Магда, донька успішного лікаря Лемберга, має безліч шанувальників. Але бере таємний шлюб із простим хлопцем, чим накликає на себе гнів батьків. Її коханий помирає, а примиритися з родиною вона не встигає — до міста входять радянські війська, й батьків розстрілюють. На самотню красуню звертає увагу молодий радянський офіцер...
Яке ж це погане відчуття, коли дочитавши книгу розумієш, що деякі моменти так до кінця і не зрозуміла. Через не уважне прочитання чи тому що не звернула увагу на вагомі деталі? А може просто ще недоросла? Та хіба ж це важливо? А перечитувати відразу ж знову не хочеться. І от таке роздвоєння відчуттів: хочеться все пізнати тут і зараз, але не заглиблюючись знову у сюжет. Не сьогодні. Згодом. "Роман з містом" Світлани Горбань та Наталі Лапіної – це урбаністично-історичний роман про долю родини Свідзинських. Скільки ж всього відбулося у житті кожного її члена! Скільки драми й горя? Увесь сюжет побудований навколо Магди. Її побита доля, думаю, схожа на собі подібних сестер тих часів.
"Якби-то ви знали, скільки втаємниченої пристрасті, тихої радості й сподівання дива ховається в трьох словах: "Я їду до Львова!". Ці слова… Чудово їх розумію. Адже описи вулиць, кам'яниць, крокування бруківкою… Люблю Львів і те, як він тут романтично описаний. Проте любов героїні до нього здалась мені натягнутою і несправжньою, навмисно описаною і штучною. Через що назва видається мені не надто влучною. А от у ставлення Григорія до міста Лева повірила.
Хочеться переглянути фільм за мотивами книги. Це було б дуже хвилююче, зі сльозами і... з любов'ю до міста.
Книга, яка закохує і розкриває Львів, місто, що живе, надихає, відчуває епоху, радіє, відображає настрій своїх мешканців. Кожна будівля, статуя, вуличка таять в собі історію, часточку життя, переживання тих людей, що жили й любили, страждали й знаходили щастя. ⠀ Головна героїня Магда Свідзинська, не дивлячись на всі щасливі й важкі моменти свого життя, не полишала місто, батьківський будинок, вона була безмежно закохана у Львів, яке подарувало їй спогади, кохання, мрії. Її історія кохання, яке не дивлячись на супротив і перешкоди, існує й продовжує жити у спогадах, в нащадках. ⠀ Описані події припадають на початок ХХ століття, привідкривають завісу побуту тогочасних заможних сімей і звичайних робітників, час, коли до Львову приходять радянська влада зі своїм енкеведе, які знищують польську шляхту й українських націоналістів, німецька армія, що винищувала євреїв. Письменницям блискуче вдалось передати дух міста, яке відображало усі миті того часу, кохання, яке незламне й незгасне об'єднує таких різних людей, штовхає на жертви.
Я великий фанат першого спільного роману Світлани Горбань та Наталі Лапіної "Ловці чарівного вітру": незабутні враження ще з далекого 2000 року.
Проте цей роман, який і романом важко назвати, відверто розчарував. Можливо, через завищені очікування. Загальне враження - ніби прочитав переказ з шкільної хрестоматії. Обрана форма (менше 200 сторінок) не відповідає викладеним подіям. Усе описано поверхнево, у героїв не розкриті характери, описи Львова штучно вимучені.