What do you think?
Rate this book
Орден Лева та Ключа. Путівник Львовом для тих, хто не боїться темряви
У Львові може трапитися будь-що. Але ніхто не припускав, що аж таке. За один тільки тиждень у місті знаходять мертвими письменника, детектива й олігарха, який контролював ледь не половину області. Останнім у списку загиблих стає міністр. Обставини смертей загадкові — жертви начебто ніяк не пов’язані між собою, але при цьому помирають один за одним, ніби за чиїмось сценарієм.
Поліція не квапиться з відповідями, тож за справу береться новинна агенція. Колишній ресторанний піарник, а тепер журналіст Радецький занурюється в розслідування, де кожна деталь може виявитися ключовою — від рецепта сирника до історії гербів і міських легенд. Що далі чоловік заглиблюється в історію, то більше впевнюється: це не просто серія вбивств. За нею може приховуватися щось значно давніше й впливовіше... А поруч із детективом непомітно розгортається персональна драма самого Радецького, адже редакторка, яка доручила розслідування журналістові, колись була не лише його стажеркою, а й коханою.
Поліція не квапиться з відповідями, тож за справу береться новинна агенція. Колишній ресторанний піарник, а тепер журналіст Радецький занурюється в розслідування, де кожна деталь може виявитися ключовою — від рецепта сирника до історії гербів і міських легенд. Що далі чоловік заглиблюється в історію, то більше впевнюється: це не просто серія вбивств. За нею може приховуватися щось значно давніше й впливовіше... А поруч із детективом непомітно розгортається персональна драма самого Радецького, адже редакторка, яка доручила розслідування журналістові, колись була не лише його стажеркою, а й коханою.
304 pages, Hardcover
Published January 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
October 14, 2026
Кидайте все і беріть читати цю книгу уже й негайно, щоб ідеально попасти в осінній настрій.
Вона не ідеальна: авторський стиль 10 з 10, але детективна лінія 6 з 10, романтична максимум 7 з 10. Зате осінній вайб, а точніше вайб осіннього Львова 100 з 10. Витягує все. Буквально хочеться залізти під ковдру з какао і читати під "Один в каное", як... Побачите в книзі.
Вона не ідеальна: авторський стиль 10 з 10, але детективна лінія 6 з 10, романтична максимум 7 з 10. Зате осінній вайб, а точніше вайб осіннього Львова 100 з 10. Витягує все. Буквально хочеться залізти під ковдру з какао і читати під "Один в каное", як... Побачите в книзі.
September 20, 2026
Зізнаюся - книжку купувала не читаючи анотації і взагалі була не в курсі, про що йтиметься. Думала, ну може фентезі підліткове або що.
Отримала історію про Львів, місцевих журналістів та політиків, кулінарію, змови і левів. А ще мільйон пасхалок на знайомих особисто і не дуже особисто персонажів та організації (аж втомилася їх вишуковувати і співставляти). І згадки про чудових реальних людей (за Дзиґу окремо дякую).
І хоч детективи - не моє улюблене читання, а речення іноді були надто кучеряві і увага губилася, продовження було б цікаво почитати)
Отримала історію про Львів, місцевих журналістів та політиків, кулінарію, змови і левів. А ще мільйон пасхалок на знайомих особисто і не дуже особисто персонажів та організації (аж втомилася їх вишуковувати і співставляти). І згадки про чудових реальних людей (за Дзиґу окремо дякую).
І хоч детективи - не моє улюблене читання, а речення іноді були надто кучеряві і увага губилася, продовження було б цікаво почитати)
September 17, 2026
Упевнена, цю книгу полюблять, точно.
Хтось — за динамічну оповідь, екшн-ритм та карколомні повороти (особисто я з команди повільно-медитативного темпоритму, але таких меншість, знаю). Або за обігрування класичних детективних тропів в українському сетингу часів повномасштабного вторгнення.
Інші — за цайтґайст, актуальні теми, й несподівані камео. Ще за Львів, його стіни, легенди й людей. За пісні. За небанальні алюзії.
А я от полюбила за прекрасні сюжетно виправдані інфодампи (хто розуміє, той розуміє). За трикстерську зухвалість, яка могла б обурити деінде, але так органічно вплелася тут. За погляд на їжу як вітальну силу (лібідозну, як сказав би дідо Зіґмунд). За Львів листопадовий (мій улюблений). За рефлексії на тему ідентичності, так близькі кожному, хто згодився не там, де народився. За чоловічий погляд на стосунки, які геть не male gaze (серйозно, уже була готова обурюватися черговій фантазії на тему gen X + gen Z, але ні, пізніше розвитку цієї арки подумки аплодувала зрештою). За те, що знову під паросолькою «детектив» отримала оригінальну, ексцентричну й щемку оповідь про втрати, вразливість, другі шанси й любов (до людей, міста, борщу) на межі з гіперфіксацією, в якій до того ж ще й згадується гурт Тостер (оцього привіту з субкультурних нульових точно не очікувала), 1914 та Somali Yacht Club. І за те, що вже знаю, куди наступного разу у Львові піду за сирником ☺️
Хтось — за динамічну оповідь, екшн-ритм та карколомні повороти (особисто я з команди повільно-медитативного темпоритму, але таких меншість, знаю). Або за обігрування класичних детективних тропів в українському сетингу часів повномасштабного вторгнення.
Інші — за цайтґайст, актуальні теми, й несподівані камео. Ще за Львів, його стіни, легенди й людей. За пісні. За небанальні алюзії.
А я от полюбила за прекрасні сюжетно виправдані інфодампи (хто розуміє, той розуміє). За трикстерську зухвалість, яка могла б обурити деінде, але так органічно вплелася тут. За погляд на їжу як вітальну силу (лібідозну, як сказав би дідо Зіґмунд). За Львів листопадовий (мій улюблений). За рефлексії на тему ідентичності, так близькі кожному, хто згодився не там, де народився. За чоловічий погляд на стосунки, які геть не male gaze (серйозно, уже була готова обурюватися черговій фантазії на тему gen X + gen Z, але ні, пізніше розвитку цієї арки подумки аплодувала зрештою). За те, що знову під паросолькою «детектив» отримала оригінальну, ексцентричну й щемку оповідь про втрати, вразливість, другі шанси й любов (до людей, міста, борщу) на межі з гіперфіксацією, в якій до того ж ще й згадується гурт Тостер (оцього привіту з субкультурних нульових точно не очікувала), 1914 та Somali Yacht Club. І за те, що вже знаю, куди наступного разу у Львові піду за сирником ☺️
September 12, 2026
Книга мені дуже сподобалась. Це неймовірна історія написана прекрасною мовою з величезною любов'ю до Львова. Книга занурює нас в похмурий листопадовий Львів і змушує полюбити це місто навіть попри холод і негоду, шукати тепла в численних кав'ярнях і постійно куштувати щось смачненьке, ковтаючи описи смачної галицької кухні. Сюжет доволі жвавий, герої надзвичайно живі. Історія дуже тепла, дуже пасує читанню восени, як ліки від осіннього настрою. І що цінно, що це наша історія, хоч вона в більшості про Львів, але вона змушує пильніше придивитись до свого міста, до людей свого міста, до себе і свого місця в історії та сьогоденні.
October 5, 2026
Наші дні. У Львові стається кілька загадкових смертей і головний герой Радецький, колишній ресторанний піарник, а тепер журналіст, поступово втягується в розслідування. І далі все закручується навколо таємних орденів, гербів, ключів, «Перехресних стежок», кулінарних містифікацій та дивних містичних збігів.
І хоч формально це детектив, та для мене це радше така собі прогулянка Львовом, замаскована під розслідування. Автор тут часом поводиться як дуже досвідчений гід: веде вас вузькими вуличками, показує якусь деталь на фасаді й одразу витягує з неї цілу історію. А ви стоїте й думаєте: справді це було чи чергова байка?
Недарма в тексті часто згадується Умберто Еко. Бо тут теж є щось від інтелектуального детективу з історичними вставками, семіотикою та рясними посиланнями на масову культуру. І намішано всього тут справді багато: історія міста, геральдика, архітектура, журналістика, ресторації, література та галицька кухня та міські легенди. Подано це теж доволі цікаво – не лише через неформальні розмови на вулицях, а й через переписки в месенджерах, меми, пошукові запити в гуглі та ші.
Постійно виринають згадки про сучасних письменників, акторів, музикантів і політиків. Від Клопотенка з Фреймут до Семківа з Джозефін Джексон, від Паліндрома й «Один в каное» до гуртів 1914 та «Мертвого півня». Місцями це справді виглядає як зріз нашої сучасної культурної епохи, запакований у дещо похмурий львівський нуар із присмаком сирника. За всі ці відсилання – окрема подяка.
І сам Радецький мені теж сподобався. Він простий і справжній. Із купою болячок, комплексів та почуттям провини. Розслідуючи цю справу, він водночас ходить колами навколо власних неправильних рішень і ніяк не може забути колишню дружину, з якою йому доводиться співпрацювати. І якраз ця особиста лінія добре заземлює всю історію, додаючи їй чогось щемкого й дуже людяного.
Під кінець ця заплутана темна історія доволі несподівано переходить у гостросоціальні теми: переселенців, «правильних» українців і ще щиріших галичан. І тоді Львів у книзі постає ще дещо іншим – темнішим, нервовішим і втомленішим. Містом, яке зараз дуже швидко змінюється, бо війна посунула людей, мови, звички, страхи й уявлення про те, хто тут «свій», а хто «чужий».
Класна історія для тих, хто хоче зануритися в трохи нуарний осінній Львів, поблукати його темними вуличками й дізнатися про це місто щось нове. Або ж засумніватися в тому, що вже знали раніше.
https://t.me/knepotrib/620
І хоч формально це детектив, та для мене це радше така собі прогулянка Львовом, замаскована під розслідування. Автор тут часом поводиться як дуже досвідчений гід: веде вас вузькими вуличками, показує якусь деталь на фасаді й одразу витягує з неї цілу історію. А ви стоїте й думаєте: справді це було чи чергова байка?
Недарма в тексті часто згадується Умберто Еко. Бо тут теж є щось від інтелектуального детективу з історичними вставками, семіотикою та рясними посиланнями на масову культуру. І намішано всього тут справді багато: історія міста, геральдика, архітектура, журналістика, ресторації, література та галицька кухня та міські легенди. Подано це теж доволі цікаво – не лише через неформальні розмови на вулицях, а й через переписки в месенджерах, меми, пошукові запити в гуглі та ші.
Постійно виринають згадки про сучасних письменників, акторів, музикантів і політиків. Від Клопотенка з Фреймут до Семківа з Джозефін Джексон, від Паліндрома й «Один в каное» до гуртів 1914 та «Мертвого півня». Місцями це справді виглядає як зріз нашої сучасної культурної епохи, запакований у дещо похмурий львівський нуар із присмаком сирника. За всі ці відсилання – окрема подяка.
І сам Радецький мені теж сподобався. Він простий і справжній. Із купою болячок, комплексів та почуттям провини. Розслідуючи цю справу, він водночас ходить колами навколо власних неправильних рішень і ніяк не може забути колишню дружину, з якою йому доводиться співпрацювати. І якраз ця особиста лінія добре заземлює всю історію, додаючи їй чогось щемкого й дуже людяного.
Під кінець ця заплутана темна історія доволі несподівано переходить у гостросоціальні теми: переселенців, «правильних» українців і ще щиріших галичан. І тоді Львів у книзі постає ще дещо іншим – темнішим, нервовішим і втомленішим. Містом, яке зараз дуже швидко змінюється, бо війна посунула людей, мови, звички, страхи й уявлення про те, хто тут «свій», а хто «чужий».
Класна історія для тих, хто хоче зануритися в трохи нуарний осінній Львів, поблукати його темними вуличками й дізнатися про це місто щось нове. Або ж засумніватися в тому, що вже знали раніше.
https://t.me/knepotrib/620
September 15, 2026
«Орден лева та ключа. Путівник Львовом для тих, хто не боїться темряви» Всеволод Поліщук.
Я з великим задоволенням прочитав цю книгу і вона мені дуже сподобалась. Тут нам показаний холодний і похмурий Львів, але події в книзі й опис кавʼярень дає можливість зігрітися і повністю зануритись в історію. А історію тут дійсно цікава, швидка і динамічна.
Я обожнюю книги, які затягують з самого початку, а ще більше коли протягом книги тебе затягує все більше й автор тримає в напрузі до кінця. Ось тут так само, практично протягом всього сюжету відкриваються якісь нові деталі. Присутній відкритий фінал, то скоріш за все буде продовження.
Мені сподобалось, що автор віддзеркалив політичні реалії, життя і проблеми. Автор завуальовано це все показує, але в цілому стає зрозуміло хто це насправді. Ще мені дуже сподобалось, як автор використав химерність Львову і таємного ордену, це було прям дуже класно.
Дуже приємна, затишна історія для читання в осені. Тут своя атмосфера.
8.5/10
Я з великим задоволенням прочитав цю книгу і вона мені дуже сподобалась. Тут нам показаний холодний і похмурий Львів, але події в книзі й опис кавʼярень дає можливість зігрітися і повністю зануритись в історію. А історію тут дійсно цікава, швидка і динамічна.
Я обожнюю книги, які затягують з самого початку, а ще більше коли протягом книги тебе затягує все більше й автор тримає в напрузі до кінця. Ось тут так само, практично протягом всього сюжету відкриваються якісь нові деталі. Присутній відкритий фінал, то скоріш за все буде продовження.
Мені сподобалось, що автор віддзеркалив політичні реалії, життя і проблеми. Автор завуальовано це все показує, але в цілому стає зрозуміло хто це насправді. Ще мені дуже сподобалось, як автор використав химерність Львову і таємного ордену, це було прям дуже класно.
Дуже приємна, затишна історія для читання в осені. Тут своя атмосфера.
8.5/10
October 5, 2026
Ну і закрутив автор! Накрутив! Тут і цікава загадка, і трохи трилер, і чудовий затишний Львів, який пахне кавою, сирником, борщем, і багато історії, і проблеми сучасності (як людина, яка жила за останні роки і у Львові, і в Краматорську, і в Києві, дуже відгукнулося). А найбільша окраса тут любовна лінія, це надзвичайно щемко, світло, ніжно і справді гарно.
Браво, авторе!
Браво, авторе!
October 5, 2026
Моя думка та оцінка цієї книги змінювалися кілька разів: від майже 5/5 на початку до 2,5/5 у середині. Але хочеться одразу підкреслити: попри всі нюанси, книга мені сподобалася! Це дуже гарний дебют у детективному жанрі, і на якісь дрібні моменти хочеться закрити очі з надією, що наступні будуть більш продуманими. Без спойлерів написати відгук не вдалося, тому читайте обережно.
Що сподобалося: Перші 50% читалося досить легко: відчувалася атмосфера осіннього міста, було багато цікавої інформації про історичні памʼятки та людей, знайомі персонажі та місця, опис страв (куди ж без них) та звичайно детективна лінія. Окремо хочу відзначити гумор та стиль автора. Мені нагадало трохи “Лазарус”, трохи “Річки Лондона”, але без фентезі елементів. “Імʼя рози”, яке згадувалося по тексту, читала досить давно, і вже не памʼятаю деталі, тому паралелі провести не можу, хоча здогадуюсь, що вони є (перечитувати не люблю навіть те, від чого була в захваті). Якщо вам подобаються детективи, сюжети яких тісно повʼязані з історією міста та його жителів, але водночас зі знайомими сучасними персонажами та подіями, то рекомендую (але з нюансами, про які нижче).
Що не сподобалося: Головний герой. Спочатку він сприймався як колега чи знайомий, з яким рідко перетинаєшся і якого можна потерпіти (як кажуть, “дітей з ним не хрестити”). Але в другій половині всі ці “фактично” почали підбішувати, і розвʼязка не допомогла.
Це все було максимально недоречно та дивно, наче збірка червоних прапорців із тредсу. І це я ще про першу стажерку не написала Якщо так і було задумано, то респект і плюс один бал: герой вийшов ідеально інфантильним 40-річним редфлегом, і вище я описала лише невелику частину того, що з ним не так.
Його здібності як аналітика чи детектива теж викликають питання, освіта та памʼять безсумнівні, а от висновки часто притягнуті (знову ж таки, це мої враження, на істину не претендую). В якийсь момент його репліки я почала читати по діагоналі й глибоко в душі сподіватися на трагічний фінал (вибачте). Якщо буде продовження, дуже сподіваюся, що автор відправить його або до психотерапевта, або до компанії з міністром та іншими.
Незважаючи на те, що стиль автора імпонує, відчувалася певна затягнутість через перевантаження історичними деталями та персонажами, які у частині випадків ніяк не повʼязані з основним сюжетом. Це як екскурсія з гідом, який розповідає про все, що бачить навколо: в якийсь момент це втомлює і ти перестаєш стежити за деталями. При цьому якраз деталей щодо самого Ордена не вистачило: запамʼяталися спроби дізнатися про нього через чат GPT (за це лайк) та забагато пафосу від полковника. Утім, ідея всесильності ордена та його можливостей для мене виглядає як концепція “просто повірте”.
Фінал натякає на другу частину, яку я точно буду читати, бо є бажання дізнатись продовження історії.
Що сподобалося: Перші 50% читалося досить легко: відчувалася атмосфера осіннього міста, було багато цікавої інформації про історичні памʼятки та людей, знайомі персонажі та місця, опис страв (куди ж без них) та звичайно детективна лінія. Окремо хочу відзначити гумор та стиль автора. Мені нагадало трохи “Лазарус”, трохи “Річки Лондона”, але без фентезі елементів. “Імʼя рози”, яке згадувалося по тексту, читала досить давно, і вже не памʼятаю деталі, тому паралелі провести не можу, хоча здогадуюсь, що вони є (перечитувати не люблю навіть те, від чого була в захваті). Якщо вам подобаються детективи, сюжети яких тісно повʼязані з історією міста та його жителів, але водночас зі знайомими сучасними персонажами та подіями, то рекомендую (але з нюансами, про які нижче).
Що не сподобалося: Головний герой. Спочатку він сприймався як колега чи знайомий, з яким рідко перетинаєшся і якого можна потерпіти (як кажуть, “дітей з ним не хрестити”). Але в другій половині всі ці “фактично” почали підбішувати, і розвʼязка не допомогла.
Це все було максимально недоречно та дивно, наче збірка червоних прапорців із тредсу. І це я ще про першу стажерку не написала Якщо так і було задумано, то респект і плюс один бал: герой вийшов ідеально інфантильним 40-річним редфлегом, і вище я описала лише невелику частину того, що з ним не так.
Його здібності як аналітика чи детектива теж викликають питання, освіта та памʼять безсумнівні, а от висновки часто притягнуті (знову ж таки, це мої враження, на істину не претендую). В якийсь момент його репліки я почала читати по діагоналі й глибоко в душі сподіватися на трагічний фінал (вибачте). Якщо буде продовження, дуже сподіваюся, що автор відправить його або до психотерапевта, або до компанії з міністром та іншими.
Незважаючи на те, що стиль автора імпонує, відчувалася певна затягнутість через перевантаження історичними деталями та персонажами, які у частині випадків ніяк не повʼязані з основним сюжетом. Це як екскурсія з гідом, який розповідає про все, що бачить навколо: в якийсь момент це втомлює і ти перестаєш стежити за деталями. При цьому якраз деталей щодо самого Ордена не вистачило: запамʼяталися спроби дізнатися про нього через чат GPT (за це лайк) та забагато пафосу від полковника. Утім, ідея всесильності ордена та його можливостей для мене виглядає як концепція “просто повірте”.
Фінал натякає на другу частину, яку я точно буду читати, бо є бажання дізнатись продовження історії.
October 26, 2026
Сучасний детектив про Львів, де змови, драми, несподівані повороти, і багато сучасної Украхни - музика, вірші, тексти. Авторський стиль дуже затишний, але повільний і з розудумами про життя, історію Львову, тексти чи кулінарію. Для детективу мені не вистачило ритму і цих відступів про життя мені було забагато, це було повноцінною частиною книгою, і комусь може цілком зайде, та мені хотілося більш швидкого екшину. Тож оцінка - виключно моє емоційне сприйняття.
Дуже хочу такий детектив про Київ, бо як не львів'янка не впізнала майже жодної локації (ну крім каплиці Боїмів), думаю місцевим читати буде особливе задоволення від впізнавання.
Дуже хочу такий детектив про Київ, бо як не львів'янка не впізнала майже жодної локації (ну крім каплиці Боїмів), думаю місцевим читати буде особливе задоволення від впізнавання.
October 15, 2026
Атмосферно. Сильно. Стильно. Загадково. Захопливо. Іронічно. Саркастично. Цікавезно.
Дуже сильно рекомендую.
Дуже сильно рекомендую.
September 24, 2026
Люблю персонажів цієї книги, з якими ми поринаємо у таємничий Львів та дізнаємося багаато всякого цікавого, водночас розслідуючи...одну справу 🤭. А те, що відбувається наприкінці...але не перегортайте, щоб не пропустити найсмачніше. 😋
Оскільки це книга пана Всеволода, то чекайте купу секретиків і пахучих страв 🤫.
Оскільки це книга пана Всеволода, то чекайте купу секретиків і пахучих страв 🤫.
October 22, 2026
Від імені Львова велике дякую!
Displaying 1 - 12 of 12 reviews