З казки про рукавичку починається наше дитинство. Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, кабан-іклан, ведмідь-набрідь — ці неперевершені герої тішили ще твоїх пра-пра-пра-пра-пра-пра-пра-дідусів і бабусь, і неодмінно ще тішитимуть твоїх пра-пра-пра-пра-пра-пра-пра-внуків і внучок. А ця книжечка розповідає про щасливу різдвяну пригоду, яка трапилася з твоїми улюбленими героями після того, як вони оселилися в рукавичці.
Ivan Malkovych is a Ukrainian poet and publisher. Born May 10th, 1961 in Bereziv Nyzhniy in Ivano-Frankivsk region. He graduated from the violin class of the Ivano-Frankivsk Music Academy and from the Faculty of Philology at the Taras Shevchenko State University of Kyiv. Ivan Malkovych has been the member of the Writer’s Union of Ukraine since 1986. He is the author of seven poetry collections: “The White Stone” (1984), “The Key” (1988), “Poems” (1992), “With an Angel on My Shoulder” (1997), “Poems for Winter” (2006), “All is Near” (2010, 2011 – 2-nd complemented edition), “The Plantain” (2013). Ivan Malkovych is the editor, compiler, author and a translator of dozens of books for children. “He is a man, maniacally devoted to the idea of “the Ukrainian book of especially good quality”. (The Book Review, №1, 2002). Poems of Ivan Malkovych have been translated into English, German, Italian, Russian, Polish, Bengali, Lithuanian, Norwegian, Georgian, Slovak, Slovenian languages.
Класична історія про рукавичку, але доповнена різдвяними подіями. Тваринки були дуже вдячні дідусеві за рукавичку, написали йому листа з подякою та пішли колядувати до нього. Дідусь дуже зрадів тваринкам, запросив до себе на частування, дав з собою гостинців та подарував свою рукавичку назавжди. Дуже хороша історія, яку цікаво було слухати і дворічці і семирічному хлопцю. А на останній сторінці можна прочитати та вивчити з діткам дві колядки.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Класична народна казка про рукавичку, написана чудовою українською і доповнена добрим різдвяним хепі-ендом, за який я щиро вдячна Малковичу, бо в дитинстві не любила цієї сумної і самотньої кінцівки оригіналу, де всі просто біжуть навтіки з поневіченої оселі.