У Львові мешкають чотири подруги. Якось на блошиному ринку вони знаходять дивний сувенір — дерев`яне яблуко. Невже це творіння самого майстра Пінзеля, та й до того ж із секретом? Щойно це яблуко опиняється в кожної з героїнь, її життя змінюється, потаємні бажання стають реальністю...
Роман про долі чотирьох подруг, які мешкають у Львові: редактора Галини, дизайнера Ірини, коректора Магди та телеведучої Луїзи. Одного разу їм до рук потрапляє дивний сувенір - дерев'яне яблуко, яке давній майстер зробив з секретом. Щойно це яблуко опиняється в кожної з героїнь, її життя змінюється, потаємні бажання стають реальністю.
Роман відзначено дипломом "Вибір видавців" літературного конкурсу "Коронація слова – 2008" та другою премією конкурсу "Краща українська книжка" 2009 р. за версією журналу "Корреспондент".
Гали́на Костянти́нівна Вдовиче́нко (*народилась21 червня 1959, Кольський півострів) — українська журналістка та письменниця у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Живе у Львові.Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок». Має доньку та сина.
Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця. Відзнаки:
- Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова-2008» «Вибір видавців» (перша в історії конкурсу) - за роман «Пів’яблука».
- Диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК
- 2-е місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»).
- Роман «Замок Гербуртів» (Тамдевін») отримав 1-шу премію у номінації «романи» на Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2009.
- Спеціальна відзнака «Гранд-Коронація слова» (роман «Хто такий Ігор?»).
- Перше місце у номінації «Оригінально оформлене та проілюстроване видання» на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака «Книжкового Левеня» (казкова повість «Мишкові миші»).
- 2-е місце у номінації «Світ дитинства» та 3-є місце у номінації «Мистецтво друку» у національному конкурсі «Краща книга України» (2011), засновник - Держкомтелерадіо України (казкова повість «Мишкові миші»).
- Короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011. Роман «Бора» - у п’ятірці фіналістів.
- 1-а премія у номінації «прозові твори для дітей» у Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2012 – за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток».
Свого часу книга була настільки популярною, що звідусіль лунало: треба читати, треба читати... І ось я дісталась цієї книги. І виявила, що читається вона дуже складно, саме черезх авторський стиль побудови речень. Мені весь час хотілось поміняти слова місцями і заміняти слова. Щодо сюжету - то він романтично-рожевий з малими натяками на конфлікти. Конфлікти, якщо вони і є, вони просто згладжуються і легко вирішуються. Я би сказала, що це жіноче чтиво для тих, у кого багато проблем в житті. Бо у 4 головних героїнь фільму все прекрасно!
Mила ненав'язлива книга. Таке відчуття ніби автор описала головних героїв книги, чотирьох подруг, з себе самої, давши їм професії, які цікавлять саму письменницю. Книга легка, читається дуже легко. Сюжет дуже простий, але це його не робить менш цікавим. але в книзі є перебір з описом одягу героїв оповідання. Я б, на місці письменника, зробила б більший акцент на внутрішні переживання жінок, ніж описувала їх черговий наряд в таких деталях.
Символічний образ яблука відомий здавна. У книзі Галини Вдовиченко "Пів'яблука" воно не набуває нових значень, проте авторка дивиться на нього свіжим поглядом. Цей плід тут майстерно вирізьблений із дерева і містить у собі таємницю. А у кожного, до кого воно потрапляє здійснюється потаємне бажання. Особливе, особисте, те, про яке хочеться кричати або навпаки - мовчати. Навіть якщо власник таємничого витвору собі не зізнається у тому, чого бажає. І навіть якщо не вірить у це, не знає про те, чого насправді хоче.
"Пів'яблука" – це роман про чотирьох подруг львів'янок. У кожної свої мікросвіт, захоплення, рід діяльності та сім'ї. Проте червоною ниткою у їхньому житті проходить дружба. Справжня. Жіноча. Та, у яку я не вірю. Але після цього тексту допускаю думку про його існування. Просто мені досі не щастило.
Усе стається так, як має бути і тоді, коли приходить час. То що стоїть насправді за тим, що у товаришок здійснюються бажання? Допомагають чари яблука, віра у його особливість, чи роки роботи й докладених зусиль нарешті дають плоди? А якщо це все разом? Книга гарна. Раджу прочитати.
цікава книжка... багато життєвої мудрості, однак, як на мене, то сповна оцінити її можуть більш зрілі жінки, ровесниці головних героїнь... хоча, і для більш юних панянок знайдеться щось почальне... ну і, звісно, бездоганний і загадковий Львів - він приваблює читачів усіх поколінь)
Я люблю авторку за побутове письмо, за тим і прийшла. Досить проста приємна історія про чотирьох подруг, на позір цілком успішних як мінімум у робочому житті, та і особисте всіх майже влаштовує. Тільки як звичайно, чогось не вистачає, а тут їм трапляється дерев’яне яблуко, яке чи не самого Пінзеля. І ніби ще й притлумлені бажання справджує. Магічного реалізму тут як такого немає, швидше розмови про щось таке магічне стають каталізатором для змін у житті героїнь. Деякі сюжетні ходи не дуже гарно пережили час, але, власне, я більше слідкувала за якимись сценками і дрібничками, ніж за сюжетом.
2 з 5 Все у цій книзі невдале. Нібито жіночий роман, чого від неї чекати, це ж розважальний жанр. Але навіть з цим не справилася книга. Пускання слини на російську літературу. Нудило кожного разу. І навіть те, що це ще 2008 року роман, не виправдовує. Чотири героїні якісь всі однакові, ніяк їх не могла розрізнити. Не яскраві, не цікаві. Якось не вироблені. Все ненатурально. Навіть лексика. Ну, хто у спілкуванні з найближчими друзями використовує слово "фотофайли"?))
Якби я був жінкою 50-и років, яка б лежала на пляжі і їй було ну взагалі нема чого робити, мені б ця книга сподобалась, але нажаль я не її цільова аудиторія. Як доросту, можливо перечитаю, а так я не пам'ятаю жодного з неї момента і не розумію гашо ця книга взагалі існує.
Очікуванням було занурення в домашню атмосферу, слідкування за затишком дівчат. Виявилось, це історія про чотирьох жінок 40+, кожна з яких присутня потрошки. Герої, які не запам'ятовуються, я згадувала, хто є хто, коли вказувалась їхня професія. Задумка самого пів яблука мені не дуже імпонує, аля чудо прийшло. Другу частину читати не буду, вважаю, що і першої буде достатньо, вона досить закінчена
Я навіть не очікувала, що ця книга мене так захопить і так розчулить)
Історія про 4 подруг, їх життя, вподобання, побут та пошук себе.
Книга складається ніби з окремих пазлів, малих оповідок, згадок, що переплітаються між собою, й за якими ми можемо дізнатися минуле й теперішнє цих жінок без визначеного віку.
Текст в цій оповіді надзвичайно колоритний із хвацькими слівцями, притаманними західній Україні. Думки автора пронизливі, влучні, філософські й дуже правдиві. Опісля все осмисливши, здається, а й справді так воно і є, й за цим всім криється наше життя чи бажання, мрії, сподівання...
Дуже сподобалося, що тут ці подруги завжди підтримують один одного, зустрічаються на свята та просто щосереди на свої "фіалкові кавування" аби погомоніти. На цьому етапі я вдячна долі, що теж маю друзів, з якими ми радо зустрічаємося та вже маємо свої традиції, що вони витягують мене у світ та з якими цікаво жити!!
Натрапивши на цю книгу випадково, я ненароком пройнялася долею її героїв, пропустила через свою душу, де вони неодмінно залишили якийсь свій слід. Адже в ній так майстерно все поєдналося докупи, як дві половинки яблука, витисеного з дерева, - сувеніру - скульптури, яке подруги знайшли на блошиному ринку, і як вважали згодом, що мало магічну дію та виконувало потаємні підсвідомі бажання...
Хотіла почитати щось легке після напружених фентезі та містики, і зупинилась на цій книзі. З плюсів: приємно читати, авторка тепло та м'яко пише.
Але це все з плюсів, як на мене. Одразу пропав інтерес після того як дійшла до моменти про прийом у королеви Єлизавети. З самого початку нам показують успішних, самореалізованих жінок, які не знають що таке бідність, нужда та втома. Це не звичайні жінки, яких ми кожного дня можем побачити на вулицях. Вони - еліта.
Так, вони щось роблять для того щоб реалізувати себе в своїй справі, але це описується дуже коротко та стисло. "Подумала - спробувала - вийшло". До того ж героїні дуже пласкі, дуже типові. В них немає суперечностей. Загалом - у них все добре.
Книга щось із розділу фантастики, але якщо вам потрібно легке, несерйозне чтиво на день - два щоб провести час та порелаксити - може підійти.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Дайте цієї книзі шанс! Хочя зав’язка сюжету починається лише на 84 сторінці (третина книжки!), і це, на мій погляд, невиправдано довго, дотягніть до цього моменту - далі буде цікаво. Не можу сказати, що ця книга з тих, що змінює життя чи надає поштовх до чогось нового. Це просто на “почитати на вихідних”, другу частину навіть не буду починати.