Наскрізний сюжет цієї книжки – тривалий і складний, крізь усе ХХ століття, процес модернізації українського письменства. Авторку цікавлять і найрепрезентативніші постаті цього процесу, і гострі конфлікти батьків та дітей, усі ті естетичні революції, навіть скандали, без яких мистецтво попросту не може розвиватися. Творчість Лесі Українки, Максима Рильського, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Оксани Забужко, Тараса Прохаська розглядається переважно із застосуванням психоаналітичних та ґендерних підходів.
Українська літературознавиця, літературна критикиня. 1980 - закінчила Київський університет. 1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ. 1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час». Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.