Окраєць

by Дмитро «Расті» Канупєр

Окраєць — це книга, що складається з десятків спогадів про перебування в російському полоні. Ці спогади виринали у мене вже після звільнення та відновлення. Коли ті чи інші побутові ситуації, новини, річниці — перегукувалися з тим, що я бачив та відчував у катівні. У цих спогадах я розмірковую про вибір, який ми робили там, у полоні, і який ми робимо тут — на волі. Також це прямі свідчення злочинів росії та її культури приниження та жорстокості. Окраєць, шматок хліба — це буквальне втілення тієї тонкої межі, яка поєднувала та розділяла життя та смерть, гідність та зневіру, людяність та тваринність.

144 pages, Hardcover

Published January 1, 2026

Reviews

[Nastya Mota · Rating 5 out of 5]

Я безмежно вдячна автору за сміливість розповідати найболючіше. Те, про що навіть страшно питати. Всі ми розуміємо, що російський полон жорстокий, страшний… але чітко усвідомити, які тортури проходять такі, як ти, молоді хлопці та дівчата, що це міг/може бути твій однокласник, друг, сусід, рідний. Не хтось колись. Не давня історія. Не мемуари людей, з якими ти не перетнувся в одному часі. А конкретно такі, як ти. А то й набагато молодші. Це моторошно. Це залазить під шкіру. Це формує відповідальність. Усвідомленість.

Це та книга, яку має прочитати кожен українець.
Ми маємо знати, що конкретно в цю хвилину переживає наш побратим чи посестра в полоні. Маємо розуміти, що ховається за поглядом очей тих, хто повернувся. Боротися проти ворога всіма силами.

Тільки відкривши книгу, я відчула маленький жах. Обкладинка зірвана зі сторінок. Це символічно зроблено, щоб продемонструвати, як зазвичай виглядали книги в полоні. Але відчуття «зірваної палітурки» тримало весь час протягом прочитання книги. Текст залазив в голову, під всі психологічні механізми захисту. Мозок перестав блокувати себе від цього. Відірватися вдалося лише перегорнувши останню сторінку.

[Anhelina Stepanova · Rating 5 out of 5]

Цю книжку треба прочитати кожному…. Так боляче це було читати і важко усвідомлювати, що зараз це відбувається знову і знову для наших хлопців.

[Lilia Chekh · Rating 5 out of 5]

"... та ні, мені тоді було лише 14 років".

Книжка Дмитра є всуціль струмом болю, але от на цьому місці мене вдарило особливо сильно — мені в 2013 теж було (лише?) 14.
Такою дивною гострою лінією пройшло крізь мозок усвідомлення того, що ми ровесники. Волею чи неволею, але миттю берешся порівнювати і ловити вибухи в голові від уяви того, крізь що пройшов автор цих слів. І крізь що щосекунди проходять тисячі інших, хто досі перебуває в російських катівнях.

Ніхто з нас не осягне, чого вартує виписати з себе ці спогади, які так само б'ють струмом між абсолютно буденних речей вже тут, на Волі:
".. я вийшов із російського полону, але полон не вийшов з мене..."
І попри це, Дмитро таки знайшов снагу це прописати, ще раз пригадуючи, аби ми знали.

Є ще й така річ, що все, описане тут — це так чи інакше НЕ ВСЕ. НЕ повний опис, не весь перелік того, що з нашими людьми роблять росіяни. Уява десь приблизно домальовує, але зазвичай боїться продовжити.

Але читати "Окраєць" страшно не було.

Складно мірками рівня емпатії, так, але не страшно.
Було натомість відчуття утвердження злості, сили тримати себе і діяти.

В кожній дії і думці бути вартими усіх страждань, які проходять наші люди.
В кожній дії і думці тримати співпережиття і повагу.
В кожній дії і думці пам'ятати про полонених.

Незмірна шана і вдячність Дмитру та усім, хто допоміг цьому виданню статися.
Це книжка, яка має бути в кожного і кожної з нас. Від болю і зла не можна відгороджуватися — про це треба знати, щоб спільно мати сили протистояти.

[Asya · Rating 5 out of 5]

Книга, яку повинен прочитати кожен. Хотілося б, щоб цієї книги ніколи не існувало

[Yuliia Vodiana · Rating 5 out of 5]

Ця книга породжує ненависть. Але так і має бути до всього, що є в тій гній-країні.
Дякую, що ця книга написана і що вийшла в світ. Бо люди мають знати це. Мають знати!!!