Жахливий роман, в якому порнографії буде десь на ¼ “Історії ока”.
Але я вдячний цій історії з забороною, бо завдяки їй я знайшов собі нашого Ірвіна Велша, Елмора Леонарда, чи може Чака Паланіка. Дуже виразно і соковито писав. Є непідробне відчуття перенесення в нульові, не те що б продиктовані ностальгією, а скоріше загальною атмосферою твору, предметами, цінностями, моральними якостями героїв. Для мене це guilty pleasure, хоча повторюсь, твір доволі хуйовий.
Хочеться прочитати щось ще.