Jump to ratings and reviews
Rate this book

Повседневная жизнь советского города : нормы и аномалии : 1920-1930 годы

Rate this book
Книга доктора исторических наук Н. Б. Лебиной - комплексное исследование быта эпохи НЭПа довоенного сталинизма. Автор рассматривает советскую повседневность с позиции девиантного поведения.

320 pages, Hardcover

First published January 1, 1999

1 person is currently reading
23 people want to read

About the author

Natalia Lebina

8 books4 followers

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
7 (46%)
4 stars
4 (26%)
3 stars
4 (26%)
2 stars
0 (0%)
1 star
0 (0%)
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
Profile Image for Kateryna Martynenko.
100 reviews21 followers
February 10, 2021
Вперше прочитала цю книгу близько 10 років тому і вона стала однією з основ мого уявлення про життя в СССР за часів Сталінізму.
У книзі розглядаються соціальні норми та аномалії і їх зміни протягом 1920-х - 1930-х років у Петербурзі-Ленінграді. Авторка детально розглядає такі явища як споживання алкоголю, проституція, злочинність, самогубство, релігія та нова комуністична релігія, житло, дозвілля, частково розглядається питання сексуальності та його регламентування.

У книзі дуже чітко прослідковується процес зміни ідеології та світогляду від модернізаційної риторики та практики післяреволюційних 20-х до патріархальної ідеології та повного тоталітаризму 30-х.

Дуже гарно показаний перехід від релігії до нової комуністичної релігії у тому контексті, що маси населення мали мракобісний релігійний світогляд і були готові прийняти з фанатизмом і нову ідеологію, оскільки, окрім усього іншого, також було загальне уявлення про значення особистості при владі, тобто, була довіра до нових догм, що їх висувала нова (чи будь-яка) влада і не було важливо, що це за норми і що вони із себе уявляють. Автор підкреслює відсутність наукового світогляду і науково підходу в 20-ті роки, а навпаки поширення квазірелігійних підходів до комуністичної ідеології. Показується, як іще за часів Леніна почався лизоблюдський підхід звеличування його всіма можливими словами, які вже на той момент звучать ідентично до того, як будуть прославляти Сталіна.

Цікаво також описується зміна підходу у ставленні до злочинців та проституйованих жінок. До злочинців у перші роки після революції ставлення було лояльне, їм співчували і вважали класово близькими, аналогічне було ставлення і до проституток. У той же час ближче до 30-х років розвинувся кардинально інший підхід, коли будь-яка соціальна аномалія тлумачилася на політичний лад і хулігани чи злочинці часто судилися по політичним статтям. Проституйованих жінок же в 20-ті роки намагалися реабілітовувати і відновлювати до життя, а вже в 30-ті роки подібні реабілітаційні заклади просто закривали, а жінок відправляли в концтабори.

У книзі також наголошується загальна патологізація всього приватного життя в 30-ті роки, включаючи такі моменти як скучене проживання в комуналках, відсутність вільного ринку і можливості придбати будь-які товари, заборона абортів і в цілому максимальне обмеження свободи індивіда.

Profile Image for Майя Ставитская.
2,296 reviews231 followers
October 13, 2025

Question: why read a study of the life of Soviet citizens during the dawn of socialism, when there are thousands of fiction books about that time?
Answer: in order to get an idea of how people lived then that was not colored by narrative drama and did not depend on the author's position. What they ate, drank, sang, what they dressed in, what they sat and slept on, what transport they used to get to work, what they devoted their leisure time to, and how they had fun. Social anthropology won't tell you about it as fascinatingly as fiction, but the completeness of coverage and proven reliability will be an order of magnitude higher. And then, you can just forget, or you can build into the sum of knowledge about the world, draw analogies with today (history moves in a spiral, passing through a similar set of conditions at each next turn) - and better understand where you are now.

Historian Natalia Lebina is an authoritative researcher of everyday social practices, you may know her "Khrushchev" about the massive construction of affordable housing in the USSR in the late 50s and early 60s - a nonfiction that reads like a bestseller. In "The Daily Life of the Soviet city of 1920-1930" there are fewer fictional game moments, more research and a scholarly monograph, and in general the project is larger - it is devoted not to a separate element of reality, but to its fullest possible coverage. As is usually the case, there are fewer possibilities than we would like, but we managed to do surprisingly much with the proposed tools.

The book has four large chapters, divided, in turn, into sub-chapters. It begins with an examination of traditional anomalies - phenomena that occur in any society, but are perceived more as a departure from the norm: drunkenness, prostitution, crime, death. Each of the objects of research unfolds in time, from the first post-revolutionary years to the end of the thirties. If we are talking about the use of alcohol and other mind-altering substances, then we are talking about the prohibition of War Communism and how the lack of a legal opportunity to stupefy oneself affected people. Moonshine, drug addiction, morphine addicts as a legacy of the First World War, mass cocaine use in a marginalized environment. After the Iron Curtain was lowered and punishments were tightened, the main drug trafficking routes were curtailed, prohibition was abolished in 1925, Rykovka appeared (vodka by the name of the pre-Council of People's Commissars Rykov, as Andropovka was in the 80s) and the state received 728 million rubles in revenue from the vodka trade alone in the first year. Pubs for workers and restaurants for nepmans, domestic drunkenness and beer alcoholism, the first drug dispensaries and the Churik abstinence sect.

If we are talking about crime, then how the legislative framework has changed, how state tolerance for class-related hooligans has shifted to classifying their acts as banditry and terrorism. About crime among street teenagers, about thieves' huts and raspberries, where up to sixty people gathered, about robberies and raids, about a gang of "Jumpers", about first romanticizing criminals, and then state regulation of the cultural sphere with the prohibition of songs of certain content, up to administrative and sometimes criminal penalties for their performance.

It's also about prostitution in detail, but the most interesting thing is about death. The state, in an effort to regulate the main significant milestones in the lives of citizens: birth, marriage, and death, also paid special attention to this latter because of its separation from religion. Attitudes towards death changed, starting with the public desecration of relics, the traditional cross over the grave was replaced by a star, and all together greatly negated the traditional reverence for paternal coffins. The attempt to introduce the practice of cremation and the construction of crematoriums, although dictated to a greater extent by the global practice of industrial society and the consequences of mass deaths Worldwide, in turn, also blurred the sacredness. The transition towards suicide, which was certainly condemned by religions, to some tolerance in the early years, and the qualification of desertion from the labor front, due to separation from the collective, in the thirties: "It was necessary to draw her into Komsomol work and interest her, otherwise she completely fell, she had no choice but to poison herself. Many girls smoke, drink, write bad words on the walls." - Resolution of the Komsomol Meeting on the suicide of a Red Triangle worker

A curious study of norm inversion and pathology. What was the norm in the old days is beginning to be perceived as a pathology - religiosity, for example. Conversely, the forced crowding of communal life with a pathological lack of intimacy is becoming the norm. Direct: home, clothes; and indirect: leisure, private life - rationing of everyday life. About everything in detail, from a historical perspective. If we are talking about clothes, then the general shabbiness, shabbiness of the era of War Communism and the leather jackets of the new owners of life as a marker of prestige.; some improvement, even with excesses ("Shimmy" trousers, yellow shoes for men, artificial orchids for women as a sign of chic) under the NEP; paramilitary-sporty style (T-shirts, sweatpants) of the Industrialization period.

If we are talking about leisure, then as a natural practice of visiting, it was gradually eroded by a six-day working schedule with a rolling weekend schedule that did not coincide with most. How ideologically alien books, which included most of the adventure literature, were banned and withdrawn from libraries. How cinema became the main form of leisure for young people, deprived of the stage at which interest in reading was formed ("Cinema is the most important of the arts for us") and how little popular theater was at first, where tickets were distributed at productions almost involuntarily.

There is a lot of interesting stuff in the book, although, unlike Lebinsky's Khrushchev, it is not for the general reader. But if you are interested in Russian history, then take a closer look.

В буднях великих строек

Вопрос: зачем читать исследование жизни советских горожан времен зари социализма, когда есть тысяча художественных книг о том времени?
Ответ: чтобы получить не окрашенное повествовательной драматургией и не зависящее от авторской позиции, представление о том, как жили тогда люди. Что ели, пили, пели, во что одевались, на чем сидели и спали, каким транспортом добирались на работу, чему посвящали досуг, как развлекались. Социальная антропология не расскажет об этом так увлекательно, как фикшен, но полнота охвата и подтвержденная достоверность будут на порядок выше. А дальше, можешь просто забыть, а можешь встроить в сумму знаний о мире, провести аналогии с днем сегодняшним (история движется по спирали, на всяком очередном витке проходя похожую совокупность условий) - и лучше понимать, в какой точке находишься сейчас.

Историк Наталия Лебина авторитетная исследовательница общественных практик повседневности, вы можете знать ее "Хрущевку" о массовом строительстве доступного жилья в СССР конца 50-х, начала 60-х - нонфикшен, который читается как бестселлер. В "Повседневной жизни советского города 1920-1930" меньше беллетрестических игровых моментов, больше исследования и ученой монографии, и в целом проект масштабнее - посвящен не отдельному элементу реальности, но по возможности полному ее охвату. Возможностей, как это обычно и бывает, меньше, чем хотелось бы, но сделать с предлагаемым инструментарием удалось удивительно много.

В книге четыре больших главы, разбитых, в свою очередь, на подглавы. Она начинается с рассмотрения традиционных аномалий - явлений, имеющих место в любом обществе, но воспринимаемых скорее как отход от нормы: пьянство, проституция, преступность, смерть. Каждый из объектов исследования разворачивается во времени, от первых послереволюционных лет до конца тридцатых. Если речь об употреблении алкоголя и других веществ, изменяющих состояние сознания, то рассказывается о сухом законе Военного коммунизма и о том, как отсутствие легальной возможности одурманивать себя влияло на людей. Самогоноварение, наркомания, морфинисты как наследие Первой Мировой, массовое употребление кокаина в маргинальной среде. После опускания Железного занавеса и ужесточения наказаний, основные пути наркотрафика сворачиваются, в 1925 отменен сухой закон, появляется "Рыковка" (водка по фамилии предсовнаркома Рыкова, как в 80-х была "Андроповка") а государство получает в первый же год 728 млн руб дохода только от водочной торговли. Пивные для рабочих и рестораны для нэпманов, бытовое пьянство и пивной алкоголизм, первые наркодиспансеры и секта абстинентов-Чуриковцев.

Если речь о преступности, то как менялась законодательная база, как от государственной терпимости к классово-близким хулиганам переходили к классификации их деяний бандитизмом и терроризмом. О преступности в среде беспризорных подростков, о воровских хазах и малинах, где собирались до шестидесяти человек, о грабежах и налетах, о банде "Попрыгунчиков", о сначала романтизации преступников, а затем государственном регулировании культурной сферы с запрещением песен определенного содержания, вплоть до административного, а порой и уголовного наказания за их исполнение.

Так же подробно о проституции, но самое интересное про смерть. Государство, стремясь регулировать основные значимые вехи в жизни граждан: рождение, брак, смерть - уделяло этой последней особое внимание еще и в силу размежевания с религией. Отношение к смерти менялось, начиная с публичного осквернения мощей, традиционный крест над могилой заменялся звездой, и все в совокупности сильно нивелировало традиционное почтение к отеческим гробам. Попытка введения практики кремации и строительство крематориев, хотя и продиктованное в большей степени общемировой практикой индустриального общества и последствиями массовых смертей Мировой, в свою очередь, тоже размывало сакральность . Переход в отношении к суициду, безусловно осуждавшемуся религиями, к некоторой терпимости первых лет, и квалификации дезертирством с трудового фронта, обусловленному отрывом от коллектива, в тридцатых: "Надо было ее втянуть в комсомольскую работу и заинтересовать ее, а то она совсем опустилась, ей ничего не оставалось делать, как отравиться. Многие девчата курят, выпивают, пишут плохие слова на стенах." - резолюция комсомольского собрания по поводу самоубийства рабочей "Красного треугольника"

Любопытное исследование инверсии нормы и патологии. Что было нормой в прежние времена, начинает восприниматься как патология - религиозность, например. И наоборот, вынужденная скученность коммунального быта с патологическим отсутствием интимности становится нормой. Прямое: дом, одежда; и косвенное: досуг, частная жизнь - нормирование повседневности. Обо всем подробно, в исторической перспективе. Если речь об одежде, то общая обношенность, обтрепанность эпохи Военного коммунизма и кожаные куртки новых хозяев жизни как маркер престижа; некоторое улучшение, даже с излишествами, (брюки "Шимми", желтые штиблеты у мужчин, искусственные орхидеи у женщин как признак шика) при НЭПе; военизированно-спортивный стиль (футболки, спортивные штаны) периода Индустриализации.

Если речь о досуге, то как естественная практика хождения в гости постепенно размывалась рабочей шестидневкой со скользящим графиком выходных, не совпадавшим у большинства. Как запрещались и изымались из библиотек идеологически чуждые книги, под определение которых в большинстве подпадала большая часть приключенческой литературы. Как для молодежи, лишенной этапа, на котором формируется интерес к чтению, основной формой досуга становился кинематограф ("Важнейшим из искусств для нас является кино") и какой малой популярностью пользовался на первых порах театр, куда раздавали билеты на производствах едва ли не в принудительном порядке.

В книге много интересного, хотя, в отличие от лебинской же "Хрущевки", она не для массового читателя. Но если вы интересуетесь отечественной историей, то приглядитесь повнимательнее.

Profile Image for Fellini.
850 reviews23 followers
December 28, 2018
Исследование, написанное живым понятным языком. Много фактов, отсылок к документам и воспоминаниям очевидцев. Книга помогает мысленно оживить историю тех лет, оценить качество жизни "простых" людей в период активных изменений в стране.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews

Can't find what you're looking for?

Get help and learn more about the design.