Вар'яти

by Bohumil Hrabal, Yuri Vynnychuk (Translator)

З Грабалом усе зрозуміло — він геніальний і що до цього додати? Хіба те, що він геніально-чеський, отже, за великим рахунком, можливий лише в оригіналі. Але Винничук його переклав. І в цьому — найбільша інтриґа саме цієї книжки. Тепер Богуміл Грабал, «старий засцяний пияцюра», став сутим галичанином. Він розмовляє по-галицькому — так ніби півжиття просидів не в «Золотому тигрі», а в якому-небудь «Пекелку».

Genres: Fiction

184 pages

First published January 1, 2003

About the author

Born in Brno-Židenice, Moravia, he lived briefly in Polná, but was raised in the Nymburk brewery as the manager's stepson.

Hrabal received a Law degree from Prague's Charles University, and lived in the city from the late 1940s on.

He worked as a manual laborer alongside Vladimír Boudník in the Kladno ironworks in the 1950s, an experience which inspired the "hyper-realist" texts he was writing at the time.

His best known novels were Closely Watched Trains (1965) and I Served the King of England. In 1965 he bought a cottage in Kersko, which he used to visit till the end of his life, and where he kept cats ("kočenky").

He was a great storyteller; his popular pub was At the Golden Tiger (U zlatého tygra) on Husova Street in Prague, where he met the Czech President Václav Havel, the American President Bill Clinton and the then-US ambassador to the UN Madeleine Albright on January 11th, 1994.

Several of his works were not published in Czechoslovakia due to the objections of the authorities, including The Little Town Where Time Stood Still (Městečko, kde se zastavil čas) and I Served the King of England (Obsluhoval jsem anglického krále).

He died when he fell from a fifth floor hospital where he was apparently trying to feed pigeons. It was noted that Hrabal lived on the fifth floor of his apartment building and that suicides by leaping from a fifth-floor window were mentioned in several of his books.

He was buried in a family grave in the cemetery in Hradištko. In the same grave his mother "Maryška", step father "Francin", uncle "Pepin", wife "Pipsi" and brother "Slávek" were buried.

He wrote with an expressive, highly visual style, often using long sentences; in fact his work Dancing Lessons for the Advanced in Age (1964) (Taneční hodiny pro starší a pokročilé) is made up of just one sentence. Many of Hrabal's characters are portrayed as "wise fools" - simpletons with occasional or inadvertent profound thoughts - who are also given to coarse humour, lewdness, and a determination to survive and enjoy oneself despite harsh circumstances. Political quandaries and their concomitant moral ambiguities are also a recurrent theme.

Along with Jaroslav Hašek, Karel Čapek, and Milan Kundera - who were also imaginative and amusing satirists - he is considered one of the greatest Czech writers of the 20th century. His works have been translated into 27 languages.

Reviews

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

В цій збірці ще сильніше відчувається любов Грабала до суспільних низів, до середовищ, з котрими відчував причетність. Як і сильніше відчувається вплив місць його праці, бо більшість текстів пов'язані або з першим, або з другим, або і з тим, і з тим. І попри іронію, сміх над добою, якийсь оптимізм крізь сльози, але пішла мені ця збірка значно гірше, ніж "Я обслуговував англійського короля". Сподобалося лише кілька оповідей (одразу пригадуються "Шестикласниця" і "Кохасик"), деякі не второпав, що се було, а ще деякі вилітають з голови одразу по тім, як закінчуєш читати. Зате помітив, що й тут, в малих формах, Грабалові так само легко вдається відігнати оповідь наче зовсім кудись в бік, що вже починаєш думати, чи то не інший твір і щось наплутали видавці, як все знову гарно вертає на свою колію.

[Ганна Халімон · Rating 3 out of 5]

Цікаві замальовки із життя, чудовий переклад, колоритна мова, народний гумор. Якісь оповідання більше сподобалися (особливо "Ярмілка", "Аферисти", "Дружка", "Надто гучна самотність"), якісь менше, але це однозназно варто читати. Збірку обрамляють блискучі передмова і післямова, які занурює у світ Грабала ще глибше, допомагають розсмакувати творчість чеського генія.

Грабала порівнюють з Бруно Шульцем, він і сам захоплювався творчістю дрогобичанина. Тож хто боїться підступитися до книг Шульца, почніть з оповідань Грабала.

[Natalya]

Born in Austria-Hungary to die in Czech Republic witnessing two world wars on the way Bohumil Hrabal, probably, had more reasons than anyone to speak of "the whole world that hurts" but his writing is anything but gloomy. Hrabal's prose is an unbelievably enjoyable mixture of hedonistic tragicomic everyday reality, described with the hyper-realist preciseness and wrapped up in the language so good that I feel ashamed of myself commenting on it in my poor English.
This collection also contains one of the first variants of his lyric novella Too Loud a Solitude, a three-page story.
~
Одне з оповідань в перекладі Юрія Винничука - "Надто гучна самотність". Читати його буквально - це читати щось абсурдне й бридке. Читати його алегорично - це читати ледве не про цілу людську долю поміж крові, м'ясних мух, пресу й книжок. Цитата:

"...і я знаю, наскільки прекраснішими стали б часи, якби усі вигадки було записано лише в людській голові - тоді, якщо б хтось захотів спресувати книги, то мусив би спресувати людські голови, але і це б не допомогло, тому що справжні думки приходять ззовні, вони поруч з людиною, як локшина з бідона, тому чиновники усього світу даремно палять книги, і, якщо у цих книгах відбилося щось вічне, то завжди чутно їхній тихий сміх - сміх спалюваних книжок, бо справжня книга провадить завжди в іншому напрямку незалежно від змісту."

[Віталій Доценко · Rating 5 out of 5]

Це справжнє відкриття. Я передчував щось на кшталт Чарлза Буковски, а отримав цілком інше, хоча дещо споріднене і не менш (коли не більш) талановите. Виконуючи марудну роботу, чи пересічно відпочиваючи в кнайпі за гальбою, оповідач вхоплює уривки розмов, що деякі утворюють певну музичну партію, а деякі спочатку здаються випадковою фальшивою нотою, - але все зливається в єдину симфонію. Відворотну, але надхненну і з добрячою порцієї гумору. Або це митець створює картину з мішанини фарб, і виявляється що віднайдено саме ті, що них єдино потребує картина. А для сильнішого враження, наче маляр-самоук, герой новели, що дала назву всій збірці, то уштрикне собі цвяха до п'яти, то нап'ялить мешти на два розміри менші, то заклякне босяка у крижаній ковбані... Бо не тільки один батько, відганяючий серпом бджоли, виявляеться вар'ятом (себто диваком), і не лише вся його родина, - вар'ятів там повне місто, завдяки чудодійному цементному пилу. А по збірці - й уся країна (лише цементний пил зміняється графітовим чи паперовим, просяклим юшкою забитої худоби). І це цілковита норма і надійний засіб вижити попри все, не втративши насправді ані глузду, ані гумору.
Окреме захоплення перекладом. Любовне використання замість сленгу чеських покидьків львівської говірки - виявилося вдалим і доцільним. Хоч попервах трохи трафляє з незвички, але потім лунає як пісня, ще й додатково аранжує згадану симфонію. Обов'язково повернусь до знайомства з автором (перекладачем також).

[Skut333 · Rating 4 out of 5]

Як співали колись Мертві півні: "Ми всі є вар'ятами". Саме це хоче довести Грабал із властивим йому почуттям гіркого гумору він простилає перед нами дійсність в якій йому доводилось жити. При чому він не прикриває її вад та ганджів, а навпаки. Ми бачимо все це мов дране рядно на свіжій траві, яке видається вкрай лишнім. Так і Богуміл Грабал демонструє нам, що у всій тій дійсності можна лише сміятися, щоб не божеволіти. А ця лишність, чужорідність взаємне нерозуміння із суспільством вони ідуть червоними нитками. Ну звісно алкоголь, що змінює дійсність і дозволяє хоч трохи забутись. Його тут багато. Бо як інакше - ми ж лише божевільні, що ж з нас візьмеш.....

[Тетяна · Rating 5 out of 5]

Суцільне задоволення. Перше знайомство з автором. Окрема подяка перекладачеві.

[Антонія · Rating 4 out of 5]

Книжка історій, в яких біль і сміх сплелися, як пальці. Трохи того, що болить досі, - совєтські злочини, яким нема кінця.
Життя убогих людей, написані багатою мовою.