Палаюче око літа: Жнива мрій

Колесо року #4

by Олексій Жупанський

Робота над четвертою частиною «Колеса року» була завершена на початку серпня минулого року, і за концепцією роман має вийти на початку серпня цього року – у дні прадавнього Свята жнив. Як неважко здогадатися, саме на початку серпня відбуваються і фінальні події «Палаючого ока літа». Тож ми нетерпляче чекаємо літа, а надто серпня, щоб пожати цей символічний врожай. «Палаюче око літа (Жнива мрій)» – четверта книжка циклу, в якій оповідь знову повернеться до героїв «Осіннього заціпеніння (Стрічання мертвих)», а точніше, до тої частини їхньої біографії, яку творці літературних доль зазвичай воліють замовчувати, бо кому цікаво, що трапилося з героями після того, як письменники їх використали, написавши про них оповідь? Бо зазвичай далі починається проза дорослого життя – нудна й нікому не цікава, така, яка може пригасити навіть найяскравіші вогники дитячих снів і мрій, така, про яку в дитинстві зневажливо кажуть «я таким ніколи не буду», але потім все одно, рано чи пізно, стають саме такими, бо такі закони життя, бо свої дитячі мрії варто пильнувати і берегти, оскільки це, виявляється, скарб, і їх також можуть викрасти. Власне, з такою ситуацією і стикаються герої, доросле життя яким, за великим рахунком, не принесло нічого хорошого, окрім клопотів і розчарувань. А отже, треба розбиратися, де та причина, що призвела до всього цього, де той неправильний поворот на їхніх життєвих стежках, хто, врешті-решт, і навіщо колись поцупив їхні стиглі мрії з поля, де наприкінці літа дозріває небачений і найцінніший в житті врожай?

368 pages, Hardcover

Published August 1, 2026

Reviews

[Naya · Rating 4 out of 5]

Літо вийшло депресивним, бо воно про дорослих, у яких вкрали їхні дитячі мрії взамін на якусь палену китайщину. Ну і куди ж без Свята врожаю, на яке з'їжджаються всі Міністерства. Це, звісно, трохи не дотягує за рівнем вакханалії до Весняного рівнодення — там ще й церква була, але якось так я завжди собі збір урожаю і уявляла.

[Дар‘я Артамонова · Rating 5 out of 5]

Це справжня ода дитинству і водночас дуже їдкий памфлет дорослому життю. Тому самому, яке колись здавалося чимось неймовірно крутим, а потім раптом перетворилося на липку павутину з зобов’язань, непотрібних справ, хронічної втоми, паперів на папери й довідок для довідки. 😅

І от читаєш - і мимоволі думаєш: а чи так склалося моє життя, як я мріяла в дитинстві? А якщо ні, то, може, справді десь щось пішло не так? Може, хтось украв ті мрії ще до того, як вони встигли прорости в родючій землі життя?

Ця книга для мене - дуже сильна історія про втрачене, забуте та підмінене. Про той момент, коли ти раптом починаєш підозрювати, що реальність навколо якась… неправильна. І справа не лише в тобі, не лише в невдалих рішеннях чи розчаруваннях. Можливо, хтось справді колись звернув не туди - і тепер усі ми живемо в дешевій версії того майбутнього, яке нам обіцяли.

Дуже сподобалися описи часу на зламі епох: між радянщиною з її дефіцитом і більш сучасними роками, де вже з’являється щось яскравіше та новіше, але разом з тим - усілякі новоявлені знахарі, гіпнотизери та інша колоритна шушвара. 😄 Це створює неймовірну атмосферу часу, який ніби постійно змінюється, але так і не стає по-справжньому кращим.

У цій частині більше Капітона - і це окремий плюс, бо його історія справді захоплює. А ще неймовірно круто Олексій працює з образами. Якщо раніше ми знайомилися з порами року, то тут на сцену виходять місяці та Міжсезоння. І наскільки ж класно вони сформовані!

Сам стиль книги теж абсолютно літній: сонний, гарячий, трохи липкий. Наче ти цілий день пробув під палючим сонцем, а потім упав у траву й повільно провалюєшся в дивну, густу летаргію.

І фінал! Крутий, красивий і з тією легкою позитивною ноткою, яка залишається після останньої сторінки. Наче не все ще втрачено. Може, свої мрії все-таки можна відшукати. Навіть якщо колись хтось дуже старанно намагався їх у тебе вкрасти. ☀️🌾

[цибуля · Rating 5 out of 5]

чудово!