Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригода купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.
Гадав, що книга буде чимось на кшталт пригод Фандоріна в українському контексті. Помилочка. Це навіть більше пригоди, ніж детектив як такий. Загадки прозорі, або ж детективові постійно "щастить" і йому миттєво розповідає про все випадковий свідок. Це не інтелектуальні пазли, а єкшн. Герой - відставний сищик охранки, хуторянин Іван Карпович, який все може розгадати, всіх врятувати, всіх обіграти. Книга складається з різних історій, коли до героя приїздять з проханням щось таке загадкове розгадати, і він розгадує. Іван Карпович при цьому вправний господар, прогресист, атлет, супермен, секс-гігант і так далі. З іншого боку, монархіст, православний мракобіс. Автор явно бавиться чи ледь не знущається - там є і вовкулаки, і летючий змій, навіть космічні пригоди з "хижаками" (такими, як Шварценегер в джунглях перемагав). Бурлеск та фантасмагорія в близькоісторичних декораціях. Тож не розраховуйте на вишукане чтиво. Я от ставлю три зірочки. Проте, підозрюю, коли у мене буде ступор в читанні (знаєте, коли нічого не йде), то я куплю собі ще книжку-другу про пригоди Івана Карповича Підіпригори.
Очікувала більшого. Принаймні хорошого детективу. А отримала казочку, де було все: і вурдалаки, і Змій Горинич, і порно, і людожери, і кавказький полон.
Іван Карпович один з найпозитивніших персонажів детективів, який мені траплявся - добродушний і співчутливий, майже без скелетів у шафі. Всі історії теж дуже добродушні, це радше пригодницькі оповідки, аніж детективи з інтригою, крім того щедро пересипані домашнім імперським затишком - самовар, пироги і довгі літні дні на хуторі. Книжка гарно видана, але через свій формат читається довго - можливо краще було б розбити на менші видання кишенькового формату.
Я навіть не знаю, з чого почати в цьому відгуці. Ну гаразд, це таке пригодницьке щось у вінтажній рамочці. Є головний герой Іван Карпович Підіпригора, який раніше служив звєрському царському режимові, а потім в переддень першої світової пішов у відставку, на назбирані гроші купив хутір під Полтавою і ніби зажив спокійним життям, але славетне минуле не дає спокою, от він і розслідує. В нього є свій літописець - добренький алкоголічний граф-велосипедист, свій прихильник - магнат Харитоненко, кілька ворогів серед високопоставлених осіб, а ще дами практично всі від нього непритомніли та падали до ліжка, тобто все як у пристойних сищиків. І начебто все є, а от здорового глузду немає. Тобто перша розповідь мені цілком сподобалась, це такий солідний сюжет про Ромни, футболістів і пограбування банку, і тільки за це я поставила дві зірочки. А от далі пішов треш і угар в промислових масштабах. Отже, переліком: зйомки порно з метою знеславити царську родину (за участю головного героя), говіркий змій з амбіціями та непереносимістю льотчика Нестерова, інопланетяни, що прикидаються метеоритом, політ у Бразилію з їх же допомогою, донорство сперми світським дамам, язичники на болотах, ритуальні жертвоприношення у готичній секті, секс-трафік з хабарництвом, віднайдений татко-князь-педофіл, а також спеціальне кіно з двадцять пятим кадром, яке німці зробили для бунту у російських військах. Ну й звичайно, не обійшлося без творчого осмислення сучасних мемчиків про знімання в нацгвардію та австрійський генштаб (хоча це вже таке, справа смаку). Коротше кажучи, на цьому я оцю серію пригод для себе як відкрила, так і закрила. Звісно, на це все можна сказати, що це карнавал, бурлеск і творча гра, але щось я задовбалася цим виправдовувати будь-яку письменницьку хрінь та лінощі.
Довго читала, бо книжка паперова і шрифт дуже дрібний. Ну і 730 сторінок :) Але вони того варті. Іван Карпович звільнився з Охоронного відділення, живе на своєму хуторі під Ромнами і займається приватними розслідуваннями. Зустрічається при цьому з різними реальними і книжними персонажами (від Шерлока Голмса і Бені Кріка до Луначарського і Котовського), а також іноді з драконами, інопланетянами і вовкулаками. Потихеньку усвідомлює, що він не малоросс, а щось інше (сподіваюся, далі ця лінія розвиватиметься). Атмосфера досі дуже затишна, з бджолами в садку вишневому коло хати, Уляниними пирогами і хатами, заваленими снігом взимку. Але книжка закінчується початком Першої світової, і Підіпригора іде на фронт. Тому не впевнена, коли читатиму наступну книжку про його воєнні пригоди...
Обожнюю написання! Якісний гумор, захопливі історії, неможливо відірватися після перших сторінок. Єдине, иххо не розумію, чому головний герой так заступається за царську росію. Можливо, у наступні книзі про це буде.