Musashi: The Bushido Code

Musashi 5 books #4

by Eiji Yoshikawa, Charles S. Terry (Translator)

150 years of strife have left Japan a war-torn wasteland. Out of the ashes a new hero is born - destined to be the greatest swordsman of all Musashi.

Genres: Historical Fiction, Fiction, Japan, Japanese Literature, Historical, Biography Memoir

294 pages, Paperback

First published January 1, 1971

About the author

Pen-name of Yoshikawa Hidetsugu. Yoshikawa is well-known for his work as a Japanese historical fiction novelist, and a number of re-makes have been spawned off his work.

In 1960, he received the Order of Cultural Merit.
Eiji Yoshikawa (吉川 英治, August 11, 1892 – September 7, 1962) was a Japanese historical novelist. Among his best-known novels, most are revisions of older classics. He was mainly influenced by classics such as The Tale of the Heike, Tale of Genji, Outlaws of the Marsh, and Romance of the Three Kingdoms, many of which he retold in his own style. As an example, the original manuscript of Taiko is 15 volumes; Yoshikawa took up to retell it in a more accessible tone, and reduced it to only two volumes. His other books also serve similar purposes and, although most of his novels are not original works, he created a huge amount of work and a renewed interest in the past. He was awarded the Cultural Order of Merit in 1960 (the highest award for a man of letters in Japan), the Order of the Sacred Treasure and the Mainichi Art Award just before his death from cancer in 1962. He is cited as one of the best historical novelists in Japan.

Reviews

[M●13RA · Rating 4 out of 5]

8.3/10

[Damarys · Rating 5 out of 5]

*.*
Vamos por el último tomo!

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

"Мусаші. Книга четверта. Вітер"
Ейджі Йошікава

«Легше здолати зовнішнього ворога, ніж ворога всередині себе»,— згадав він старовинне прислів'я.

Весь том присвячений війні Мусаші проти школи Йошіоки. Здавалося б - кульмінаційний момент - битва з Сейджуро і Деншічіро, але ж ні. Проти Міямото постає цілий клан.
Також важливим епізодом є моторошна сцена з Матахачі, який намагається вбити Оцу.
З'являється мій улюблений персонаж - дзен-монах Такуан, він зустрічається з Мусаші у борделі)
В порівнянні з манґою, герої Йошікави реалістичніші, не такі доблесні.
Явний мінус - практично всі вороги Міямото негідники, Сейджуро - бабій, Деншічіро - пихатий, ба навіть влесник "сушильної жердини", геніальний Коджіро Сасакі, в Йошікави є підлабузником, боягузомта звідником.
Тим не менш, цікаво читати паралельно літературне першоджерело і манґу, хоча вони пішли абсолютно різними шляхами.

"Погляд Мусаші натрапив на приховані деревами кам'яні руїни, які, мабуть, залишилися від старої фортеці. Мусаші мимоволі підвівся до стіни. Він виявив кам'яні ворота-торії, звернені до розлогої сосни. У глибині було святилище, приховане вічнозеленими деревами. Не знаючи, якому богу присвячений храм, Мусаші стрімко пройшов крізь лави дерев і схилився перед храмовими воротами. Від присутності божества серце його схвильовано забилося, тим більше смерть була зовсім поруч. Всередині храму було темно, і тільки священний світильник розгойдувався на вітрі, то згасаючи, то яскраво спалахуючи. На дощечці біля входу було написано: Храм Хатідай.
Мусасі з радістю подумав, що знайшов потужного союзника. Бог війни буде в нього за спиною, коли Мусаші кинеться з гір на ворога. Боги завжди підтримують тих, на чиїй стороні правда. Мусаші згадав, що Ода Нобунаґа перед битвою при Окехадзамі зупинився на молебень у храмі Ацута. Несподівана зустріч із храмом обіцяла удачу.
У воротах храму була невелика кам'яна чаша для омивань. Мусаші прополоскав рота, окропив рукоятку меча і ремені сандаль. Очистившись, він підв'язав рукави шкіряною тасьмою і обв'язав голову бавовняною пов'язкою. Граючи м'язами, він підійшов до входу в храм і простяг руку до мотузки гонгу. За освяченою століттями традиції, він хотів ударити в гонг і піднести молитву божеству.
Мусаші різко відсмикнув руку. Що я роблю? - з жахом подумав він. Мотузка гонгу, пов'язана з білих і червоних шнурів, манила до себе, запрошуючи вдарити в гонг і піднести молитву. «Чого ж мені просити? — спитав себе Мусаші. - Яка допомога від богів мені потрібна? Я ж розчинився у всесвіті. Хіба не я переконував себе, що будь-якої хвилини готовий до смерті. Чи не я тренувався, щоб зустріти смерть холоднокровно та впевнено?»
Мусаші був вражений. Забувши про роки тренування та самодисципліни, він ледве не звернувся за допомогою до надприродних сил. З ним відбувалося щось недобре. В глибині душі він знав, що найнадійніший союзник самурая – смерть. Ще вночі він відчував, що змирився з долею. Зараз, мало не зрікшись всього, чого навчився, він був готовий просити допомоги у божества. Мусаші, скам'янівши, стояв як статуя з опущеною від сорому головою.
«Який я дурень! Думав, що досяг досконалості та самозречення, але щось у мені чіпляється за життя. Смутні мрії несуть мене до Оцу та сестри. Примарні надії змушують хапатися за соломинку. Диявольське наслання морочить мене, спокушаючи просити богів про допомогу».

[C.E. Crowder · Rating 4 out of 5]

Musashi is Japan's "Gone with the Wind" for scope, size, status and content. It is a Japanese historical fiction epic written in the 1930s, celebrating the samurai mystique without becoming overly melodramatic about it. Many of its characters, including Musashi himself, are drawn from life. Unlike the heroes of western fiction, these are refreshingly sensitive to shame and conscious of responsibility. It's lightweight fast-paced fare that relies on dialogue, action and humour. My copy is the 1980s American paperback edition, published in five parts.

In part four Musashi's wisdom grows by leaps and bounds, heralded by his realizing his past foolishness and how very far he has yet to go. Whereas the early parts had me wondering whether this reading was actually worthwhile, now I'm fully invested in the journey. Things are coming to a head between Musashi and his nemesis. The switch to the Edo setting has also added interest, expanding the number of important players in Musashi's life and providing even more insight into 17th century Japan.

[Ben Leach · Rating 4 out of 5]

It's funny, I'm thoroughly enjoying reading through Musashi, and I think breaking it up into these addictive paperback editions has made the experience more enjoyable for me, but unfortunately, it makes it difficult for these individual sections of the larger narrative to stand out. I'm glad I'm taking my time, but other than the introduction of Iori, there's not necessarily a lot that stands out about this particular section of the narrative. However, the section with the sword polisher is everything I love about the hero's journey, a subtle test for Musashi on his journey and how the Way of the Sword (TM) is so much more than just hacking and slashing. With only one more volume to go, I hope everything lands perfectly well. I'm fairly confident that I've made it this far. I read the nearly 300 pages of this novel in one day. It's some of the best and most addictive reading I've done all year!

[Vicky Méndez · Rating 3 out of 5]

Este es el peor de los que van hasta ahora. Es lento, realmente no pasa mucho. Varios de los personajes tienen actitudes sin sentido e inexplicables. Se les da mucho protagonismo a los villanos y los personajes principales con suerte aparecen en un capítulo. No hay acción, no se ven progresos significativos para Musashi. La mejor parte es la de la plantación, que es medianamente interesante.

[Plum Bum · Rating 2 out of 5]

based musashi

[S. Kallahan · Rating 4 out of 5]

See review for vol. 1.

[Lis. · Rating 5 out of 5]

BUSHIDO = The way of the Warrior = The Only Way!

[Brian · Rating 5 out of 5]

Another flawless addition to the series. I look forward to reading other works by Eiji Yoshikawa, as well as Charles S. Terry.

[Amadeu Branera · Rating 4 out of 5]

Esta parte de la historia e se me estaba haciendo aburrida hasta que Musashi y algunos personajes más empiezan a filosofar. A partir de ese momento me ha vuelto a enganchar.