Не минаючи ані титли... Лінгвобіографія старослов'янської мови

by Любомир Белей

Пропоноване дослідження - це лінгвобіографія, або історико-культурний нарис розвитку старослов'янської мови, покликаний з'ясувати місце та роль старослов'янської писемності в культурі українського народу. Ця проблематика тривалий час перебувала під сильним ідеологічним пресом, в результаті чого нерідко піддавалася хибним, заідеологізованим інтерпретаціям. Автор виважено висвітлює темні сторінки лінгвобіографії старослов'янської мови та з'ясовує специфіку впливу найдавнішої літературної мови слов'ян на процесс становлення української літературної мови.

256 pages, Paperback

First published January 16, 2015

About the author

Український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002.
Директор і засновник інституту україністики імені Михайла Мольнара, автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старословянсько-українського словника.

Reviews

[Oleksandr Fediienko · Rating 5 out of 5]

Я дуже помилився, коли подумав, що тут буде про праслов'янську мову, тобто предка сучасної української. Натомість ця книга - про предка церковнослов'янської мови.
Старослов'янська мова виникла, згідно з переказами, коли греків Кирила і Мефодія призначили перекладати біблійні тексти на зрозумілу для всіх слов'ян мову. Тоді (а це було 9 століття) усі слов'янські мови не набагато відділилися одне від одного, тож брати взяли за основу староболгарську мову міста Салоніки, яку вони добре знали.
Таким чином старослов'янська кілька віків слугувала для слов'ян як латина на Заході Європи. Десь вона швидко втратила вплив, десь - у вигляді церковнослов'янської - збереглася досі.

[Andriy · Rating 5 out of 5]

Хороша робота. Ґрунтовна. Читається легко. Може слугувати як вступом до більш серйозних праць даної тематики, так і практичним підручником по якому можна навчитися читати і розуміти церковнослов’янську і старослов’янську мову.

Двійко цитат:
- "У славістиці запанувала точка зору, за якою старослов'янською мовою вважають мову найдавніших слов'янських перекладів, здійснених св. Кирилом та Мефодієм, їхніми учнями та послідовниками, а церковнослов'янськими вважаються пам'ятки, у мові яких помітно живомовний - західно- або східнослов'янський - вплив. Розмежування понять "старослов'янська мова" та "церковнослов'янська мова" до кінця не реалізовано."
- "Попри голосні декларації представників галицького, буковинського та закарпатського москвофільства про вірність старослов'янській писемності, насправді їхня мовно-культурна політика означала відмову від подальшого плекання старослов'янських традицій у місцевій українській (руській) літературній мові та в українській (руській) літературі, оскільки їхнім спонсорам ішлося не про розвиток самобутньої української (руської) мови та літератури, а про експансію російських впливів, спершу культурних та ідеологічних, а потім політичних, військових і т. д. Фактично зрада москвофілами багатих місцевих старослов'янських традицій стала справжнім культурним таёжным тупиком, у якому народжується дивовижний мутант - язичіє, тобто безсистемна мішанина старослов'янських, зросійщених церковнослов'янських, спотворених російських та окремих місцевих народорозмовних форм. Характерним зразком такого язичія як результату цілковитого виродження старослов'янських традицій є, наприклад, книжка І. Дулішковича Историческія черты Угро-Русскихъ (1875 р.)"

[Artem Komisarenko · Rating 5 out of 5]

Нариси з історії старослов'янської мови. Доволі цікаві.