Новий роман відомої української письменниці Євгенії Кононенко, як і попередній «Імітація» - гостросюжетна розповідь про загадкову смерть молодої жінки. До хитромудрої інтриги з хибними версіями вплетено всебічне осмислення зради - подружньої, національної, синівської. А от хто й за що вбив Вероніку Раєвську-Стебелько, читач дізнається лише на останніх сторінках роману.
Такий собі гендерно-феміністичний детектив на тему зради як глобального явища. В цій книзі не стільки цікавий сюжет, скільки роздуми та спроба проаналізувати поняття зрада з різних точок зору. Це моє перше знайомство з Єгенією Кононенко,перша прочитана її книга. Вона написана легкою невимушеною мовою, розкриває історію життя одніє родини. Тут є трохи детективу, трохи соціально-психологічної драми, трохи сімейної, трохи філософії. Але ця історія не мотивує продовжувати знайомство з цієї авторкою надалі. Хоча книга прочитана дуже швидко, і я навіть виписала собі кілька цитат, однак чогось їй не вистачало.
Деякі романи з часом шалено відстають від того часу. І аж смішно читати про успішних-жінок-які-можуть-самі-дати-собі-раду-і-за-себе-заплатити, як про бог зна яку крутість. Смішно про альфонсів. Не дуже смішно про мамок-квочок, які вважають своїх синів "ментальними коханцями". Та не смішно про "нове покоління", яке чомусь вирішили змалювати в два способи: або тупе і безініціантивне, або противне та безпринципне.