Навесні 1940 року у приайдарських степах на Сході України зникає Зигмунт Бартницький. Одночасно перервався зв’язок іще з десятками тисяч людей. Куди і як зникли 25 421 людина, на 50 років стало у СРСР державною таємницею №1. Це перша книжка, яка так докладно розповідає про українські сторінки Катині. Ця книжка про час, коли доля робить свій вибір.
5 квітня 1940. За першим нарядом виконано 343. 14 квітня 1940. За восьмим нарядом виконано 300. 20 квітня 1940. Виконано 345. 25 квітня 1940. Виконаний 294. 22 травня 1940. Виконано 64.
Ні, це не замовлення на деталі чи щось таке. Це телеграми-звіти про розстріли. Кожен день +/-300 осіб, аж поки вони не «закінчилися»…
Катинь… Слово, яке болем віддається у серці кожного поляка. Слово, навколо якого до тепер ведуться дискусії щодо того, яка із сторін винна… Слово, яке я знала, але не вдавалася у подробиці. А потім це слово набуло нового забарвлення після авіакатастрофи 2010 року, коли загинув тодішній Президент Польщі Лех Качинський.
Книжка Олександра Зінченка невелика. Вона і не художня повністю, і не документальна. Вона спирається на спогади родин загиблих вояків, на документи, але не є ґрунтовною науковою працею. Зінченко готував документальний фільм і ця книжка, скоріше, друкований і зменшений варіант зібраних матеріалів. Тим, хто зацікавиться темою, вона буде непоганим трампліном у майбутні дослідження.