻 Ключове слово до всього мого враження — просте. Не знаю, чому я собі надумала, що це буде щось ближче глибиною та сенсами до "Лазаруса", але на ділі його можна давати вже в середній школі почитати чисто для розваги.
🧶 Легко пішли, легко все дізналися, легко вполювали все, що треба було, під чуйним керівництвом deus ex machina (в його ролі — ворожбит-самогонщік) . По дорозі ще й кілька разів використали імбові артефакти на кшталт живої води та знань і запасів 900-літнього мужичка, який всі ці роки зберігав світовий запас насіння якраз на випадок пробудження Змія.
🧶 Взагалі, я весь текст буквально уявляла собі гру, яку ти на самому початку поставив собі пройти на light-овій складності. Це прикольна розвага, яка чудово вбиває час.
❎ Особисто мені було замало саме якоїсь глобальності — ну от штоби што все це? — і логічності.
Ну, наприклад:
1️⃣
2️⃣
3️⃣
4️⃣
І так копати можна далі і далі, але облишу це. Якщо ви хотіли саме чогось відпочінкового, де не треба ані особливо напружувати думатєльну мислю, ані хвилюватися за долю героїв — це може бути гарним варіантом.
📌 Це дуже просте міське фентезі на нашій міфології — ну оті всі відьми, сплячі на Лисій горі Змії, потерчата, русалки і (впевнена для багатьох це стане новиночкою) ярчуки. Останнє — це типу вервольфа, людина-цобак, що полює на дрібну сволоту, типу злиднів.
☠️ Головна героїня Роня (Вероніка), її брат Ярема та її подруга-відьма Дзвінка з певних причин опиняються в так званих просторах — потойбіччі, де вирішують пару-тройку квестових завдань.
👻 Ключове слово до всього мого враження — просте. Не знаю, чому я собі надумала, що це буде щось ближче глибиною та сенсами до "Лазаруса", але на ділі його можна давати вже в середній школі почитати чисто для розваги.
🧶 Легко пішли, легко все дізналися, легко вполювали все, що треба було, під чуйним керівництвом deus ex machina (в його ролі — ворожбит-самогонщік) . По дорозі ще й кілька разів використали імбові артефакти на кшталт живої води та знань і запасів 900-літнього мужичка, який всі ці роки зберігав світовий запас насіння якраз на випадок пробудження Змія.
🧶 Взагалі, я весь текст буквально уявляла собі гру, яку ти на самому початку поставив собі пройти на light-овій складності. Це прикольна розвага, яка чудово вбиває час.
❎ Особисто мені було замало саме якоїсь глобальності — ну от штоби што все це? — і логічності.
Ну, наприклад:
1️⃣
2️⃣
3️⃣
4️⃣
І так копати можна далі і далі, але облишу це. Якщо ви хотіли саме чогось відпочінкового, де не треба ані особливо напружувати думатєльну мислю, ані хвилюватися за долю героїв — це може бути гарним варіантом.
October 19, 2026
мені треба продовження (бажано в ще п'яти томах)
October 13, 2026
Не знаю, наскільки хорошою є така похвала для авторки, але я ковтнула книжку за вечір. Дуже легко читається, незважаючи на те, що піднімаються доволі складні питання сімейних відносин.
Добре описані мітологічні істоти, найбільше мені сподобалась сцена з русалками (😏). А от коли Ів "оперував" злидня, то не думаю, що я змогла б там лишатись...
За Дзвінку, Роню і Ярему я готова битись, вони мої любімки тепер і я не потерплю жодного гейту до них🙂↔️🙂↔️🙂↔️
Любовна лінія Дзвінки і Яреми змушувала мене giggling and kicking my feet, такі вони вже хорошики, спостерігати за їхнім зближенням було чудово!
Битва зі зміївною могла б бути трошки епічніша, як на мене, та все одно перетворення Роні справило враження, вона вже не цуценя🥹 Фінал начебто дає закид на продовження і насправді хотілося б прочитати, як справилась Роня в просторах.
Дякую авторці за цю історію і з нетерпінням чекатиму наступних книжок!
Добре описані мітологічні істоти, найбільше мені сподобалась сцена з русалками (😏). А от коли Ів "оперував" злидня, то не думаю, що я змогла б там лишатись...
За Дзвінку, Роню і Ярему я готова битись, вони мої любімки тепер і я не потерплю жодного гейту до них🙂↔️🙂↔️🙂↔️
Любовна лінія Дзвінки і Яреми змушувала мене giggling and kicking my feet, такі вони вже хорошики, спостерігати за їхнім зближенням було чудово!
Битва зі зміївною могла б бути трошки епічніша, як на мене, та все одно перетворення Роні справило враження, вона вже не цуценя🥹 Фінал начебто дає закид на продовження і насправді хотілося б прочитати, як справилась Роня в просторах.
Дякую авторці за цю історію і з нетерпінням чекатиму наступних книжок!
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 23, 2026
Змішані враження. З одного боку, взагалі не відчувалося напруги й терміновості. Я загалом розуміла, що стоїть на кону, але героїні проходили всі перешкоди так швидко й легко, що я просто перестала переживати. Через це місцями також було нудно, бо всі правильні рішення приходили до героїв з першої спроби, або це рішення приносив інший персонаж "ззовні". Загалом, як на мене, сюжет має забагато елементів: тут і дружба героїнь, і slow burn Яреми та Дзвінки, і стосунки в родині ярчих, і прокляття Дзвінки, і тітка, що намагається її вбити, і змій… Як на таку невеличку книжку, накрутили засильно, тому ні на що не було толком часу.
З іншого боку, атмосфера та персонажі такі приємні, що я під кінець трохи сумувала, коли книжка закінчилася. Та й загалом я час гарно провела з книжкою, тому зараховую її до кращого читацького досвіду цього року.
З іншого боку, атмосфера та персонажі такі приємні, що я під кінець трохи сумувала, коли книжка закінчилася. Та й загалом я час гарно провела з книжкою, тому зараховую її до кращого читацького досвіду цього року.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 29, 2026
дуже цікаво, я в любові.
October 5, 2026
Ця книга привернула мою увагу саме обкладинкою і як, виявилось, не даремно.
Це простеньке міфологічне фентезі, події якого відбуваються в сучасному Києві - дуже потішили згадки Голосіївського лісу🍂, бо я живу поруч
Міфологічна складова історії багата на представників - ярчуки, відьми, русалки, рахмани... Про ярчуків я раніше ніколи не чула і от виявляється, що ярчуки - це пси-мисливці на нечисть. Те, як авторка вплела цей момент в сюжет, як формується зв'язок із псами та які атрибути в результаті отримують герої - мені було дуже вау.
А ще, незважаючи на нечисть і блукання потойбіччям - були моменти, які змусили мене посміхнутись. Наприклад, ситуація із рахманами і "церковний дрескод"😄
Є зачіпка на продовження - я б із задовленням прочитала ще одну історію про ярчуків.
Це простеньке міфологічне фентезі, події якого відбуваються в сучасному Києві - дуже потішили згадки Голосіївського лісу🍂, бо я живу поруч
Міфологічна складова історії багата на представників - ярчуки, відьми, русалки, рахмани... Про ярчуків я раніше ніколи не чула і от виявляється, що ярчуки - це пси-мисливці на нечисть. Те, як авторка вплела цей момент в сюжет, як формується зв'язок із псами та які атрибути в результаті отримують герої - мені було дуже вау.
А ще, незважаючи на нечисть і блукання потойбіччям - були моменти, які змусили мене посміхнутись. Наприклад, ситуація із рахманами і "церковний дрескод"😄
Є зачіпка на продовження - я б із задовленням прочитала ще одну історію про ярчуків.
October 14, 2026
цікава магія, текст легко читається, Ярема і Дзвінка мають саме той тип стосунків, який мені до смаку, та не можу сказати, що історія сильно зачепила і недоліки в ній я для себе знайшла.
головна антагоністка якась простувата і не сильно розумна (якщо вже прикидатися своєю донькою, то доросла жінка, як на мене, не назвалася б людям, яких хоче обманути, пестливим імʼям), а всі ці походи просторами по колу якісь беззмістовні і ніби просто аби були. викрадення Дзвінки і вимушене «я повернусь додому» Роні також були натягнутими, а те що перетворення Роні лишили за кадром, мене взагалі засмутило, бо це був момент, який би я почитала із задоволенням, за умови хороших описів перетворення і достатньої вибудованої напруги.
якщо буде якесь продовження, то обовʼязково почитаю, все ж таки хочеться отримати завершення романтичної лінії (добре, що з Костею в Роні нічого не було, бо з родичами якось не той во)
головна антагоністка якась простувата і не сильно розумна (якщо вже прикидатися своєю донькою, то доросла жінка, як на мене, не назвалася б людям, яких хоче обманути, пестливим імʼям), а всі ці походи просторами по колу якісь беззмістовні і ніби просто аби були. викрадення Дзвінки і вимушене «я повернусь додому» Роні також були натягнутими, а те що перетворення Роні лишили за кадром, мене взагалі засмутило, бо це був момент, який би я почитала із задоволенням, за умови хороших описів перетворення і достатньої вибудованої напруги.
якщо буде якесь продовження, то обовʼязково почитаю, все ж таки хочеться отримати завершення романтичної лінії (добре, що з Костею в Роні нічого не було, бо з родичами якось не той во)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Want to Read
September 18, 2026*планую читати*
Displaying 1 - 15 of 15 reviews