Мама Лиска завжди застерігала маленького Шустрика: «Ніколи-ніколи не виходь з дому сам, адже в лісі, а надто за лісом, де живуть дволапі, повно небезпек...» Але хіба лисеня, яке назвали Шустриком, може всидіти вдома, коли довкола така краса? Допитливий Шустрик, прагнучи зробити мамі приємну несподіванку, втрапляє у велику халепу...
У захопливій і повчальній казці, яку написала Мар’яна Князевич за участі Сашка Дерманського, ти також познайомишся з песиком Ривком, гусаком Ціцероном, великим сімейством Зайкоцьких та іншими героями. А намалював книжку Іван Сулима — можливо, наймайстерніший з ілюстраторів нової хвилі, династійний художник у третьому поколінні.
Погляньте на ці оченята!.. Ну, дуже гарна книжечка в приємних осінніх барвах; хвостик мами Лиски по-справжньому розкішний, кожен із численних Зайкоцьких має своє власне "лице", жовті і багряні листочки такі красивезні, що можна всі очі собі видивитися, а найчарівніший, звичайно ж, сам шибайголова Шустрик. Пане Іване Сулима, браво!
Віталік все повторював, що вона пахне шоколадом, як книги у дитинстві, і Днем Святого Миколая. Ілюстрації безподобні, ще й історія хороша. Давно я із таким задоволенням не читала дитячих книжок
Черговий раз А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА створила паперове диво, майже біляче, тобто, лисяче. Неймовірно красиві ілюстрації і добра і мила казка для дітей „від 2 до 102“, як завжди)
Історія ж насправді дуже проста — пустотливе лисенятко не послухалося маму і втрапило в халепу. Звісно, все закінчиться добре і навіть весело, лисеня отримає нових друзів а мега-сімейство зайців — справжній бенкет на городі. Прочитати можна так швидко, що й не помітиш. Але це якщо лише читати. А якщо почати розглядати, можна провалитися в кролину нору, чи то пак — лисячу. Малюнки настільки детальні й атмосферні, що чуєш шелест листя в лісі і буркотіння барсука в норі.
У книги А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ можна закохатися, навіть якщо там немає жодної літери тексту) Щоразу ілюстровані видання — це таке концентроване задоволення, що абсолютно перестаєш розуміти, як така краса опинилася в нашому недосконалому світі, більше того — ти тримаєш її в руках, ось тут, прямо зараз… Словом, ви зрозуміли, це — любов.
Спершу відмічу чудову ілюстрацію цієї книжки виконану Іваном Сулимою. Кожна картинка це радість для очей. Сама історія теж нівроку. Добре що вона майже не копіює інші відомі сюжетні казкові ходи. А намагається подати щось нове та цікаве. І ще це не коротка історія для малих діточок. Це для більш дорослих дітей яким буде цікаво простежити за життям лисячої родини. Останні доречи ділять свою нору з борсуком та цілим виводком зайців які називають себе – Зайкоцькі. Це історія про справжню дружбу та про сміливість, а ще про толерантність, адже показати що Лиса може розділити свою нору з недуже чемними зайцями це треба бути досить толерантним з багатою уявою.
Чудово книга про ризики, взаємодопомогу і сміливість. Історія доволі звичайна для дитячих книг: хтось потрапляє у халепу через свої цікавість, але потім його рятують. Але багато цікавих моментів та надзвичайні ілюстрації роблять цю книгу вартою окремої уваги.