Спочатку 8 книжок за два тижні, а потім одну за наступні два. Ні, не тому, що тих 8 були якимось надто короткими. І не тому, що не було часу читати. Просто оця одна виявилася для мене складнішою, ніж увесь Бекет разом взятий. Не скажу, що це було зовсім неочікувано. Незважаючи на складність подання тексту Бекетом, там є куди направити свої роздуми і без попереднього бекгранду в філософії, історії театру та психології вибору з неіснуючих варіантів.
Інша справа економіка. Саме ця наука завжди давалася мені зовсім складно у порівнянні з іншими гуманітарними та природничими науками, не кажучи вже про технічні дисципліни. Не знаю з чим це пов'язано. Свого роду підсвідоме розкладання пріоритетів, за яким час на економіку був відданий музиці та ІТ.
"Гудбай, імперіє" - зовсім непроста книжка для такого нуба в предметі розмов Федоріна та Бендукідзе. Імовірно, варто було розпочати із повторення якогось шкільного чи університетського підручника. Хоча, видається мені, що це допомогло б дуже мало - надто вже високу планку задано.
Володимир Федорін - філолог за освітою, встиг попрацювати редактором у виданнях "Ведомости", "SmartMoney" та "Forbes Україна". Каха Бендукідзе... В самій книжці на перелік його посад в різних компаніях виділено декілька сторінок. Хоча, українці звикли говорити про нього в основному як головного автора грузинських і надію для українських реформ. Біолог за освітою. Згадкою про освіти я банально підводжу вас до ідеї, що грунтовна освіта в будь-якій галузі може бути корисною вам у майбутньому разом з тим не обмежуючи вас у виборі улюбленої справи.
Те, що Бендукідзе - це зовсім інший рівень, я чув і раніше. А от про Федоріна знав небагато. Сказати, що я вражений - не сказати нічого. Незважаючи на лояльне сприйняття своєї неосвіченості в багатьох питаннях, під час читання діалогів цих двох інтелектуалів, моя самооцінка повільно, але падала все нижче і нижче. Сам Бендукідзе жартував: "Володю, чи ви читили Чапека 'Битва із саламандрами?'" - "Так, читав" - "Здається, ви все читали". І справді, не знаю хто б міг так грамотно та деталізовано провести інтерв'ю з людиною рівня Бендукідзе, як не Володимир Федорін. Цілковите захоплення, незважаючи на погане розуміння предмету розмову. Схожі враження, як від фільму "Гра на пониження".
Процес читання ішов повільно, адже доводилося перечитувати десятки матеріалів з Вікі про відомих економістів, політиків та вчених, які згадуються в діалогах Федоріна та Бендукідзе. А ще про безліч подій, які більше чи менше мали вплив на економічні процеси в Україні, Росії, Грузії, Німеччині, Канаді, США, Новій Зеландії та багатьох інших країнах, історію яких в контексті професійного інтересу співрозмовники знають досконало. В цьому плані інші співрозмовники, як от Павло Шеремета, відставали так досить серйозно. До речі, раз вже згадав, особливо прочитати частину з Ходорковським, якщо раптом досі хтось вважає його другом України. Серед третіх осіб сподобався Альфред Кох.
Остання частина книжки присвячена розмовам про Аграрний та Вільний університети, створенням яких опікувався Каха. Це, фактично, було останньою справою його життя. Дуже шкода, що передчасна смерть не дала Бендукідзе довести справу до задуманих результатів.