Так, мова з її несподіваними любовними нападами у снах, коли раптом посеред передранковості вдирається у шпаринку між сном і дійсністю його, Бондарева, шпаринка між богом і болем. Так, біль, якого виразно й відчутно більше, ніж Бога (а може, це тільки справжнє Його ім’я?) – от він розростається, корениться, заволодіває тобою всім і всіма тобою, біль тебе знає, біль з тобою, слава болю… (Юрій Андрухович)