What do you think?
Rate this book
Козаки та яничари
Книга досліджує місце і роль козацтва та шляхти України-Русі, а також Козацької держави (Гетьманату) в європейсько-османських війнах. Автор книги відобразив важливий для світового історичного процесу тривалий період протистояння Християнської та Ісламської цивілізацій у добу пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу.
При цьому увагу читача звернено не лише на військові дії козацтва проти османської армії, елітний підрозділ якої становив Яничарський корпус, а й на висвітлення мирних відносин України з Османами та Гіреями протягом 1500—1700 років.
Книга буде цікавою не лише для науковців, дослідників військової історії, дипломатів, викладачів та студентів, а й для всіх любителів старовини.
При цьому увагу читача звернено не лише на військові дії козацтва проти османської армії, елітний підрозділ якої становив Яничарський корпус, а й на висвітлення мирних відносин України з Османами та Гіреями протягом 1500—1700 років.
Книга буде цікавою не лише для науковців, дослідників військової історії, дипломатів, викладачів та студентів, а й для всіх любителів старовини.
446 pages, Unknown Binding
First published January 1, 2010
6 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
January 11, 2024
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This is a non-fic titled ‘Cossacks and Janissaries. Ukraine in the Christian-Muslim Wars of 1500-1700’.
This book provides an overview of the confrontation between the Ukrainian Cossacks and the Janissaries, with a special focus on the Battle of Vienna (1683). As a general overview, it gives an idea of the situation in central and eastern Europe and the Ukrainian lands, including the part of the right bank up to Kamianets-Podilskyi, which became an Ottoman province for a quarter of a century. In my opinion, not enough attention has been paid to cooperation with the Ottomans and the Crimean Khanate, which, although it follows the traditional narrative of the confrontation between the Christian and Muslim worlds, is not the sole view, but only one of the views.
As early as 1584, the representative of the Apostolic See in the Polish-Lithuanian Commonwealth, Alberto Bolognetti, proposed to King Stephen Batory that the military forces of the Ukrainian Cossacks be used to fight the Ottoman Empire, and that they should have been used illegally by the Polish-Lithuanian government before the declaration of war. Over time, the problem of the Ukrainian Cossacks became almost the main topic of relations between Istanbul and Warsaw. In 1597, the Turkish ambassador demanded that the Polish king "remove the Cossacks from Ukraine," and the Ottoman-Polish treaty of 1607 stated: "For his part, the aforementioned king promised that there would be no harm done by his bayyas, bashibuzuks of the Cossacks and other subjects and others to my (Sultan Agmed I) lands, possessions, castles, cities, towns, settlements, and every area under our rule."
Interestingly, there is a remarkable similarity between the organization of the Janissary Corps and the Cossack formations of Ukraine in the late Middle Ages and early modern times. The Cossacks imitated not only the type of weaponry (long muskets called janissarkas), but also the combat tactics of the Janissaries, which consisted of cannon and rifle fire on the enemy from behind wagons. Also, both sides were actively feeding off the slave trade. Thus, the total loss of population of Ukrainian lands from the late fifteenth to the mid-seventeenth century is estimated at about 2.5 million people (more than the lower limit of estimates of African losses during the transatlantic slave trade in this period). However, in the middle of the sixteenth century, the Crimean khan repeatedly complained that Ukrainians "from year to year in winter and summer" attacked Tatars, broke merchant caravans, and held more than a thousand Muslim prisoners in Cherkasy, Kaniv, Bratslav, and Pereyaslav, who constituted the so-called Christian yasir.
The idea of capturing Vienna became one of the main tenets of the foreign policy of Muslim Constantinople, as the conquest of the "eternal city" of all Christians, it was thought, would be crucial in completing the formation of the concept of "the High Porte as the heir to the Roman Empire" by the sultan's ideologues. Much attention is paid to the Cossacks in the Battle of Vienna and subsequent operations, although their number (about 3,000) is much smaller than the nearly 15,000 nobles, burghers, peasants, and priests from the lands of Ukraine-Rus' in the Rzeczpospolita army. It is also mentioned, but not deeply analyzed, that the Ottomans may well have also participated in this campaign with the Cossacks (as part of the troops of the Moldavian master).
Ця книга дає огляд передусім протистояння українських козаків і яничар з особливою увагою Віденській битві (1683). Як огляд в цілому дає уявлення про ситуацію у центрально-східній Європі та українських землях, у тому числі частині правобережжя до Камінця-Подільського, що на чверть століття став Османською провінцією. На мою думку замало уваги приділено співпраці з Османами і Кримським Ханством, що хоч і слідує традиційному наративу протистояння християнського та мусульманського світів, є не єдиним, а лише одним з поглядів.
Ще у 1584 р. представник Апостольської столиці у Речі Посполитій Альберто Бологнетті запропонував її королю Стефанові Баторію використовувати для боротьби з Османською імперією військові сили українського козацтва, причому до оголошення війни вони мали використовуватися польсько-литовським урядом нелегально. З часом проблема українського козацтва стає чи не головною темою відносин між Стамбулом і Варшавою. У 1597 р. турецький посол вимагав від польського короля «усунення козаків з України», а в османсько-польському договорі за 1607 р. зазначалося: «З свого боку, вищеназваний король пообіцяв, що не буде ні найменшої шкоди від його беїв, башибузуків козаків та інших його підданих та других моїм (султана Агмеда І) землям, володінням, замкам, містам, містечкам, поселенням і кожній місцевості, яка перебуває під нашою владою».
Цікаво, що є надзвичайна подібність організації Яничарського корпусу та козацьких формувань України у добу пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу. Козаки наслідували не лише тип озброєння (яничарки, довгі мушкети), але й бойову тактику яничарів, яка полягала в гарматному та рушничному обстрілі противника з-за возів. Також обидві сторони активно живились з работоргівлі. Так, загальні втрати населення українських земель з кінця ХV й до середини ХVІІ ст. оцінюють у близько 2.5 млн осіб (більше аніж нижня межа оцінок втрат Африки під час трансатлантичної торгівлі рабами у цей період). Проте, у середині ХVІ століття кримський хан неодноразово скаржився, що українці «з року в рік взимку і влітку» нападають на татар, розбивають купецькі валки й тримають у Черкасах, Каневі, Брацлаві, Переяславі більше тисячі мусульманських полонених, що становили т. зв. християнський ясир.
Ідея захоплення Відня стала одним із головних постулатів зовнішньої політики мусульманського Константинополя, адже завоювання «вічного міста» усіх християн мало б вирішальне значення у завершенні формування султанськими ідеологами концепції «Висока Порта – спадкоємець Римської імперії». Велику увагу приділено козакам у битві при Відні і наступним операціям, хоча їхня кількість (біля 3 тис. осіб) значно менша за майже 15 тис. шляхтичів, міщан, селян та священиків з земель України-Русі війська Речі Посполитої. Також згадано, але глибоко не проаналізовано, що з боку Османів цілком можливо у цій кампанії брали теж учать козаки (як частина військ Молдавського господаря).
This is a non-fic titled ‘Cossacks and Janissaries. Ukraine in the Christian-Muslim Wars of 1500-1700’.
This book provides an overview of the confrontation between the Ukrainian Cossacks and the Janissaries, with a special focus on the Battle of Vienna (1683). As a general overview, it gives an idea of the situation in central and eastern Europe and the Ukrainian lands, including the part of the right bank up to Kamianets-Podilskyi, which became an Ottoman province for a quarter of a century. In my opinion, not enough attention has been paid to cooperation with the Ottomans and the Crimean Khanate, which, although it follows the traditional narrative of the confrontation between the Christian and Muslim worlds, is not the sole view, but only one of the views.
As early as 1584, the representative of the Apostolic See in the Polish-Lithuanian Commonwealth, Alberto Bolognetti, proposed to King Stephen Batory that the military forces of the Ukrainian Cossacks be used to fight the Ottoman Empire, and that they should have been used illegally by the Polish-Lithuanian government before the declaration of war. Over time, the problem of the Ukrainian Cossacks became almost the main topic of relations between Istanbul and Warsaw. In 1597, the Turkish ambassador demanded that the Polish king "remove the Cossacks from Ukraine," and the Ottoman-Polish treaty of 1607 stated: "For his part, the aforementioned king promised that there would be no harm done by his bayyas, bashibuzuks of the Cossacks and other subjects and others to my (Sultan Agmed I) lands, possessions, castles, cities, towns, settlements, and every area under our rule."
Interestingly, there is a remarkable similarity between the organization of the Janissary Corps and the Cossack formations of Ukraine in the late Middle Ages and early modern times. The Cossacks imitated not only the type of weaponry (long muskets called janissarkas), but also the combat tactics of the Janissaries, which consisted of cannon and rifle fire on the enemy from behind wagons. Also, both sides were actively feeding off the slave trade. Thus, the total loss of population of Ukrainian lands from the late fifteenth to the mid-seventeenth century is estimated at about 2.5 million people (more than the lower limit of estimates of African losses during the transatlantic slave trade in this period). However, in the middle of the sixteenth century, the Crimean khan repeatedly complained that Ukrainians "from year to year in winter and summer" attacked Tatars, broke merchant caravans, and held more than a thousand Muslim prisoners in Cherkasy, Kaniv, Bratslav, and Pereyaslav, who constituted the so-called Christian yasir.
The idea of capturing Vienna became one of the main tenets of the foreign policy of Muslim Constantinople, as the conquest of the "eternal city" of all Christians, it was thought, would be crucial in completing the formation of the concept of "the High Porte as the heir to the Roman Empire" by the sultan's ideologues. Much attention is paid to the Cossacks in the Battle of Vienna and subsequent operations, although their number (about 3,000) is much smaller than the nearly 15,000 nobles, burghers, peasants, and priests from the lands of Ukraine-Rus' in the Rzeczpospolita army. It is also mentioned, but not deeply analyzed, that the Ottomans may well have also participated in this campaign with the Cossacks (as part of the troops of the Moldavian master).
Ця книга дає огляд передусім протистояння українських козаків і яничар з особливою увагою Віденській битві (1683). Як огляд в цілому дає уявлення про ситуацію у центрально-східній Європі та українських землях, у тому числі частині правобережжя до Камінця-Подільського, що на чверть століття став Османською провінцією. На мою думку замало уваги приділено співпраці з Османами і Кримським Ханством, що хоч і слідує традиційному наративу протистояння християнського та мусульманського світів, є не єдиним, а лише одним з поглядів.
Ще у 1584 р. представник Апостольської столиці у Речі Посполитій Альберто Бологнетті запропонував її королю Стефанові Баторію використовувати для боротьби з Османською імперією військові сили українського козацтва, причому до оголошення війни вони мали використовуватися польсько-литовським урядом нелегально. З часом проблема українського козацтва стає чи не головною темою відносин між Стамбулом і Варшавою. У 1597 р. турецький посол вимагав від польського короля «усунення козаків з України», а в османсько-польському договорі за 1607 р. зазначалося: «З свого боку, вищеназваний король пообіцяв, що не буде ні найменшої шкоди від його беїв, башибузуків козаків та інших його підданих та других моїм (султана Агмеда І) землям, володінням, замкам, містам, містечкам, поселенням і кожній місцевості, яка перебуває під нашою владою».
Цікаво, що є надзвичайна подібність організації Яничарського корпусу та козацьких формувань України у добу пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу. Козаки наслідували не лише тип озброєння (яничарки, довгі мушкети), але й бойову тактику яничарів, яка полягала в гарматному та рушничному обстрілі противника з-за возів. Також обидві сторони активно живились з работоргівлі. Так, загальні втрати населення українських земель з кінця ХV й до середини ХVІІ ст. оцінюють у близько 2.5 млн осіб (більше аніж нижня межа оцінок втрат Африки під час трансатлантичної торгівлі рабами у цей період). Проте, у середині ХVІ століття кримський хан неодноразово скаржився, що українці «з року в рік взимку і влітку» нападають на татар, розбивають купецькі валки й тримають у Черкасах, Каневі, Брацлаві, Переяславі більше тисячі мусульманських полонених, що становили т. зв. християнський ясир.
Ідея захоплення Відня стала одним із головних постулатів зовнішньої політики мусульманського Константинополя, адже завоювання «вічного міста» усіх християн мало б вирішальне значення у завершенні формування султанськими ідеологами концепції «Висока Порта – спадкоємець Римської імперії». Велику увагу приділено козакам у битві при Відні і наступним операціям, хоча їхня кількість (біля 3 тис. осіб) значно менша за майже 15 тис. шляхтичів, міщан, селян та священиків з земель України-Русі війська Речі Посполитої. Також згадано, але глибоко не проаналізовано, що з боку Османів цілком можливо у цій кампанії брали теж учать козаки (як частина військ Молдавського господаря).
October 22, 2022
Книга загалом не виправдала моїх очікувань, хоча оформлена гарно. Це не системний рівномірний виклад історії контактів козаків з яничарами та різних аспектів цих відносин. Це перероблена в монографію докторська дисертація, більшу її частину присвячено лише одному епізодові, хоч і важливому - облозі Відня турками у 1683 році. Взагалі книги з такої теми варто писати у співавторстві зі сходознавцями, бо в пана Чухліба яничарів майже немає.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews