Повість «УКРИ» відомого українського письменника, драматурга та кіносценариста Богдана Жолдака — це бойова проза про сучасне АТО. Майже сто років тому Юрій Яновський створив неперевершені взірці про тодішнє АТО, узявши фактаж із вуст Юрка Тютюнника.
«УКРИ» — це суцільний «екшн», заснований на реальних подіях російсько-української гібридної війни, в якій сучасні українці, подібно до героїв «Енеїди», відчайдушно жартують зі смертю, захищаючи свою землю і честь.
На мій погляд, «Укри» - книжка дуже важлива і потрібна. Потрібна, щоб розуміти, що за всім пафосом політиків, за всіма негативними новинами про зраду, за всіма недомовками про втрати, там в АТО стоять звичайні хлопці, що продовжують жити і дають волю своїм здібностям та характерам, знаходячи в довкіллі можливості й посміятися, й поплакати над дитячими малюнками, й у черговий раз обдурити ворога.
Блискучо! Барвиста і релєфна мозаїка швидкоплинних кадрів, крупним планом. Це є найвдаліше змалювання і найглибинніше відчуття цієї війни, на яке мені вдалося натрапити. Стереоскопічна і стереофонічна, "лейтенантська"(С) "бойова проза", якої прагнеться читати ще і ще...
Незважаючи на певні відверто фантастичні моменти в технічному плані, книга захоплива. Ніби мозаїка, що поступово складається з окремих шматочків, які поступово пасують один до одного, щоб створити фінальну картинку.
Позитивна книга замальовок на тему війни написана із гумором і таким потрібним оптимізмом. Чому не більший рейтинг: незакінченість сюжетних ліній та, інколи, лише дотична пов'язаність героїв.
Богдан Жолдак – Укри Українська бойова проза – новий жанр сучукрліту, що виник після подій у 2014 році. Автор у цій книзі поєднує в один сюжет декілька невеликих оповідань про зраду й перемоги, про війну й смерть, про хоробрих воїнів, відчайдушних волонтерів і недолуге керівництво. Головним героєм книги став реальний прототип – Жора Тороповський, який пройшов Майдан і жорсткі бойові дії, однак його підступно вбили у потязі, коли він повертався з війни...У творі є як і цікаві моменти, що показують кмітливість й дотепність українських військових, але деякі моменти дещо фантастичні й навіть трохи абсурдні. Російська мова окупантів, написана українським алфавітом, дуже нагадує останні книжки Василя Шкляра. В будь-якому випадку, ця книжка не лише піднімає бойовий дух нашим захисникам, а й нагадує, що в країні вже понад 2 роки війна...
автор зібрав кілька воєнних байок під одну обкладинку та спробував зв'язати їх у повість. персонажі, навіть галя-чупакабра з її лейтенантом, виявилися досить схематичними, як пішаки на дошці. ситуації з більш-менш вірогідним перебігом подій, що й складає цінність воєнної прози, стрімко перетворюються на фантастику. тому прив'язка до АТО в Україні, насправді, лише номінальна, якась кон'юнктурна, нічого б не змінилося якби автор видав книжку у 2010 про придністров'я або сомалі