Розмови з мишами

by Марина Шульц

Повномасштабна війна руйнує спокійне, безпечне життя пари, яка подолала болісне минуле, разом і поодинці. Алекс стає військовим, його дружина — підтримує коханого, проте досвід війни випробовує людину в кожному з героїв. Зникає безпечна відстань до власної пам’яті. Вони більше не можуть
пояснити себе звичними словами. Травми й небезпечні люди з минулого знову нагадують про себе.

Алекс приїздить додому, дивиться перед собою з висоти одинадцятого поверху й щоразу падає вниз. Він уже багато разів так упав, багато разів уже неживий, каже дружині: «Нас багато разів уже немає». Що таке людське в людині — до, під час, після? Історія про втрати й пошуки зцілення, близький нам досвід життя на межі — миру і війни, минулого і теперішнього.

464 pages, Hardcover

Published January 1, 2026

Reviews

[OKSANA ATAMANIUK]

📖 «Розмови з мишами»
Марина Шульц
Видавництво «Темпора» 2026
⠀
“Здзвонюємось вечорами, Алекс чує нашу сирену, питає, а що летить? Кажу, голуби миру.
/ зима, 2024”
⠀
Як каже моя старша донька:
це було потужно 💔
⠀
Але ж намішано емоцій! 😮‍💨
На три книги вистачило б. 📚
⠀
“Кожного разу, коли бахкає, - наче ґвалтують. Терпиш і чекаєш, десь осторонь, на безпечній від власного
тіла відстані, поки все закінчиться. Бо колись закінчиться. Відходиш від власного життя, мов від тіла, яке хтось без дозволу, без наданого права, із ниючим болем, що всі сухожилля навиворіт витрушує, механічно трахає. І трахає - під чимось: три, чотири години. Виходиш зі свого життя, як із тіла, яке тобі не належить, поки все не закінчиться. А потім - що хочеш роби зі своїм покаліченим тілом. А потім - як хочеш живи своє покалічене життя.”
⠀
Авторка розкриває нам життя героїв глибокими шарами. 🩶
⠀
Все починається з відкритої рани лютого 2024. 💔
⠀
“Наливала чай, аж раптом чашки забренькотіли на
блюдцях. Вибух. Перша, друга, третя… п’ята вибухова хвиля, шибки лоскотали. Й стихло. Вона заварник поставила.
- У мене там, де серце, - наче рана. Чого я маю сидіти в себе вдома та чекати, поки мене вб’ють? Поки мою дитину вб’ють?
- Бо вони прийшли вбивати, мам.”
⠀
Ми знайомимося з головною героїнею та Алексом. 🤍
Проживаємо цей час з ними.
Крокуємо початком війни. 🕯️
⠀
Потім ми пірнаємо на шар глибше, в її минуле. 🖤
Те, яке витягне назовні ця війна.
Кохання до болю та крові під нігтями. 🩸
Кохання до смерті, чужої та прагнення своєї.
⠀
І знову війна. 💔
⠀
“Копнула ногою пакет. Штани стуснула ногою. Із силою. Об стіну. Ти що, блядь, наробила? Я до тебе його - здорового - з полікованими зубами, зі стовідсотковим зором, а ти - що? А ти, блядь, - що?! Штани - мов лежачого - ногою, об стіну. Ще раз. А ти - якого Алекса мені повернула?! Могло гірше бути. Ось так би вона відповіла. Могло бути гірше, дівчинко. Я була обережною. Ось так би відповіла мені та, інша - армія. Або - війна.”
⠀
Ця книга читається легко, болюче і дуже правдиво. 📖💔
⠀
Дуже сподобався авторський стиль: живий, іронічний, з яскравими алегоріями. ✨
⠀
Відчула цю книгу своєю. 🫂
Прожила її.
Повірила. 🤍
Раджу 🤝📘
⠀
#примхливачитака