Вавилон: У новому майбутньому я фотографуватиму метеликів

by Лана Київна

Щоб зупинити лавину знищення — російську війну проти України та загрозу Третьої світової, — потрібно змінити минуле. Для цього троє учасників місії вирушають до Харкова 1933 року. Їхня мета — врятувати політичного чи культурного діяча, здатного змінити хід історії. Однак хто це? Чи вдасться їм знайти відповідь і встигнути, коли за ними вже стежить пильне око режиму?

Завдання ускладнює протистояння між ними: один із них — українець, другий — росіянин, третя — американка. Персонажі проходять через випробування ненавистю, любовʼю, страхом і правдою.

«Вавилон. У новому майбутньому я фотографуватиму метеликів» — історична антиутопія, в якій герої стикаються з реальністю, де Голодомор і утиски творчої інтелігенції приховано за газетними гаслами про «щасливе радянське життя».

512 pages, Hardcover

Published January 1, 2026

Reviews

[Баба Єга]

Прекрасно. От просто прекрасно.

Так, я можу придратись. Можу до квантового відділу ООН, можу до того, як саме герої переміщуються, ще до якихось дрібниць. Але не хочу. Бо все інше тут настільки добре працює, що мені абсолютно байдуже.

Я не люблю романтичні лінії. Особливо коли романтична лінія раптом вирішує, що вона тут головна, а сюжет може десь постояти і почекати. Тут їх дві. Одна з них дуже тоненька одностатева.. І вони обидві настільки логічні, настільки природні і настільки не заважають всьому іншому, що я сиділа і думала: от же ж можна. Треба просто так вміти.

Книга взагалі читається страшенно швидко. Причому не в сенсі "легенька на вечір", а в сенсі, що вона затягує тебе все глибше і глибше, і в якийсь момент відірватись можна тільки тому, що очі вже буквально закриваються. І весь цей час вона тримає напругу. До самого кінця. А потім нарешті відпускає. І це таке чарівне розпруження, коли дочитуєш останні сторінки і розумієш: все. Можна видихнути.

А потім хочеться плакати.

Через те, як авторка змальовує цей новий світ. Через те, яким він міг би бути. Через людей у ньому. Для мене особливо важливою стала розв’язка історії одного з головних героїв - я не хочу знати, що з ним, я не можу пробачити, можливо, потім, років через 80, коли хтось читатиме, вони прийдуть питати, то як він, він втік? Але я не хочу... І розумієте, я ненавиджу відкриті сторінки, але це той варіант, коли прийом на своєму місці на 100% і є єдиним правильним

І ще Хвильовий.

Не знаю навіть, як нормально це сформулювати. Те, яку вагу авторка йому тут надає, щось в мені підправило. Як якийсь ґештальт закрила. І я вже точно знаю, що після цієї книги піду читати представників Розстріляного Відродження.

Словом, прекрасний дебют. Я точно до цієї книги ще повернусь. І за Ланою Київною тепер теж точно слідкуватиму.

[Anastasiia]

В якому ж я захваті від цієї книжки!
Сюжет затягує, такі описи реальні і детальні, можна сказати - кінематографічні, що інколи треба зупинитися, аби переосмислити.
Безперечно наштовхує на думку про те, що лише з висоти досвіду розумієш, де були скоєні помилки в минулому, що через них ми всі опинилися в тій точці, в якій є.
Відчувається кропітка робота автора, в цю книжку точно вклали душу. З мене жирнющій лайк і рекомендасьйон!

[наталия перлова]

Дуже цікава книжка!!! Разом з героями пірнаєш у вирій подій, співчуваєш ім. По-новому бачиш "розстріляне відродження". На що вимушені йти українські митці. Описаний в романі голодомор спонукає до сліз. Я у захваті, книга довго не відпускає... Раджу всім прочитати.