What do you think?
Rate this book
Дамаскин
- GenresShort Stories
Unknown Binding
First published January 1, 1998
22 people want to read
About the author
Milorad Pavić
115 books561 followersMilorad Pavić was a Serbian poet, prose writer, translator, and literary historian.
Pavić wrote five novels which were translated into English: Dictionary of the Khazars: A Lexicon Novel, Landscape Painted With Tea, Inner Side of the Wind, Last Love in Constantinople and Unique Item as well as many short stories not in English translation.
Pavić wrote five novels which were translated into English: Dictionary of the Khazars: A Lexicon Novel, Landscape Painted With Tea, Inner Side of the Wind, Last Love in Constantinople and Unique Item as well as many short stories not in English translation.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
July 6, 2025
Якщо вам подобається постмодернізм та магічний реалізм, то Милорад Павич - ваш автор.
***
Коли Ягода почав служити в Николича, його передовсім навчили мовчати. Досягли це тим, що впродовж цілого тижня Ягода мусив тримати один день повний рот води, інший день – повний рот ракії.
– По-різному мовчиться з ракією у роті та з водою в роті, – вважав пан Николич.
***
– Щоб знати, чи гарна якась жінка, зачекай, поки побачиш її, коли позіхне, коли засміється або коли заговорить. А надто ж, коли почне при тобі їсти. Тому я не люблю, щоб на мене дивилися, коли їм. Та цього не любить і мій хорт…
***
Атилія грала. Від цієї гри все в кімнаті полинуло, розбурхалось, неначе закипіло в незбагненних висотах, а потім прорвалося й з гуркотом обрушилось на землю. Дамаскин заплескав, пес знову почав скавучати, Атилія ж несподівано урвала гру.
– Ви гадаєте, я граю? – усміхнулась вона до Дамаскина. – Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку під вікнами. Так вони краще ростуть… Є пісні, які квіти люблять. Як є пісні, які любимо ми. Та існують й інші, виняткові й дорогоцінні пісні, які вміють любити нас. Деяких із цих пісень ми ніколи не чули й ніколи не почуємо, бо на світі набагато більше пісень, що вміють любити нас, аніж тих, які любимо ми. Це саме стосується й книжок, картин або будинків.
***
Коли Ягода почав служити в Николича, його передовсім навчили мовчати. Досягли це тим, що впродовж цілого тижня Ягода мусив тримати один день повний рот води, інший день – повний рот ракії.
– По-різному мовчиться з ракією у роті та з водою в роті, – вважав пан Николич.
***
– Щоб знати, чи гарна якась жінка, зачекай, поки побачиш її, коли позіхне, коли засміється або коли заговорить. А надто ж, коли почне при тобі їсти. Тому я не люблю, щоб на мене дивилися, коли їм. Та цього не любить і мій хорт…
***
Атилія грала. Від цієї гри все в кімнаті полинуло, розбурхалось, неначе закипіло в незбагненних висотах, а потім прорвалося й з гуркотом обрушилось на землю. Дамаскин заплескав, пес знову почав скавучати, Атилія ж несподівано урвала гру.
– Ви гадаєте, я граю? – усміхнулась вона до Дамаскина. – Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку під вікнами. Так вони краще ростуть… Є пісні, які квіти люблять. Як є пісні, які любимо ми. Та існують й інші, виняткові й дорогоцінні пісні, які вміють любити нас. Деяких із цих пісень ми ніколи не чули й ніколи не почуємо, бо на світі набагато більше пісень, що вміють любити нас, аніж тих, які любимо ми. Це саме стосується й книжок, картин або будинків.
April 24, 2024
Магична история, вълнуваща приказка, много приятен стил.
July 23, 2017
Першою емоцією було: "Що я вчорта тільки-що прочитав?!". Подумав, можливо мені просто не вистачає освіченості й інтелекту, щоб зрозуміти глибоку думку автора, його початковий задум? Узявся читати критику - ні, таки ця новела - бридня.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews