What do you think?
Rate this book
Ukrainian Studies
Відвага і страх
Життя в окупованому Львові описано з перспективи особистої історії. Головну увагу зосе- реджено на поведінці людей, що постали перед загрозою смерті. Однак незвичність оповіді, що спирається на щоденники, спогади, листи і навіть протоколи допитів, полягає не тільки в цьому. Йдеться про долю людей і водночас долю польської, української та єврейської інтеліґенції, про складні стосунки між ними, про різні вияви солідарності та ворожості, в основі яких лежали від- вага і страх. Читачеві запропоновано замислитися над тим, наскільки сучасні уявлення про Другу світову війну сформувалися під тиском національних наративів, що не залишали місця не тільки для інших наративів, а й для індивідуальних свідчень, якщо ті не вписувалися в панівний дискурс. Матриці національної історії стали тісними рамцями для історичних досліджень того періоду. Тож варто спробувати вийти поза ті межі. Для культурологів, істориків, студентів гуманітарних спеціальностей та всіх читачів, зацікав- лених проблематикою Другої світової війни.
496 pages, Hardcover
First published December 10, 2015
8 people are currently reading
162 people want to read
About the author
Ola Hnatiuk
19 books13 followersОля (Олександра) Гнатюк (Ola (Aleksandra) Hnatiuk, 1961 р. н.) – польська перекладачка українського походження, професор Інституту славістики Польської Академії Наук, Варшавського університету й Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Народилася у Варшаві. Здобула філологічну освіту у Варшавському університеті, з 2004 р. – доктор наук.
У 2006–2010 рр. була радником із питань культури й науки посольства Польщі в Україні.
Досліджує і популяризує українську культуру та літературу.
Авторка книг «Між літературою і політикою. Есеї та інтермедії» (2012), «Бунт покоління» (у співавторстві з Боґумілою Бердиховською, 2004), «Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність» (2003), «Українська барокова духовна пісня» (1994), упорядник і/або перекладач кільканадцяти перекладних книжок, які презентували українську літературу польському читачеві, зокрема: «Рибо-вино-кур. Антологія української літератури останніх двадцяти років» (1994), «Відьми, чорти та святі Гуцульщини. Міти і легенди» (1998), «Степова легенда. Антологія української малої прози (1890–1930 pp.)» (2000), «»Пролог, не епілог…» Українська поезія у польських перекладах першої половини XX ст.» (2002) та багато ін. Зокрема, видала польською мовою збірки поезії Ігоря Калинця, Василя Голобородька, твори Миколи Рябчука, Юрія Андруховича та Наталії Яковенко.
Народилася у Варшаві. Здобула філологічну освіту у Варшавському університеті, з 2004 р. – доктор наук.
У 2006–2010 рр. була радником із питань культури й науки посольства Польщі в Україні.
Досліджує і популяризує українську культуру та літературу.
Авторка книг «Між літературою і політикою. Есеї та інтермедії» (2012), «Бунт покоління» (у співавторстві з Боґумілою Бердиховською, 2004), «Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність» (2003), «Українська барокова духовна пісня» (1994), упорядник і/або перекладач кільканадцяти перекладних книжок, які презентували українську літературу польському читачеві, зокрема: «Рибо-вино-кур. Антологія української літератури останніх двадцяти років» (1994), «Відьми, чорти та святі Гуцульщини. Міти і легенди» (1998), «Степова легенда. Антологія української малої прози (1890–1930 pp.)» (2000), «»Пролог, не епілог…» Українська поезія у польських перекладах першої половини XX ст.» (2002) та багато ін. Зокрема, видала польською мовою збірки поезії Ігоря Калинця, Василя Голобородька, твори Миколи Рябчука, Юрія Андруховича та Наталії Яковенко.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
December 3, 2018
Завдяки своїй роботі свого часу читала багато спогадів колишніх і теперішніх львів`ян: найбільше - поляків, менше - українців, і зовсім мало - євреїв. І що мені завжди "муляло" око - така окремішність, бо читаючи польські спогади-щоденники складалося враження, що нікого більше, окрім поляків і польської культури, у Львові і Галичині не існувало, а якщо навіть - то не варте було уваги... Українські мемуари мають свою "фішку" (не претендую на об`єктивність) - життя, як вічна боротьба, де все людське і приємне - зайве, де немає місця спогадам про недоліки і слабкість духу... Тільки боротись і страждати. А єврейські спогади - це Шоа, яке перекрило все приємне і неприємне довоєнне, і залишило сум і жаль до тих сусідів, які не вберегли, а інколи і долучились до Голокосту...
Знімаю капелюха перед людиною, яка прочитала тих мемуарів, і не тільки, набагато більше за мене, проаналізувала, і намагається донести до нас картину Львова початку Другої світової: совєцька і німецька окупації. Це - пані Оля Гнатюк.
Про цю книгу багато писали, розповідали, і ще будуть відгуки. Скажу так - мене книга вразила. Масштабом, аналізом і висновками. Там багато прізвищ: і знайомих, і незнайомих, багато про львівську математичну школу, оперний театр і мистецьке середовище... Львівська професура, доля якої склалася по-різному, але в більшості - трагічно... Музичне життя Львова, і львівський джаз зокрема... Ну і людські взаємини, хороші, і не дуже, і як можна використати систему для себе, а система використає тебе...
Ярослава Музика, Рената Богданська (вона ж Ірена Яросевич), Гуґо Штайнхауз, Михайло Рудницький, Фридерика і Людвік Лілль, Ванда Василевська, Улас Самчук і багато інших - це прізвища, які можна зустріти в книзі.
Для мене зовсім цікавою і невідомою темою була доля української радянської професури, яка прибула до Львова після приєднання, тут багато відкритів. А ще ніколи не підходила до теми української мови з тої точкі зору, що совєтизація вищих навчальних закладів почалась саме ...українізацією. І, мякко кажучи, не дуже прихильне ставлення до української мови і культури до війни, перейшло у вороже ставлення після... І українська професура стала заручником власної мрії про українську в університеті...
Дуже рекомендую всім, хто цікавиться історією, а колегам по фаху - це обов`язкова до прочитання література. Приємного читання!
Знімаю капелюха перед людиною, яка прочитала тих мемуарів, і не тільки, набагато більше за мене, проаналізувала, і намагається донести до нас картину Львова початку Другої світової: совєцька і німецька окупації. Це - пані Оля Гнатюк.
Про цю книгу багато писали, розповідали, і ще будуть відгуки. Скажу так - мене книга вразила. Масштабом, аналізом і висновками. Там багато прізвищ: і знайомих, і незнайомих, багато про львівську математичну школу, оперний театр і мистецьке середовище... Львівська професура, доля якої склалася по-різному, але в більшості - трагічно... Музичне життя Львова, і львівський джаз зокрема... Ну і людські взаємини, хороші, і не дуже, і як можна використати систему для себе, а система використає тебе...
Ярослава Музика, Рената Богданська (вона ж Ірена Яросевич), Гуґо Штайнхауз, Михайло Рудницький, Фридерика і Людвік Лілль, Ванда Василевська, Улас Самчук і багато інших - це прізвища, які можна зустріти в книзі.
Для мене зовсім цікавою і невідомою темою була доля української радянської професури, яка прибула до Львова після приєднання, тут багато відкритів. А ще ніколи не підходила до теми української мови з тої точкі зору, що совєтизація вищих навчальних закладів почалась саме ...українізацією. І, мякко кажучи, не дуже прихильне ставлення до української мови і культури до війни, перейшло у вороже ставлення після... І українська професура стала заручником власної мрії про українську в університеті...
Дуже рекомендую всім, хто цікавиться історією, а колегам по фаху - це обов`язкова до прочитання література. Приємного читання!
August 26, 2018
Книга дуже антропологічна, звернена на людей і їх індивідуальні долі. Історичні події - окупація Львова спершу радянською державою, потім нацистами, і знову совєтами - становить не основний предмет розгляду, а лише контекст, в якому десятки і сотні людей, героїв цієї книги, змушені діяти, змушені виживати. Як переплітається ідеологічна політика держави і проста людська дружба, етнічна самосвідомість і корпоративна солідарність, які стратегії виживання обирали мешканці міста, поставлені перед апаратом тоталітарного режиму, що нищив звичний світ навколо. Долі львівських інтелігентів реконструйовано в основному за его-документами (мемуарами, щоденниками, листами) і меншою мірою - за матеріалами спав органів держбезпеки. Тож іще одним цікавим питанням, яке розглядає авторка є те, як з плином часу викривлялися спогади авторів мемуарів, як на це впливала розбудова національних міфів та пов'язаних з ними стереотипів щодо інших народів (поляків щодо українців, щодо євреїв і навпаки), а які з цих стереотипів діяли на сприйняття подій, ще коли вони відбувалися. Глибокий історичний аналіз, скерований на людину та її світогляд, а разом з тим гармонійний, приємний для читання текст. Просто супер!
December 25, 2021
Є читання швидке і повільне. "Відвагу і страх" Олі Гнатюк у першу категорію зможуть класифікувати, правдоподібно, лише дуже підкуті знавці мінливої соціально-політичної ситуації у Львові періоду 1939-1945рр. Численні дійові особи, які виникають в різних розділах, підштовхують ґуґлити, робити закладки, осмислювати і співпереживати.
Мама авторки народилась 18 вересня 1939 року в польській сім'ї секретаря суду і няні дитячого садочку, коли місто ось-ось мали "визволити і нема на то ради". У проміжку до червня 1946 року, коли головні дійові особи покинули Львів назавжди, в будиночку на Мучній тривала боротьба за виживання і гідність. Дідусь як суддівській урядник після допитів втратив здоров'я і життя, бабуся переховувала представників єврейської спільноти - дослідницю мікробіології Фридерику Лілль, її племінницю і свекруху, і водночас разом із художницею Ярославою Музикою постачала харчі у гетто, вимінюючи усе цінне і не пошкодувавши навіть обручки. В кінці 1950-их мама авторки вийшла заміж за українця, що ймовірно, стало ще однією особистою причиною якнайпильнішої уваги та рівноваги у книжці/
"Відвага і страх" у списках рекомендацій доброї історичної літератури є цінною бажанням зрозуміти оптику усіх героїв, почути і розплутати особисті історії, обміркувати, переглянути аргументи і підважити усталені стереотипи. Розповідаючи про долю представників вільних професій - художників, письменників, науковців, лікарів, Оля Гнатюк зосереджується на непопулярних у національних історіях фактах солідарності, допомоги і співпраці.
Видана далекого 2015-го, вона отримала гран-прі Форуму видавців і знайома, певно, багатьом із вас. Якщо ж ні, то дуже варта не лише місця на книжковій полиці, а й уважного перечитування.
Мама авторки народилась 18 вересня 1939 року в польській сім'ї секретаря суду і няні дитячого садочку, коли місто ось-ось мали "визволити і нема на то ради". У проміжку до червня 1946 року, коли головні дійові особи покинули Львів назавжди, в будиночку на Мучній тривала боротьба за виживання і гідність. Дідусь як суддівській урядник після допитів втратив здоров'я і життя, бабуся переховувала представників єврейської спільноти - дослідницю мікробіології Фридерику Лілль, її племінницю і свекруху, і водночас разом із художницею Ярославою Музикою постачала харчі у гетто, вимінюючи усе цінне і не пошкодувавши навіть обручки. В кінці 1950-их мама авторки вийшла заміж за українця, що ймовірно, стало ще однією особистою причиною якнайпильнішої уваги та рівноваги у книжці/
"Відвага і страх" у списках рекомендацій доброї історичної літератури є цінною бажанням зрозуміти оптику усіх героїв, почути і розплутати особисті історії, обміркувати, переглянути аргументи і підважити усталені стереотипи. Розповідаючи про долю представників вільних професій - художників, письменників, науковців, лікарів, Оля Гнатюк зосереджується на непопулярних у національних історіях фактах солідарності, допомоги і співпраці.
Видана далекого 2015-го, вона отримала гран-прі Форуму видавців і знайома, певно, багатьом із вас. Якщо ж ні, то дуже варта не лише місця на книжковій полиці, а й уважного перечитування.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews