Egipt: haram halal

by Piotr Ibrahim Kalwas

Polak-muzułmanin, mieszkaniec Aleksandrii Piotr Ibrahim Kalwas opisuje swój Egipt. Współpracujący z Dużym Formatem – dodatkiem do Gazety Wyborczej, reporter odkrywa przed nami to wszystko, co frapuje w Egipcie przyjezdnych, ale nie mają do tego dostępu. Otwiera przed nami świat "haram" i "halal". "Haram" – to zakaz, "halal" – przyzwolenie. Niektóre lakiery do paznokci są dla muzułmanek halal, niektóre haram, ale ciężko się w tym zorientować nawet Egipcjanom. Kalwas pisze zajmująco i ze znawstwem. Często patrzy na Egipt ze swojego ulubionego balkonu, ale to nie znaczy, że ma perspektywę człowieka, który nie jest swój i się wysferzył. Balkon jest bowiem w Egipcie ważnym miejscem rodzinnych i społecznych relacji. To świetna książka dla tych, którzy wyjeżdżają do Egiptu na wakacje, a ci którzy tam nie byli, po tej lekturze zapragną tam zaraz pojechać.

Genres: Nonfiction, Polish Literature, Audiobook, Travel, Reportage, Africa, Egypt

224 pages, Paperback

First published May 18, 2015

Reviews

[Darka · Rating 5 out of 5]

Усю книгу я шукала відповідь на питання навіщо Пьйотр переїхав з Польщі в Єгипет, де стільки безнадійного, страшного і абсурдного? Перевіз туди свого сина, який ходить в школу, інтегрується в культуру? Не змогла зрозуміти, хоча це не применшує цінності твору. Дуже яскраво, виразно, насичено.

[Богдана Неборак · Rating 5 out of 5]

Пйотр Кальвас — поляк, котрий 17 років тому прийняв іслам та ім'я Ібрагім. 9 років тому переїхав до Єгипту. Віддавна описує процес свого перевтілення — інтелектуальну й духовну подорож європейця на мусульманський Схід. У своїй книжці репортажів "Єгипт: харам халаль" користає з власного неокресленого статусу людини, що стоїть у дверях - поміж культурами та релігіями.

Кальвас пише не просто портрет сучасного єгипетського суспільства часів арабської весни — йому розходиться в дуже особистому питанні. Як дати раду з мусульманською ідентичністю у новій хвилі ісламської ортодоксальності: агресивній, тоталітарній, фаталістичній, антагоністичній щодо заходу?
"Харам" — заборола, "халаль" — дозвіл, відсутність розділових знаків між ними — вражаючий образ та питання, відповідь на яке дуже хотіла отримати. У назві «Єгипет: харам халяль» мені бракувало сполучника між цим двома визначальними для мусульманського світу словами. Проте з кожною прочитаною сторінкою я розуміла: там не місце жодному сполучнику. У Єгипті харам та халяль стикаються на кожному кроці, співіснують і творять шалений симбіоз. Так, в одязі жінки обтислі джинси й гольф — це халяль, а от відкрите волосся — уже харам. Звичайні лаки для нігтів – харам, бо не дають повноцінно спілкуватися з богом, але якщо лак — «еко», «дихає», то це уже халяль. Таких (і значно глибших) образів у Кальваса безліч, без спойлерів :)

Це книжка про ірраціоналізм фундаменталістів, кризу радикалізму та міфи й традиції, що руйнівним чином охоплюють масову свідомість. Кальвас — мусульманин, який от уже майже 10 років мешкає в Александрії. Він потрапив туди, куди закордонному репортеру добратися зась. Розмовляв з тими, котрі відмовляли усім. Це надзвичайна цінність цієї книжки.

(читала в оригіналі, аби нагадати собі про існування польської мови у власній свідомості, тому звертаю увагу також на прекрасний жвавий стиль. А вже за місяць книжка вийде українською у видавництві "Човен" у перекладі Леся Белея)

[Anna Vovchenko · Rating 5 out of 5]

Чомусь кортить порадити цю книжку ще й усім, чия країна не межує з Росією. Усім, хто досі намагається відшукати там логічні, раціональні та європейські ментальні тенденції. Тобто книжка начебто й не про це, хоча Росія й побіжно згадана. Але читаючи, паралелей уникнути неможливо, і добре, що книжка є тут і зараз - не лише для ширших уявлень про нетуристичний Єгипет, а й для нас самих.

[Maćkowy · Rating 4 out of 5]

Bardzo dobre reportaże tak między 3,5 a 4*. Piotr Ibrahim Kalwas opisuje Egipt w sposób zupełnie inny niż ten znamy z kolorowych folderów, gdy próbują nam go sprzedać jako potencjalną "destynację" (co za paskudne słowo) turystycznych wypadów**.
Kalwas opisuje Egipt jako miejsce dziwaczne i zacofane ze swoim - z naszego punktu widzenia - średniowiecznym, Afrykańskim, pojmowaniem religijności i obyczajowością (niezależnie od religii), gdzie życie polityczne kołem się toczy od rewolucji świeckiej do duchownej, a w dobrym guście jest obrzezanie kobiet i brutalny rytualny ubój zwierząt.
Przygnębiająca to była lektura, trochę może momentami przeintelektualizowana, ale na pewno warta przeczytania, bo Kalwasowi udało się w niej pokazać skrawek Egipskiej duszy.

* naciągnąłem ocenę za bluzgi w tekście ;-)
**szczerze nie wiem, czy korona i rewolucje nie zadusiły na amen rynku turystycznego nad Nilem.

[Vityska · Rating 5 out of 5]

«Харам» і «халяль» — це ті точки координат, у яких вибудовується життя мусульманських єгиптян. Перше — це те, що заборонено чи безпосередньо Кораном, чи фетвами шейхів. Друге — це те, що дозволяється, заохочується ісламськими приписами. Ці координати часом кардинально відрізняються від тих, до яких ми звикли. Триматися за руки, цілуватися на вулиці, в окремих випадках навіть перебувати чоловікам і жінкам в одному приміщенні — харам. Але мастурбація для хлопців — абсолютно халяльний спосіб зняти сексуальну напругу. Важка музика — харам, за який можуть дуже жорстко покарати. Масове вбивство тварин у переддень Ід аль-Адха — халяль, бо «коли ріжуть ягня, Бог радіє».

Іще одне поняття, яке є визначальним для арабів, — мактуб, «так було написано». Це отой фаталізм, який дозволяє родинам з маленькими дітьми переходити швидкісну трасу за кількадесят метрів від підземного переходу. Перейшли успішно — добре, загинули під колесами автомобіля — що ж, мактуб.

Саме ці три поняття є визначальними для ритму і способу життя єгиптян, для їхньої філософії. У розрізі цих понять Пьотр Ібрагім Кальвас намагається розібрати співвідношення релігійного і світського, стосунки громадян і влади, становище жінок, представників різного роду меншин — національних, релігійних, сексуальних, соціальний статус іноземців тощо. Автор пише про салафітів і коптів, про тих, хто підтримує Братів мусульман, і тих, хто підтримує армію, про релігійних фанатиків і прогресивну, європеїзовану молодь, про жіноче обрізання і підпали мечетей, цитує продавців фалафелю й університетських професорів, малює не завжди привабливі пейзажі нетуристичних міських нетрищ, описує солодку арабську музику, просочену сексом, і пряну їжу, просочену запахом часнику.

З цієї книги ви дізнаєтеся:

— чому єгиптяни люблять Гітлера і читають «Майн Камф»;

— навіщо єгипетським дівчата особливий лак, який «дихає»;

— чому єгиптяни пишуть англійською з помилками (навіть якщо пишуть на фасадах урядових установ);

— що таке зібба і чому вона буває несправжньою;

— чому в ісламській країні бути атеїстом чи агностиком — гірше, ніж бути християнином

і багато інших несподіваних і цікавих деталей.

Про враження. Крім того, що в цих репортажах є детальки-цікавинки і спроба розібратися у якихось глобальних, фундаментальних речах, філософії єгиптянина, якщо хочете, вони ще й дуже живі, дуже людські. Розказані в них історії бувають трохи смішні, але переважно вони дуже болючі — надто ж ті, які стосуються теми жіночого обрізання і взагалі пригнобленого становища жінок. Чесно кажучи, чомусь не думала, що в Єгипті з цим все аж так погано… Звісно, це все вкупі розкриває перед читачами Єгипет не як популярний туристичний напрямок, в якому є пустеля, піраміди, Сфінкс і олл-інклюзів (а в тексті цього всього, до речі, нема). Чудова книжка для тих, хто хоче пізнати не глянцеве, а реальне життя країни. Чудовий зразок репортажистики для журналістів, які працюють або хочуть працювати у цьому жанрі.

І не можу не сказати про обкладинку. Для неї оголошували фотоконкурс на «нетуристичне» фото — і світлина, яка перемогла й потрапила на палітурку, дійсно ідеально пасує до того, про що йдеться в тексті. Дівчина в обтислих джинсах і хіджабі дійсно може бути одним із символів парадоксальної єгипетської душі. А туга тварини на першому плані — як нагадування про те, що кров і смерть тут завжди поряд.

[Anna · Rating 4 out of 5]

rozdziału o jedzeniu nie polecam czytać z pustym żołądkiem; z kolei tego o uboju rytualnym ("milczenie owiec") - z pełnym.

[Joice · Rating 5 out of 5]

Книга репортаж написана поляком мусульманином, який живе 7 років в Александрії. Це дуже сильна книга, яка торкається багатьох аспектів життя та релігії, відкрила для себе багато нового

[Oksana · Rating 5 out of 5]

✍️✍️✍️ Ніколи не їхати в Єгипет на море + ніколи не їсти шаурму з кіосків з позначкою халяль

[Katya Bediukh · Rating 5 out of 5]

Автор книжки - поляк, який прийняв іслам, переїхав до Єгипту і крити��ує цю країну з любові.

Дуже пізнавально для тих, хто думає, що Єгипет - це дайвінг, ол-інклюзив та піраміди. Між іншим, місцеві називають це «несправжнім Єгиптом».

Справжній Єгипет - це про традиціоналізм, який панує тут в усіх сферах: релігії, сімейному житті, політиці. В книжці дуже багато вражаючих фактів: хіджаб на голові у дівчат, які носять обтислі тіло джинси чи майки, «Майн Кампф» Адольфа Гітлера - найпопулярніша книжка серед усіх, обрізання клітора жінкам, гра у футбол, головами тільки що вбитих у страшних муках тварин, зато біля церкви або непорушна думка про те, що дез-метал - це пропагування сатанізму. Прикладів у цій книжці точно не бракує.

Репортажі насичені детальними описами, на останній главі (про жертвоприношення) захотілось блювати. ))))

Вопшем, 5 з 5.

P.S.: особливо сильно вражає, коли сидиш на цьому самому ол-інклюзивні і після прочитання відчуваєш себе ніби в ізоляції від того справжнього Єгипту.

[Alina Rozhkova · Rating 5 out of 5]

Не могу найти слов чтоб как-то оценить и поездку в Египет, и эту книгу
Ислам - чертов средневековый ад посреди 21 века

[Marichka Blindiuk · Rating 5 out of 5]

інсайти про мусульманство зі слів поляка, який живе в Єгипті сім років. від абсурдних побутових дрібниць до моторошних сцен із відрізанням клітора чи катуванням тварин. автор доповнює польові розмови з місцевими історико-політичним бекграундом. відтак – навіть у найтемнішого читача з’являється повна картина

[Roksolana Sviato · Rating 4 out of 5]

Класна репортажна книжка про Єгипет "як він є", яка може вбити бажання туди їхати:)
Жартую, звісно, але Кальвас справді добряче підважує той туристичний образ, який привозять із собою навіть не тільки ті, хто їде на "all-included", а й навіть деякі мої знайомі, які спинялися в знайомих у Каїрі чи влаштовували собі "не-туристичні" мандрівки країною. І навіть той, який сформувався після Тахріру.
Не хочу спойлерити, але найбільша жуть для мене - розділи про жіноче обрізання і колективне жертвопринесення тварин. Навіть не натуралістичністю описів, а радше усвідомленням масштабів.
Хоча тут про набагато більше. І революцію(ї), релігії, внутрішні конфлікти, їжу, побутові парадокси (веселі також), стереотипи, про сміття і купу інших речей.
Нібито інсайдерський текст, бо ж автор - не тимчасовий кореспондент, а живе в Олександрії разом із родиною, виховує тут дитину, прийняв іслам. Але, попри все, не є до кінця своїм. Ну, бо ж "білий", як не крути.
Як сам наприкінці каже, він критикує Єгипет, але не з позиції прибулого, а як той, хто любить цю країну.
І це, мабуть, головне, що варто сказати про цю книжку.

п.с. добре відредаговано!

[Agnieszka · Rating 4 out of 5]

Dawno żadna książka nie wzbudziła we mnie takiej frustracji jak ten reportaż .
Autor opisuje Egipt , ustrój polityczny, ale również aspekty kulturowe , religijne i socjologiczne .
W niektórych fragmentach używa sporo przekleństw i bardzo bezpośredniego , „kumpelskiego” języka . W moim odczuciu nie pasuje to do końca do poruszanej tematyki .
Najbardziej wstrząsające fragmenty to te o obrzezaniu kobiet - pomimo ze zostało to prawnie zabronione w 2007 roku wciąż jest powszechnie praktykowane w Egipcie .
Rozdział „milczenie owiec” o uboju halal.... brak slow .
Książka warta przeczytania aby przede wszystkim bardziej i dogłębniej spróbować zrozumieć skomplikowany świat muzułmanów .
Nam ludziom z Europy łatwo jest oceniać inna kulturę i próbować „ozdrowić „ ja nasza demokracja i byciem liberalnym. Autor w bardzo przejrzysty sposób tłumaczy dlaczego pewne aspekty ustroju demokratycznego nigdy w Egipcie czy innych krajach arabskich nie zadziałają tak jak w Europie.
Bardzo dobra i zarazem bardzo frustrująca książka
Mimo wszystko polecam .

[Severyn · Rating 5 out of 5]

Шокова терапія від польського автора, який прийняв іслам та мусів переїхати з Єгипту в Мальту після публікації цієї книжки. Скільки таємниць приховує в собі країна, яка на перший погляд здається туристичним раєм.

[Irene · Rating 5 out of 5]

Зрозуміло, чому автор після публікації покинув Єгипет. Ця книга - це чистий жах і пекло. А останній розділ - просто скажу, що добре, що я нічого не їла, перед тим як це читати.

Єгипет туристичний - не справжній Єгипет, як кажуть самі ж єгиптяни. Змальоване тут обличчя справжнього Єгипту шокує і пробирає до кісток.

Ніколи тепер не зможу дивитися на цю країну так, як раніше.

[człowiek-wątpliwość]

"To świetna książka dla tych, którzy wyjeżdżają do Egiptu na wakacje, a ci którzy tam nie byli, po tej lekturze zapragną tam zaraz pojechać." Nie wydaje mi się, żeby autor tego zdania z blurba przeczytał tę książkę, bo po tej lekturze to już na pewno nigdy mnie nie podkusi, żeby wybierać się do Egiptu lub któregokolwiek z państw, gdzie dominuje islam.
Zaczynając od lekkomyślnego ryzykowania życia przy przechodzeniu przez ośmiopasmową drogę, bo YOLO, jak umrę, to znaczy, że Allah tak chciał, przez śmiecenie na potęgę, do obrzezania kobiet i rytualnego uboju zwierząt (nie polecam czytania ostatniego rozdziału mniej niż 2 godziny po ostatim posiłku)- nie potrafię tego objąć rozumem, jak można słuszność tego wszystkiego tłumaczyć religią. Najlepsze, że sam autor będąc muzłumaninem nie usprawiedliwia wszystkich tych okrucieństw i nielogiczności, co mnie nieźle zaskoczyło.

[Irine Kaplan · Rating 5 out of 5]

Одна з найкращих репортажних книжок, що мені траплялася. Можливо тому, що мені дуже цікава тема Близького Сходу, а може тому, що і правда автор чудовий журналіст.
Він, здається, злий взагалі на весь Єгипет та іслам, його тон часто роздратований, він ненавидить традиції. Цей настрій дуже добре передається. А от та любов до Єгипту, яку він теж намагається показати, вона залишається не розкритою.
Дуже важкі глави про жіноче обрізання, про бахаї, про атеїстів та Курбан-байрам. Про це потрібно говорити більше і голосніше. Взагалі мені дуже імпонує його зацікавленість в релігійних питаннях.

[Nadiia · Rating 5 out of 5]

Неперевершена книга, написана з любов‘ю і справжнім бажанням зрозуміти єгиптян. Тут не згадуються піраміди і червоне море(ну майже), а показуються уся ірраціональність і неосяжність арабського мислення. Це такі собі «Записки українського сумашедшего» на єгипетський лад. Дякую Пьотру за можливість побачити справжній Єгипет, навіть там не побувавши.

[Khrystyna Nyzhnyk · Rating 4 out of 5]

Шокуюче цікава!

[хвія · Rating 5 out of 5]

я завжди хотіла побувати в Єгипті, чомусь було враження що ця країна все ж більш сучасна та секуляризована. ця книжка відкрила мені очі на багато страхітливих речей, які для більшості єгиптян є нормою. написана вона чудово і дуже цікаво, але геть відбила будь-яке бажання колись туди їхати. проживши кілька років серед ізраїльських ортодоксальних юдеїв, я думала, що це і є пік темноти, ксенофобії, релігійного буквалізму та консерватизму. виявляється ні – то були квіточки. одні історії кальваса про жіноче обрізання чи свято халялю чого варті.

ця книжка викликає деякі ностальгійні (не значить приємні) відчуття стосовно мого досвіду життя на близькому сході. але ще сильніше вона викликає нудоту і відразу, біль і злість. не можу собі навіть уявити як її автор (поляк, що прийняв іслам) міг любити все те, про що писав. але з точки зору стороннього поглядача, а особливо письменника, я можу зрозуміти зацікавленість та принаду в зануренні в настільки іншу культуру. іронічно, що пізніше автор таки переїхав із Єгипту.

[Anna Dovgopol · Rating 5 out of 5]

Для мене книжка була не просто про Єгипет, а про те, як релігія стає центром життя суспільства, і як цією релігією можна випрадати будь-які найжорстокіші практики. Читати місцями було не просто страшно, але й фізично боляче. Про жіноче обрзіання і абсолютне виключення з суспільства тих, хто вірить не в того бога. Або - не дай боже - не вірить. Про вбиство тварини у муках, тому що у якісь книжці так хтось чотири тисячі років тому робив. Традиції - це не абсолютне добро, це закривання очей і бездумне повторювання дій, щоб не думати самостійно. Це стосується не лише арабського світу, а всіх, хто традиціями прикриває власне невігластво.
Написано просто, прямо і з власною оцінкою, що мені подобається особливо. Чудовий переклад, за фемінітиви окрема любов - перша така книжка у моєму досвіді.
Абсолютний маст-рід.

[Malina · Rating 4 out of 5]

Książka bardzo ciekawa, choć niestety nierówna - pewne tematy są prowadzone zdecydowanie ciekawiej, widać, co autora samego bardziej kręci i co wywołuje u niego silniejsze uczucia. Godna podziwu dociekliwość, i to w sytuacji, gdy przecież sam Kalwas jest muzułmaninem i mógłby ulec pokusie usprawiedliwiania niektórych zwyczajów czy wierzeń. Wspomniane przez niego "krytykowanie z miłości" działa nieźle, brak troszkę jednak czasem wejścia głębiej i odpowiedzi, dlaczego w ogóle Egipt kocha... Z drugiej strony jednak, nie kocha się za coś, tylko mimo wszystko...
Klasa sama w sobie to "Milczenie owiec"; ostatni rozdział jest jednocześnie najlepszy, wgniata w fotel. Dla niego samego warto sięgnąć po tą pozycję.

[Marcin · Rating 5 out of 5]

Kalwas robi naprawdę dużo, aby poszerzać nasze horyzonty dotyczące świata islamskiego. Książka to świetny obraz dzisiejszego Egiptu. Zawiodą się Ci, którzy spodziewają się książki podróżniczej, a także Ci, którzy oczekują grubego reportażu popartego długim i głębokim studium oraz historią. Książka jest właśnie kompromisem. Tłumaczy tam, gdzie trzeba wytłumaczyć specyfikę innego kręgu kulturowego; oddaje głos ludziom tam, gdzie tylko zwykli ludzie mogą narysować obraz dzisiejszej rzeczywistości. Autor nie boi się pytać o rzeczy intymne, wstydliwe, zakazane czy "haram". A robi to tak, że jego interlokutorzy nie boją się o tym mówić.

[Igor · Rating 5 out of 5]

Прочитав цю книжку прямо в Єгипті. Щоправда, туристу вона мало що дасть - тут більше про релігію та традиції, які єгиптяни не особливо показують європейцям. Вийшов дуже критичний текст, який ніяк не рекламує ні іслам (як його інтерпретують сучасні араби), ні Єгипет. Хоча автор якраз мусульманин, який давно і начебто залюбки живе в Єгипті.

[Hanna Arhirova · Rating 4 out of 5]

Кілька слів про автора. Він поляк, у 90-х був панк-рокером, у двотисячні, після кількох подорожей Індією та Африкою, прийняв іслам, а у 2008-му переїхав з Варшави до єгипетської Александрії. Звідтам він писав репортажі для польських видань про арабський світ та глибоку інкорпорацію релігії у життя його мешканців. Згодом ці тексти стали основою книжки «Єгипет: харам, халяль».

«Впродовж життя в Єгипті моє розуміння релігії змінювалось від захоплення арабською версією ісламу до особистого, приватного, глибоко вкоріненого в серці бачення», — сказав він в одному зі своїх інтерв'ю.

Ця книжка унікальна тим, що це розповідь аутсайдера, який намагається стати інсайдером. Людина, вихована на західних цінностях, потрапляє у світ «нетолерантний до інших, навіть до інших мусульман». У своїх репортажах він намагається докопатися до суті, розібрати єгипетське суспільство на маленькі пазлики, зрозуміти, чому «арабська весна» не принесла бажаних демократичних змін. І чи бажали єгиптяни цих змін?

Але найцікавіше, мабуть, як автор шукає ці відповіді. Через уважне споглядання за своїми сусідами, розмови з власниками закладів, аналіз гастрономічних вподобань єгиптян, розмови з інтелектуалами і випадковими перехожими, через дослідження табуйованих тем, як от обрізання жінок чи думки представників релігійних спільнот, які заборонені в Єгипті.

«Скажу непопулярну річ, але я в ній переконаний: люди арабського світу живуть у клітці, й цією кліткою є релігія. В основному іслам, але не тільки, адже в Єгипті є і християни, копти», — сказав Ібрагім Пьотр Кальвас своєму інтерв'юеру.

Коли читаєш цю книжку, то одне з питань, яке нависає над тобою буквально на кожній сторінці: «Навіщо автор прийняв іслам, якщо так безпощадно його критикує?»

Але як виявилося, на це питання є відповідь: «Справа в інтерпретації ісламу. Його арабське трактування дуже відрізняється від мого, від моїх цінностей, які лишаються європейськими.

Я став близьким до деяких ідей суфізму, набагато ліберальнішого й толерантнішого за мейнстрім.

Але я не є суфієм, а свій іслам називаю "особистим суфізмом". Ця релігія досі моя, у своєму світі та своєму серці я її практикую».

Зрештою Ібрагім виїхав з країни і нині проживає на Мальті. Свій кількарічний досвід проживання у Єгипті він увіковічив у цій книжці. А я би дуже радила її прочитати. По-перше, вона написана у найкращих традиціях польської літературної репортажистики. А по-друге, це спроба зрозуміти іншого, бути з ним у діалозі, розібратися, а не звинувачувати, зрозуміти, а не нав'язувати свої цінності.

[Omar Abdel Kader · Rating 4 out of 5]

For me it's a well written book especially when it comes to some topics like women's circumcision in Egypt, Al Adha feast, political stuff and so on. But I cant give it 5 stars coz for me sometimes Peter or Ibrahim as he wants to be called, was not truly translating the arabic words, because in arabic it meant something else than he said, I mean in the context the most of arabic words used by him, were wrongly translated from my point of view. (by the way I'm polish-egyptian guy who raised up in Egypt and I know arabic and the egyptian dialect of it very well so that I'm a native speaker.) but overall it was a great experience to read that book and I highly recommend to read it!

[Tetiana Dzhyhar · Rating 5 out of 5]

У мене було два стани під час прочитання: злість і неприйняття. А ще якесь полегшення від того, що я не народилась в ісламській країні (це не те що бути українкою сильно легше, але помінятися місцями я би точно не хотіла). Якось репортажі про Туреччину від Шабловського легше сприйнялись.

[Софія Радіон · Rating 5 out of 5]

Не знаю чи хочу відвідати Єгипет після прочитаного... я зрозуміла, чому люди на олінклюзеві можуть за межі готелю і не виходити. Дика країна.

[Ver · Rating 5 out of 5]

The story of a Polish man living in Alexandria. I have never been to this town and I'd like to visit it one day. He describes his life there, his neighbours and looks for answers about tenets of faith and unreasonable behaviour that is justified by faith. He interviews many people from different environments and tries to talk about tabu too. I also liked the style of the book, very light and easy to follow. I hope other books by this author are just as good.

[Filip · Rating 4 out of 5]

A very strong book, harshly (and, arguably, very fairly) criticizing Egyptian/Arabian/Muslim society, taboos, customs and so on. Sure, he speaks about other topics, such as food, but majority is very critical about how life looks in Egypt. Also, the subtitle should be "all that you wanted to know about sex and FGM in Egypt and (much) more". While the topic (especially FGM) is important and, frankly, nauseating, there is a bit too much of it here.
All in all very well written and interesting.